Аналіз першоджерел і літератури показує, що організацію екскурсій займалися і перші туристські організації. Прототипом сучасного бюро подорожей та екскурсій можна вважати Ялтинське відділення Кримсько-Кавказького гірського клубу (1890-1917рр.). Для вирішення проблеми підготовки кадрів екскурсоводів завдяки зусиллям громадськості створювались короткотермінові курси підготовки фахівців.

Слід відзначити, що екскурсійна діяльність зайняла чільне місце в системі освіти України. Екскурсії були невід’ємною складовою навчально-виховного процесу і формою позашкільної роботи з учнівською і студентською молоддю. Так, окрема стаття С. Русової під назвою “Шкільні екскурсії і їх значіння” з’явилася в журналі “Світло” ще в 1911 році. С. Русова наголошувала і на такому важливому аспекті екскурсій, як збудження з її допомогою “громадського почуття” учнів та студентів, усвідомлення “історичних обставин рідного народу та його сучасного економічного життя, його національної культури”. Тобто С. Русова прямо визначає роль екскурсії як засобу формування національної свідомості і самосвідомості їх учасників.

На думку вчених екскурсійний рух особливо активізувався в період створення мережі музеїв: краєзнавчих, художніх, історичних.Їх відвідувало тисячі екскурсантів, число яких постійно збільшувалося, що було пов’язано з проведенням позамузейних екскурсій. Софія Русова писала, що екскурсія - "справді найкращий спосіб пізнати свій рідний край, зрозуміти залежність його від тих чи інших обставин рідного народу та його сучасного економічного життя, його національної культури".

Прогресивні педагоги вважали, що екскурсії слугують найкращим посібником при вивченні географії, природознавства, історії тощо.

Екскурсійна справа не припиняла своє існування і в буремні роки революцій і національно-визвольних змагань. Екскурсії стають важливим інструментом культурно-політичного життя.

З установленням радянської влади в Україні екскурсії не втрачають свого значення, а навпаки, наповнюються новим змістом. Екскурсії починають розглядатися як форма комуністичного виховання. Екскурсію у 1920-30-х pp. уявляли як особливий метод ознайомлення з визначними об'єктами з метою отримання знань та політичного виховання, як зміст туристичної подорожі та як самостійне ціле, що проводилося під наглядом фахівця (екскурсовода). Події Другої світової війни на певний час загальмували розвиток туризму та екскурсій. Тільки після завершення війни туристично-екскурсійні установи починають відновлювати свою діяльність.

Аналізуючи першоджерела науковці можуть стверджувати, що у післявоєнний період в екскурсійному процесі були задіяні державно-громадські структури, всі вони прагнули однієї мети - виховання населення в комуністичному дусі. Відповідно розвивалися і цілі екскурсійної справи, що відбилося на тематиці екскурсій [20; с.192].

У 60-х pp. XX ст. з'являється інакодумство, похитнулась ідейна монолітність, якої протягом останніх років так домагалися державно-політичні структури. Зміцнюються зв'язки Радянського Союзу, в тому числі й України, з Заходом. Послаблюється ізоляція Радянського Союзу і України в світі. Радянська молодь, яка виїжджала за кордон, знайомилася з життям людей інших країн, спілкувалася з молоддю; інші групи радянських туристів, перебуваючи закордоном, бачили різницю у рівнях життя різних країн. У цих умовах нагальною потребою державного керівництва стало посилення ідеологічної роботи з населенням з метою Збереження комуністичної ідеології. Екскурсія як і раніше була одним із пріоритетних заходів у цій роботі.

Наприкінці 90-х рр. XX - на початку XXI ст. в Україні відбуваються певні зрушення і в сфері екскурсійної діяльності. Починає активізувати екскурсійну діяльність правонаступник УРРТЕ - ЗАТ „Укрпрофтур", створене у 1991 р. Це, практично, єдина туристична структура, яка спромоглася певнім чином зберегти деякі традиції екскурсійно-методичної школи в системі профспілкового туризму, в той час як Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді (правонаступник РДЕТС), АТ „Супутник-Україна" (правонаступник БММТ „Супутник" ЦК ЛКСМУ) втратили свої пріоритети в цій справі

Зростає кількість екскурсійних організацій, що використовують сучасні інформаційні технології в методичній роботі, створенні та систематизації баз даних нових екскурсій, рекламі екскурсійних пропозицій серед партнерів і населення.

У перспективі екскурсійна справа в країні має йти за такими напрямами, як розробка авторських тематичних екскурсій, складання тематичних екскурсійних турів, створення нових формі екскурсійного обслуговування, урізноманітнення екскурсійних послуг з урахуванням інтересів і запитів населення, розширення спектру мотивації вибору екскурсії як форми дозвіллєвої діяльності, розвиток екскурсійної справи на регіональних рівнях.

Як і будь-яка інша сфера гуманітарної діяльності екскурсії потребують капіталовкладень, підготовки кадрів, матеріального забезпечення, координації з громадськими організаціями і установами тощо.

Разом з тим, не можна оцінювати роботу екскурсійних організацій тільки за економічними критеріями. „Без врахувань духовних цінностей жодна система туристсько-екскурсійних послуг і організації екскурсій не може вважатися ефективною" [24; с.35].

1.2. Рекреаційно-туристські ресурси як основа екскурсійного потенціалу

Важливе значення для розвитку як міжнародного, так і внутрішнього туризму мають туристичні ресурси, які є основною метою подорожей. Внаслідок цих обставин вони зумовлюють і визначають найважливіші економічні показники туризму, такі як кількість туристів, ціна на послуги, географія подорожей, їх сезонний розподіл, тривалість перебування та ін. Тому комерційна робота в галузі туризму повинна будуватись на всеохоплюючому обліку туристичних ресурсів як в цілому по країні, так і по окремих регіонах.

Туристичні ресурси можна розподілити на три групи:

Рекреаційні (природні) ресурси – це унікальні явища природи, печери, водоспади, скелі, заповідники, гори, ріки, моря, лікувальні води, кліматичні та бальнеологічні можливості [14; с.85];

Об'єкти, які представляють історичне та культурне минуле країни, - музеї, пам'ятники і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями, життям і діяльністю видатних представників науки, техніки, культури, а також унікальні архітектурні та етнографічні об'єкти;

Об'єкти, які демонструють сучасні здобутки країни в промисловості, будівництві, сільському господарстві, науці і культурі, медицині та спорті.

На думку багатьох вчених туристичні ресурси- це сукупність