Україна володіє багатими природнокліматичними, культурно-історичними та національно-етнографічними ресурсами, які створюють передумови для розвитку багатьох видів туризму. Більшість регіонів України має туристичні ресурси, які належать до всіх трьох груп, що дає можливість виходу на туристичний ринок з привабливими туристичними пропозиціями.

Досліджуючи дану проблеми, слід зауважити, що до першої групи туристичних ресурсів належать рекреаційні ресурси як природні й антропогенні геосистеми, тіла та явища природи, які мають комфортні властивості і споживчу вартість для рекреаційної діяльності і можуть бути використані з метою відпочинку та оздоровлення людей у певний час та за допомогою існуючих технологій і матеріальних можливостей.

Рекреація – це розширене відтворення сил людини (фізичних, інтелектуальних та емоційних) або діяльність, спрямована на відновлення продуктивних сил людини [14; с. 87].

В Україні значну частину природного потенціалу складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-культурного призначення (пам'ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.).

Це унікальні ресурси для перспективного розвитку туризму, зон рекреації і курортів та найбільш збережена частина природного довкілля.

Практично у всіх областях України виявлено мінеральні лікувальні води різного складу. Найбільша кількість джерел зосереджена в Карпатському регіоні, зокрема в Закарпатській, Львівській областях. Багато джерел у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Хмельницькій, Черкаській, Київській, Донецькій та інших областях .

Досить значні в Україні запаси лікувальних грязей, зосереджених головним чином у південних та північно-західних областях.

На базі грязьових покладів працюють курорти Бердянська, Куяльницький, Хаджибсйський та ін., а на курортах Миргород, Моршин, Немирів, Черче поширені торфові грязі.

Відзначимо, що не менш важливе місце у розвитку туризму в Україні займає друга група туристичних ресурсів - культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливості території, що є важливим засобом задоволення потреб пізнавально-культурної рекреації. Загальна кількість архітектурно-історичних пам'яток в Україні становить 48690 об'єктів. їхня цінність та чисельність (насичення, щільність) у межах областей істотно різняться. Найбільше архітектурно-історичних пам'яток, що охороняються державою і церквою, у Львівській (3934), Київській (2886) та Чернігівській (2859) областях. Найцінніші культурно-історичні ресурси - у Київській, Львівській, Тернопільській, Полтавській, Чернігівській областях, Республіці Крим. [30]

На думку вчених, до третьої групи слід віднести здобутки світового рівня в промисловості, сільському господарстві, будівництві, медицині, спорті, науці та культурі.

Багатовекторність економічної політики України, європейський вибір, співпраця зі Світовим банком та Міжнародним валютним фондом сприяють розвитку конгресового туризму, проведенню в Україні економічних форумів, наукових конференцій та симпозіумів тощо.

Поступово туристичні можливості використовуються політиками, бізнесменами, вченими, спортсменами, артистами, просто рядовими громадянами з усіх країн світу, які приїздять в Україну з метою вивчення та обміну передовим досвідом в авіабудуванні, металургії, медицині, участі в спортивних змаганнях, проведенні концертних заходів та ін. В Україні вже стало регулярним проведення міжнародних і національних туристичних виставок, салонів, бірж, ярмарків, фестивалів, конкурсів, які з кожним роком залучають все більше і більше іноземних гостей [14; с.89].

Отже, маючи такий ресурсний потенціал, туризм України повинен сприяти зміцненню економіки країни, наповненню державного бюджету, зростанню добробуту українських громадян, збереженню історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалу суспільства.

1.3. Законодавчо-нормативне забезпечення та методичні рекомендації з організації екскурсійної діяльності

Правове регулювання екскурсійної діяльності в Україні поки що далеке від досконалості. Закон України "Про екскурсійну діяльність" знаходиться в стадії розробки. При цьому під нормативно-правовою базою туризму розуміють: сукупність загально-законодавчих, галузевих і нормативних документів, які регулюють туристичну діяльність.

Організація екскурсійного обслуговування в правовому полі відбувається в умовах урахування широкого кола питань. Вони включають дотримання:

загальних положень правової бази регулювання туристичної діяльності в Україні;

правового статусу туриста і екскурсанта (порядок в'їзду/виїзду та
перебування в Україні, страхування, медичної допомоги, забезпечення безпеки, права та обов'язки туристів і екскурсантів);

організації туристичного підприємництва;

організаційно-правових основ діяльності (праця та соціальне страхування, оподаткування, використання земель та плати за землю;

ведення розрахунків в іноземній валюті, бухгалтерський облік);

міжнародних правових актів регулювання туристичної діяльнос-ті, а також відповідних стандартів.

Крім того, важливою складовою нормативно-правової бази здійс-нення екскурсійного обслуговування виступає законодавство щодо юридичної відповідальності за порушення законодавства в галузі туризму. Її основи визначають Кримінальний, Цивільний, Господар-ський Кодекси, а також Кодекс України про адміністративні право-порушення [6; 310].

Основні Поняття екскурсійної діяльності були юридично закрі-плені Законом України «Про туризм» від 15 вересня 1995 р. Стаття 1 цього Закону визначала:

«„.екскурсійна діяльність - діяльність по організації подорожей, що не перевищують 24 годин, у супроводі фахівця-екскурсовода за заздале-гідь складеними маршрутами з метою ознайомлення з пам'ятками історії, культури, природи, музеями, визначними місцями тощо;

гід (екскурсовод) — особа, яка володіє фаховою інформацією про країну
(місцевість) перебування, визначні місця, об'єкти показу, а також мовою
цієї країни чи мовою іноземних туристів, яких приймають, або загально-
зрозумілою для них мовою, надає екскурсійно-інформаційні, організаційні
послуги та кваліфіковану допомогу учасникам туру в межах договору про
надання туристичних послуг. Гід-індивідуал здійснює свої функції лише
на підставі ліцензії...»

Цим Законом екскурсійні послуги були віднесені до комплексу туристичних послуг (Стаття 16), а також, відповідно до туристич-ного продукту і туру (Стаття 1).

тур - туристична подорож (поїздка) за визначеним маршрутом у кон-кретні терміни, забезпечена комплексом туристичних послуг (бронювання,
розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо).

На жаль, такі положення не відбивають сутності екскурсій, екскурсійного обслуговування, екскурсійної діяльності. Закон Укра-їни