Бакалаврська робота

Історико–культурна спадщина Тернопільської області

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Науково – методологічні основи туризму в Україні……………..6

1.1 Туристичні ресурси та їх складові………………………………..6

1.2 Історико – культурні ресурси……………………………………..9

1.3 Методи дослідження туристичних ресурсів…………………….12

Висновки до першого розділу…………………………………………………..15

Розділ 2. Характеристика історико – культурного потенціалу Тернопільської області………………………………………………………...17

2.1 Краєзнавча характеристика Тернопільської області……………17

2.2 Аналіз історико – культурних ресурсів Тернопільської області…………………………………………………………….……21

2.2.1 Памятки архітектури Тернопільської області………………...21

2.2.2 Сакральні ресурси Тернопільської області…………………...32

2.2.3 Біосоціальні ресурси Тернопільської області………………...38

Висновки до другого розділу …………………………………………………..45

Розділ 3. Сучасний стан туристичної галузі в Тернопільській області…46

3.1 Розробка туристичного маршруту..…………………………………46

3.2 Проблеми та перспективи розвитку туризму в Тернопільській області…………………………………………………………………50

Висновки до третього розділу…………………………………………………..55

Загальні висновки…………………………………………………………...…56

Список використаної літератури…………………………………………….58

Додатки…………………………………………………………………………..61

Вступ

Актуальність теми визначається тим, що у наш час туризм став одним із найприбутковіших видів бізнесу у світі. За даними Всесвітньої туристичної організації (ВТО), він виконує приблизно 7% світового капіталу, на туризм припадає 11% світових споживчих витрат і він дає 5 % усіх податкових надходжень. Ці цифри характеризують прямий економічний ефект функціонування індустрії туризму. Розвинений туризм називають одним з головних феноменів XX століття.

У багатьох країнах туризм відіграє значну роль у формуванні валового внутрішнього продукту, створенні додаткових робочих місць і забезпеченні зайнятості населення, активізації зовнішньо торгівельного балансу. Туризм впливає на такі галузі економіки, як транспорт і зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання та інше, тобто виступає своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку.

Невід’ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. Це й не дивно, адже особливості географічного розташування та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико–культурного та туристично–рекреаційного потенціалу України створюють усі можливості для всебічного задоволення пізнавальних, оздоровчо–спортивних і духовних потреб вітчизняних та іноземних туристів.

Приділяючи велику увагу розвитку туризму, Верховна Рада і Кабінет Міністрів України визнали його однією із пріоритетних галузей економіки країни.

Для забезпечення стабільного розвитку цієї галузі Державним комітетом молодіжної політики, спорту і туризму України розроблено ряд заходів спрямованих на розвиток туристичної галузі в країні.

Стабільний розвиток туризму передбачає, перш за все, розбудову матеріально–технічної бази, забезпечення якості обслуговування відповідно до міжнародних стандартів. У перспективі передбачено побудувати та реконструювати 140 міжнародних туристичних центрів, турбаз, автобаз, готелів, кемпінгів, тощо.

В Україні налічується понад 170 тис. пам’яток культури, історії, містобудування і архітектури, палацо - паркового мистецтва, археології, а також понад 300 музеїв, створено 7 національно історико–культурних заповідників.

Найпопулярнішими туристичними регіонами є Крим, Причорномор’я, Придністров’я, Поділля і Волинь, міста Київ, Одеса. Серед них особливо хотілося виділити Тернопільську область, яка має надзвичайну популярність серед туристів завдяки численним пам’яткам історії, і величезним рекреаційним ресурсам.

Саме завдяки наведеним факторам, а також величезному історико–культурному і туристичному потенціалу, мною була обрана тема бакалаврської роботи, «Історико–культурна спадщина Тернопільської області».

Об’єктом дослідження бакалаврської роботи: є характеристика історико–культурних туристичних ресурсів Тернопільської області.

Предметом дослідження: виступає Тернопільська область.

Метою бакалаврської роботи: є всебічне дослідження історико–культурної спадщини, а також сучасний стан і перспективи розвитку туризму В Тернопільській області.

Основні завдання бакалаврської роботи:

здійснити загальну характеристику туристичних ресурсів України;

розглянути та проаналізувати природно – ресурсний потенціал області;

вивчити історико–культурні ресурси Тернопільської області;

виконати аналіз сучасного стану та перспективи розвитку туристичної галузі в Тернопільській області.

Джерельна база. У процесі написання бакалаврської роботи було використано понад 57 джерел.

Структурно бакалаврська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел і додатків.

Розділ 1. Науково – методологічні основи туризму в Україні

1.1 Туристичні ресурси та їх складові

Туристичні ресурси - сукупність природно-кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних та соціально-побутових ресурсів відповідної території, які задовольняють різноманітні потреби туриста.

Туристичними ресурсами України є пропоновані або такі, що можуть пропонуватися, туристичні пропозиції на основі та з використанням об'єктів державної, комунальної чи приватної власності.

Важливе значення для розвитку як міжнародного, так і внутрішнього туризму мають туристичні ресурси, які є основною метою подорожей. Внаслідок цих обставин вони зумовлюють і визначають найважливіші економічні показники туризму, такі як кількість туристів, ціна на послуги, географія подорожей, їх сезонний розподіл, тривалість перебування та інше. Тому комерційна робота в галузі туризму повинна будуватись на всеохоплюючому обліку туристичних ресурсів як в цілому по країні, так і по окремих регіонах.

Туристичні ресурси можна розподілити на три групи:

Рекреаційні (природні) ресурси - унікальні явища природи, печери, водоспади, скелі, заповідники, гори, ріки, моря, лікувальні води, кліматичні та бальнеологічні можливості. В Україні значну частину природного потенціалу складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-культурного призначення (пам'ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.)[20, c.44].

Це унікальні ресурси для перспективного розвитку туризму, зон рекреації і курортів та найбільш збережена частина природного довкілля.

Площа освоєних та потенційних рекреаційних територій в Україні (без радіаційно забруднених) становить 12,8% території країни і розподіляється відповідно до природних особливостей семи рекреаційних регіонів: Карпатський, Придністровський, Дніпровський, Донсцько-Приазовський, Поліський, Причорноморський, Кримський.

Згідно з оцінкою ландшафтних ресурсів (НДШ містобудування), потенційний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 млн. га, тобто 20 % площі території України, що відповідає міжнародним показникам раціонального збереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн. чоловік.

Найбільшу питому вагу територій і об'єктів природно-заповідного фонду мають: - від 8 до 13 % - Тернопільська, Херсонська, Закарпатська, Івано-Франківська, Хмельницька області; - 5-7 % - Сумська, Рівненська, Чернівецька області; - 3-5 % - Чернігівська, Львівська області, Республіка Крим; - до 3 % - Донецька,