Монастир Кармелітів. Ще одна сакральна споруда міста, пристосована до оборони. Будівництво комплексу велось з 1617 по 1639 рр., під час безперервних воєн та ворожих захватів міста кримськими татарами - тому храм мав виконувати і функції фортеці, а не лише служити оздобою Теребовлі. До цієї пори частину території монастиря оточують муровані стіни з чотирма кутовими п‘ятикутними баштами, дві з яких знаходяться над Гнізною. В кожній з цих башт - бійниці, що пристосовані не лише для стрільби з рушниць та мушкетів, але й з гармат.

Зовнішнє оздоблення суворе, характерне для ренесансних споруд. На відміну від скромного характеру єкстер‘єру костела його інтер‘єр був значно пишнішим та витонченішим завдяки багатому і різноманітному декору.

На початку XVIII ст., почали відновлення монастиря та костелу. Внутрішні споруди після реставрації набули рис ренесансу та бароко, а в інтер‘єрах з‘явились багато декоровані плафони, “дзеркала” та ліпні картуші в стилі рококо.

В наш час споруди використовуються семінарією Української православної церкви.

Петропавлівський костел. У 1924 році у місті завдяки старанням ксьондза Еловіцького починається будівництво нового костелу. Через чотири роки місто прикрасила велична споруда з двома високими баштами на фасаді, збудована за проектом архітектора Адольфа Жишке-Богуша, одного з реставраторів Вавелю.

Костел (38 на 24 м, вежі 39 м висоти) був першою на теренах Польщі спорудою в стилі старих римських базилік. Окрасою центральної нефи був простий, але вишуканий вівтар з колонами та балдахіном. Територія біля храму була - і є - оточена колонадою з теребовлянського каменю. У 1956р. будівлю пристосували під Будинок Культури. Лише у 1990-91рр. громаді римо-католиків міста частково повернули храм з органом [41].

2.2.3 Біосоціальні ресурси Тернопільської області

Музей Соломії Крушельницької - музей-садиба у селі Біла Тернопільського району Тернопільської області у приміщенні єдино уцілілого після війн житлового будинку з маєтку Крушельницьких. Музей займає лише половину будівлі, у іншій знаходиться білецька загальноосвітня школа. У 1963 році в дні святкування 90-річчя з дня народження Соломії Крушельницької, на будинку було встановлено меморіальну дошку. Тоді ж було відкрито невеликий музей у кімнаті, що праворуч від входу. У музеї побували відомі громадські діячі і письменники України, зокрема Леонід Кравчук, Ліна Костенко, Олесь Гончар та інші. В основу експозиції лягли фотографії, особисті документи співачки, афіші, програми, запрошення, листи, рукописи спогадів сучасників, сценічні прикраси, одяг, предмети побуту та меблі, твори музики, образотворчого мистецтва та літератури, присвячені Соломії Крушельницькій [41].

Соломія Амвросіївна Крушельницька (23 вересня 1872 - 16 листопада 1952) - відома українська оперна співачка, педагог. Ще за життя Соломія Крушельницька була визнана найвидатнішою співачкою світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання "Вагнерівська примадонна" ХХ століття. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітто Руффо, Федір Шаляпін. Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував співачці свій портрет з написом "Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй". Успіхи С.Крушельницької на оперних сценах світу був успіхом і визнанням української музики й мистецтва. Народилася Соломія Амвросіївна Крушельницька 23 вересня 1872 року у селі Білявинці, тепер Бучацького району Тернопільської області, в сім'ї священика. Походить із шляхетного й старовинного українського роду. Співати почала з юних років. Основи музичної підготовки отримала в Тернопільській гімназії, в якій здавала іспити екстерном. У 1883 році на Шевченківському концерті у Тернополі відбувся перший прилюдний виступ Соломії, яка співала в хорі товариства «Руська бесіда». Перший оперний дебют Соломія Крушельницька виконала 15 квітня 1893 року, зігравши роль Леонори у виставі італійського композитора Г. Доніцетті "Фаворитка" на сцені Львівського оперного театру.

У другій половині 1890 року почались її тріумфальні виступи на сценах театрів світу: Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі в операх «Аїда», «Трубадур» Д. Верді, «Фауст» Ш. Гуно, «Страшний двір» С. Монюшка, "Африканка" Д. Мейєрбера, «Манон Леско» і «Чіо-Чіо-Сан» Д. Пуччіні, «Кармен» Ж. Бізе, «Електра» Р. Штрауса, «Євгеній Онєгін» і «Пікова дама» П. Чайковського та інших. У 1910 році С. Крушельницька одружилася з відомим італійським адвокатом, мером міста Віареджо Чезаре Річчоні, який був тонким знавцем музики й ерудованим аристократом. У серпні 1939 року співачка відвідала Галичину і через початок Другої світової війни не змогла повернутися в Італію. Після приєднання в листопаді 1939 року Західної України до СРСР, нова влада націоналізувала будинок артистки, залишивши їй тільки чотирикімнатну квартиру, у якій вона жила із сестрою Ганною. У 1951 році Соломії Крушельницькій присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 року, за місяць до кончини, Крушельницька, нарешті, отримала звання професора. 16 листопада 1952 року перестало битися серце великої співачки. Поховали С.А. Крушельницьку у Львові на Личаківському кладовищі поруч з могилою друга і наставника - Івана Франка. У 1993 році у Львові іменем С.Крушельницької названо вулицю, де вона прожила останні роки свого життя. В квартирі співачки відкрито меморіальний музей Соломії Крушельницької [40].

Сьогодні ім'я С.Крушельницької носять Львівський оперний театр, Львівська музична середня школа, Тернопільське музичне училище, 8-річна школа в селі Біла, вулиці у Львові, Тернополі, Бучачі.

У Дзеркальному залі Львівського театру опери й балету встановлений бронзовий пам'ятник Соломії Крушельницькій. В 1997 році Національним банком України була випущена в обіг пам'ятна монета, номіналом у 2 гривні присвячена 125-річчю від дня народження співачки.

Музей Володимира Гнатюка