У області є великі запаси будівельного каменя, доломіту і пісковиків. Останні мають плиткову будову і широко використовуються для виготовлення якісного мостового і облицювального матеріалу. У західній, північній і центральній частинах області є значні поклади будівельного піску. Знайдені також родовища кварцових - глауконітових пісків, які є сировиною для виробництва скла.

Поклади крейди, які є в Тернопільській області, вважаються достатньо рідкісними (у Україні 3 родовища). Вони залягають близько до поверхні (до 10 м) і мають значну товщину. Крейда використовується у виробництві комбікормів, для вапнування ґрунту, виготовлення крейдяних олівців, паперу, в лакофарбній і фармацевтичній промисловості.

Потенційні запаси гіпсу на території області оцінюються десятками мільйонів тон. Відомо близько 20 родовищ, товщина пластів досягає 20–25 м. За умовами залягання і запасами розробка цих родовищ можлива в значних масштабах і впродовж тривалого часу. Використовується гіпс в сільському господарстві для гіпсування ґрунтів, в медицині, паперовій, хімічній і цементній галузях промисловості. Проте, не дивлячись на значні поклади в області, гіпс ще досить мало здобувається і використовується у виробництві.

Промислове значення мають поклади торфу в Тернопільській області. Відомо близько 50 родовищ, загальні запаси торфу в яких складають близько 7,7 млн. тонн. З нерудних корисних копалини на території області в незначній кількості зустрічаються фосфорити, які можна використовувати як мінеральне добриво, і бентонітові глини високої якості, яка використовуються як адсорбційний матеріал [26, c.321].

Клімат Тернопільської області є помірно-континентальний, з теплим вологим літом і м'якою зимою. Середня температура повітря коливається від ?5 °C в січні до +19 °C в липні. Середньорічна кількість опадів становить 520 - 600 мм.

Територією Тернопільської області протікає понад 2400 річок і потічків, 120 із них мають довжину більше 10 кілометрів (Дністер, Бариш, Висушка, Вільх овець, Гнила, Гнізна, Гнізна Гнила, Джурин, Дупла, Золота Липа , Збруч, Ніч лава, Серет, Стрипа, Стрілка, Тайна, Вілія, Жердь, Жирак, Іква). Найбільшим водоспадом області є Червоногородський, висотою 16 метрів на річці Джурин, притоці Дністра, у Заліщицькому районі.

У Тернопільській області росте близько 1200 видів вищих спорових і насінних рослин. Рослинний світ краю відноситься до двох основних видів: лісової і степової рослинності. Близько сотні представників рослинного світу Тернопільської області занесено до «Червоної книги України», серед них - білоцвіт весняний, зозулині черевички, сон великий, шавлія кременецька та ряд інших.

Природні ресурси. Ліса займають близько 14% території області (197,8 тис. гектарів). На більшій території області поширені широколистяні (дубові, грабові, буки) ліси, площа яких близько 137 тис. гектарів. На півночі області переважають змішані ліси. Можливості для промислового використання лісових ресурсів в області невеликі унаслідок незначної лісистості території і якісної характеристики лісів. Запаси деревини складають 20,1 млн. мі, зокрема дозрілої 0,76 млн. мі. Об’єм вирубувань лісу щороку складає близько 200 тис. мі[8, c.23].

Край є одним із найпривабливіших для туристів. На території області знаходиться найдовша в Європі карстова печера Оптимістична завдовжки в 220 кілометрів, а також одне з «Семи природних чудес України» - Дністровський каньйон. Також Тернопільська область відома Почаївської лаврою та чудотворною іконою у Зарваниці. За кількістю замків (34) займає 1-ше місце в Україні.

2.2 Аналіз історико–культурних ресурсів Тернопільської області

2.2.1 Памятки архітектури Тернопільської області

Більше третини всіх українських замків та їх руїн зосереджені в Тернопільській області. Найкраще зберігся палацово-замковий комплекс у Збаражі, замкова гора Бона у Кременці. Потребують реставрації та коштів замки та вежі у Кривчому та Скалі-Подільській Борщівського району, Бережанах, Золотому Потоці і Язловці Бучацького району, Скалаті Підволочиського району, Теребовлі, Микулинцях Теребовлянського району, Чорткові та інші.

Велику увагу привертають до себе мальовничі замкові руїни у Ниркові Заліщицького району, у Висічці і Кудринцях Борщівського району та в багатьох інших селах та містечках.

Серед архітектурних пам’яток “мирного характеру” найцікавішими є центральна частина Бережан та Кременця, ратуша у Бучачі, палаци у Коропці Монастирського району, Білокриниці Кременецького району, мисливський палац у селі Рай Бережанського району, палац та ландшафтний парк у Вишнівці Збаразького району.

В Тернопільській області діють два Державних історико-архітектурних заповідники з 10, що є в Україні(це - Кременецько-Почаївський та Бережанський), один Національний історико-архітектурний заповідник з чотирьох (це –„Замки Тернопільщини” з центром у Збаражі). Подібного нема в жодній іншій області нашої держави [7, c.56].

Тернопільський замок - замок на берегах ріки Серет, який розташований у центрі сучасного міста Тернопіль. Вперше був зведений у 1540 році. В наш час від замку лишився лише його "палац", одна з найстаріших споруд Тернополя, розташована поблизу Тернопільського ставу. Перший запис у біографії Тернополя - 15 квітня 1540 року - пов'язаний із королівським дозволом на спорудження замку над Серетом Краківському каштеляну Яну Тарновському. Ця фортифікаційна споруда мала перекрити шлях наїзникам на широких просторах від Теребовлі до Буська, де на той час не було жодного великого укріплення, хоча були такі природні умови, які забезпечували захист місцевості. Будівництво замку тривало 8 років і завершилося у 1548 році. Немало коштів у добудову і розширення замку також вклав Томаш Замойський, який отримав місто як придане дружини Катерини, дочки відомого українського культурного діяча і мецената князя Костянтина Острозького. У першій половині XVII століття фортечні укріплення Тернополя мали форму прямокутника. З боку міста замок був захищений глибоким ровом і валом та укріплений дубовим частоколом. Із заходу його омивали води штучного ставу, створеного у 1548 році. Вали проходили