Внутрішньорегіональний туризм – поїздки та подорожі в межах певного регіону. Регіоном може бути як область, так і територіальна спільність комплексу областей, об'єднаних загальними культурно-історичними, природно-кліматичними, економічними або іншими особливостями.

Внутрішньодержавний туризм – подорожі, обмежені державними кордонами країни для громадян з постійним місцем проживання у цій країні.

Приміський, внутрішньорегіональний та внутрішньодержавний туризм прийнято називати внутрішнім туризмом. Внутрішній туризм – тимчасовий виїзд громадян конкретної країни з постійного місця проживання в рамках національних кордонів цієї країни для відпочинку, задоволення пізнавальних інтересів, занять спортом та з іншою туристичною метою.

Міжнародний туризм – поїздки з туристичною метою за межі країни постійного проживання. В міжнародному туризмі виділяють дві його форми – в'їзний і виїзний, які різняться між собою за напрямками туристичних потоків [16, с.51].

Частина туристів вибирає для своєї подорожі нетрадиційні маршрути, що має бути передбачено діяльністю туристичного підприємства. Природно, що організувати колективні (групові) виїзди по відпрацьованих маршрутах набагато простіше, але кількість туристів, які надають перевагу індивідуальним подорожам, зростає з кожним днем, і це спонукає туристичні підприємства диверсифікувати свій туристичний продукт.

В основі поділу туризму за такою ознакою, як індивідуальний запит, лежить бажання туриста вплинути на:

маршрут подорожі – клієнт хоче визначити перелік бажаних місць для відвідування, а інколи і їх послідовність;

час подорожі – клієнт може обумовити конкретні терміни подорожі (тривалість і дату відправлення), бажані зупинки в окремих пунктах, збільшити або зменшити тривалість транзитних стоянок;

формування розважальної програми – в окремих випадках турист хоче відвідати спортивні змагання або інші масові видовища, мати повну інформацію про можливість його участі в розважальних заходах у місцях майбутніх зупинок;

перелік додаткових послуг – оренда засобів пересування (автомобіль, яхта, літак, велосипед тощо), наявність туристичного та спеціального спорядження (водні лижі, акваланги, намети, фото-, кінокамери та інше), вимоги до режиму харчування, проживання, відпочинку.

Фінансові можливості клієнта здебільшого визначають майбутній маршрут подорожі, рівень комфортності та засіб пересування. Крім цього, фінансовий стан впливає і на вид подорожі. За цією ознакою можна виділити наступні види туризму:

груповий за відпрацьованими маршрутами – найбільш дешева форма за інших рівних умов. Низька ціна пояснюється знижками, які надаються туристичним групам. Знижки мають місце і при виборі традиційного для туристичних фірм маршруту (їх надають підприємства транспорту, розміщення, харчування, які обслуговують маршрут);

індивідуальний за відпрацьованими маршрутами – більш дорогий вид подорожі, оскільки при його оформленні не діють знижки, які надаються групам;

груповий за індивідуальними маршрутами – знижки надаються у випадку оптимального розміру групи (наприклад, визначеного по кількості місць в туристичному автобусі), а також залучення в індивідуальний маршрут традиційних місць відпочинку;

індивідуальний за індивідуальними маршрутами – найбільш дорога форма обслуговування, оскільки всі перераховані вище знижки тут не діють. При організації такої подорожі необхідна розробка та додаткове відпрацювання маршруту [16, с.52].

1.3 Методика оцінки історико-культурних туристичних ресурсів

Науковий метод – це сукупність правил і прийомів дослідження явищ і закономірностей природи, суспільства і мислення.

Методика – це вчення про особливості застосування окремого методу чи системи методів для розв’язання типового пізнавального завдання. Методика являє собою системну сукупність різноманітних прийомів дослідження.

Метод досліджень – це сукупність мислених логічних і практичних дій (операцій, процедур, алгоритмів), які мають на меті розв’язання певного пізнавального (наукового) завдання. За допомогою наукових методів отримують нову інформацію про досліджувані об’єкти і процеси, аналізують закономірності їх функціонування, змін та розвитку, одержують змістовні узагальнення й висновки, які дають змогу поглибити теорію та практичне застосування набутих знань [28, c.124].

Для вивчення туризму як наукової дисципліни найчастіше використовуються наступні методи:

Історичний. Сучасне науково-теоретичне мислення прагне проникнути у сутність явищ і процесів, що вивчаються. Це можливо за умови цілісного підходу до об’єкта вивчення, розгляду його у виникненні та розвитку, тобто застосування історичного підходу до його вивчення.

Аксіоматико-дедуктивний метод. В його основі – розроблення ключового набору понять і аксіом і встановлення певних правил умовиводів за допомогою методів формальної або математичної логіки.

Метод наукової абстракції використовують за двома взаємопов’язаними напрямками – індукції та дедукції. Суть наукової абстракції полягає у пошуку головних, усталених, типових характеристик досліджуваного явища і у свідомій відмові (елімінуванні) від ознак несуттєвих, випадкових, швидкоплинних, нестійких. Індукція веде наукову абстракцію від часткового і конкретного до загального, дедукція дає можливість поширити загальні закономірності на конкретні явища.

Картографічний метод полягає в розробленні картографічних моделей — карт.

Метод ідеалізації – полягає у побудові так званих ідеальних моделей. При цьому можна абстрагуватись від усіх властивостей об’єктів, що моделюються, крім однієї або кількох, які нас цікавлять.

Метод формалізації – має на меті дослідження об’єктів і процесів шляхом відображення їх змісту, форми, структури, функціонування у знаковому вигляді.

Математичні методи – мають на меті застосування в науці принципів і положень, а також формального апарату математики і математичної логіки.

Метод моделювання – заміщення реального об’єкта його спрощеним аналогом(моделлю), який повною мірою зберігає головні властивості або відношення вихідного об’єкту і дає можливість дослідити їх для одержання нової інформації про об’єкт.

Порівняльний метод – базується на з’ясуванні відмінностей від інших подібних об’єктів і явищ [28, c.130].

Звичайно, наукових методів дослідження є значно більше. Вище перераховані – найзагальніші та найпоширеніші методи, що використовуються для дослідження туризму як наукової дисципліни.

Історико-культурні туристичні ресурси (ІКТР) – це пам'ятки історії і культури, створені людиною, які мають суспільно-виховне значення, становлять пізнавальний інтерес і можуть бути використані в туристичній діяльності. До