Музей архітектури та побуту Прикарпаття у м.Галичі був заснований у 1979р. Від 1994р. музей увійшов до Національного заповідника “Давній Галич”. Займає площу 4,5га, на якій відтворено “мікросела” чотирьох етнографічних регіонів Івано-Франківської області: Опілля, Бойківщини, Гуцульщини та Покуття. Кожна з етнографічних зон українського Прикарпаття вміло розпланована і мікрорельєфі місцевості, ошатно опоряджена малими архітектурними формами. В інтер’єрах пам’яток – чимало етнографічних реліквій – предметів життя й побуту наших предків[32].

2.3 Сакральні пам’ятки

Наш край багатий пам’ятками сакральної архітектури, які являють справжню історичну, культурну та релігійну цінність. Церковна архітектура Прикарпаття є втіленням багатовікового народного досвіду.

Церква святого Пантелеймона – розташована у с. Шевченкове. Комплекс собору належить до романо-візантійського стилю (див. Додаток Ж). Будівництво церкви було закінчено в 1194 році. Підтвердженням цьому виступає напис на камені західного пілястру південного фасаду. Собор мурований із білого тесаного каменю-пісковика. Уся церква оперезана цоколем, стіни розчленовані гладкими пілястрами, карнизами, тягами тощо.

Приблизно в середині XIV століття католики пересвятили церкву на костел св.Станіслава. Перша писемна згадка про нього датується 1367 роком.

У 1596 р. польський король Сигізмунд III передав напівзруйновану церкву монахам ордену св.Франциска і в 1611 році вони закінчують її перепланування та перебудову на тринавовий базилікальний костел, що мав явні ознаки барокового стилю. Незабаром при храмі виростає монастирський корпус та брама-дзвіниця.

В 1965 році реставрувався західний фасад храму. З 1975 р. провадиться систематичні, хоч і з перервами, дослідження та реставрації цієї пам’ятки [9, c. 38].

Біля залишків фундаменту Успенського собору XII ст. в с. Крилосі збереглася будівля пізнішого періоду – Успенська церква XVI ст. (див. Додаток Д). Цей храм був збудований нащадком боярського роду Марком Шумлянським у 1586р. На думку дослідників, на зведення цього храму використані матеріали з руїн колишнього княжого собору. Фундаменти й стіни викладені з коленого або тесаного вапняку.

Велику мистецьку цінність становить західний портал, фланкований двома пілястрами та завершений фронтоном, тимпан якого оздоблений різьбленою в камені композицією “Успіння Богородиці”. Північний портал оздоблений різьбленими з каменю кронштейнами і завершений трикутним фронтоном, у тимпані якого розміщено емблему реставратора.

Відреставрована Успенська церква сяє на сонці позолоченими хрестами. Чудовою її окрасою є іконостас, який виконав визначний майстер українського живопису початку ХХ ст. Антон Манастирський, а також – Крилоська Чудотворна Ікона Божої Матері. Оригінальною пам’яткою давньогалицької кам’яної пластики ХІІ ст. є вирізьблене у північній стіні притвору церкви зображення казкової істоти – крилатого змія-грифона [4, с. 59].

До визначних пам’яток церковної архітектури дослідники справедливо відносять церкву Різдва Христового (XVcт.) у м. Галичі (див. Додаток Г). Вона збудована поблизу пристані княжої столиці на березі Дністра. Спочатку це був дерев'яний храм, який двічі спалювали під час навали татарської орди та приходу польських завойовників. Муровану церкву вдалось вибудувати десь у 60-ті роки XIVст. Пізніше пам'ятка, яка є важливим елементом архітектурного ансамблю міста, не раз ще руйнувалася й перебудовувалась. Остаточний вигляд отримала в 1904-1906 рр [19, c.14].

Давнім культурним осередком краю є місто Рогатин, де збереглося декілька пам’яток церковної архітектури, серед яких особливу увагу привертають найдавніші муровані споруди: церква Різдва Богородиці (кінець XIV ст.) (див. Додаток Г) та костел Св. Миколая. Перша знаходиться неподалік Ринкової площі. На подвір’я веде невелика брама з мініатюрною баштою. Храм тринефний з чотирма опорними стовпами та готичними склепіннями. Тут був встановлений монументальний іконостас, від якого збереглися у Львові лише дві ікони [9, c. 54].

В Рогатині збереглася одна з найстаріших в Україні дерев’яних церков, збудована в 1644-1645 рр. із художньо виконаним іконостасом 1650р. Але встановлено більш вірогідну дату побудови церкви Св. Духа у 1598 р., на що вказують знайдені тут надмогильна плита та ікони XVI ст. (див. Додаток Г). Храм тридільний з однією пірамідальною банею нагадує вежу XIV-XV ст. Стіни і склепіння пам'ятки зведені з масивних дубових брусів, а висота від підлоги до верхньої точки будівлі сягає 22 метри. За унікальним іконостасом міститься невеликий вівтар з мурованим престолом. У західній частині впритул до храму збудовано каркасну триярусну дзвіницю [6, c. 99].

До одних із найбільших святинь Івано-Франківської області належить православний чоловічий монастир Скит Манявський, заснований 1611 р. в с. Маняві Богородчанського району Іваном (Іовою) Княгиницьким, який служив спочатку при дворі князя Констянтина Острозького, а потім в Афонському монастирі (Греція) постригся в монахи (див. Додаток К).

Архітектурний комплекс із будівлями оборонного характеру розташований в оточенні гір і лісів, де на невеликому плато і березі річки збудовано стіни, в’їзну, оборонну вежу, скарбницю й бібліотеку та двоповерхову квадратну трапезну. Дерев’яні церква, келії та господарські будівлі в первісному вигляді не збереглися, але відбудовані в 70-х рр. XX ст. під час реставрації, крім церкви, яку почали зводити лишень у квітні 2001 р. [27, c. 48].

20 років тут діяв державний історико-архітектурний музей, але нещодавно сюди повернулися монахи, які відновили Богослужіння й розпочали будівництво в центрі подвір'я дерев'яної Воздвиженської церкви [11, c.47].

Значна кількість пам'яток церковної архітектури ХVІІ-ХХ ст. зосереджено в Івано-Франківську. Недалеко від ратуші на майдані імені Андрея Шептицього знаходяться 2 собори, збудовані в стилі бароко. Це Парафіяльний костел (Художній