Площа Волинської області – 20,2 тисячі квадратних кілометрів, що становить 3,3 відсотка території України.

В області є 4 міста обласного (Луцьк, Ковель, Нововолинськ, Володимир-Волинський) і 7 районного підпорядкування, 16 адміністративно-територіальних районів, 22 селища міського типу, 1049 сільських населених пунктів.

Клімат – помірн -континентальний. В середньому за рік випадає 560 -620 мм опадів. Середня температура липня – + І9°С, січня – -5°С.

За природними умовами область ділиться на три зони: північно-поліську, південнополіську й лісостепову. Найбільшою є північнополіська зона, яка займає три четвертих території області. Характерною особливістю цієї зони є рівнинна низина, яка здебільшого покрита лісом і болотами. Південнополіська і лісостепова зони розташовані на Волинсько-Подільській височині, що характерна хвилястим рельєфом і пагорбами різної висоти.

Волинська область – древня земля, невід’ємна частина України. Ряд істориків вважають, що її назва походить від міста "Велиня", про яке згадують давні літописи. Знаходилося місто Велинь більш як за 20 кілометрів на захід від нинішнього Володимира-Волинського, поблизу гирла річки Гучви, яка впадає в Західний Буг. Від назви міста походить і назва краю та племені, що його населяло. Згадує народ "валінана" арабський мандрівник Аль-Масуді, що жив в Х столітті. Волинянами-дулібами називали племена, які проживали у верхівцях Західного Бугу, Прип’яті.

Особливе геостратегічне і геополітичне положення на стику державних кордонів трьох слов'янських держав, положення в зоні стику православ'я і католицизму, своєрідна політична ситуація і співвідношення політичних сил у регіоні, значний природно-ресурсний та економічний потенціал роблять Волинську область політично специфічним субрегіоном України. Область входить у Західний геополітичний регіон України з особливими і давніми політичними традиціями, які сформувались під впливом класово-соціальних, історично-географічних, демографічних та інших чинників. Сучасне ПГП сприяє налагодженню тісного співробітництва і соціально-економічних, торгових та культурних контактів області з оточуючими територіями сусідніх держав.

Особливість транспортно-географічного положення Волинської області – це висока питома вага транспортних витрат на постачання сировини і матеріалів та в збуті готової продукції. Це суттєво впливає на формування ефективних територіальних структур та оптимальної спеціалізації господарства. До важливих ближніх економічних зв'язків області з регіонами України доповнюються далекі транспортні зв'язки по отриманню нафтопродуктів, природного газу, лісоматеріалів, чорних і кольорових металів, бавовни, багатьох видів машин та устаткування, хімічної продукції, які постачаються з Росії, Казахстану, Білорусі, країн Балтії і Середньої Азії та інших держав. Це здійснює певний вплив на характер спеціалізації господарства і структуру товарообміну, розвиток експортно-імпортних зв'язків, оскільки частина виробленої продукції вивозиться в зарубіжні країни.

Розділ 3 Практичне використання історико-культурних

ресурсів

3.1. Розробка туристського маршруту

В розвитку національного туризму помітну роль відіграє спортивно-оздоровчий туризм. Він є найбільш доступною і масовою формою активного відпочинку, пізнання і вивчення навколишнього світу. Мандруючи далекими і близькими дорогами, ми пізнаємо красу рідної природи, знайомимося з її багатствами, історичними і культурними пам'ятками.

Для того, щоб похід став джерелом справжньої радості і приніс якомога більше користі, необхідно систематично вдосконалювати фізичну і спеціальну туристську підготовку, загартовувати свій організм, добре знати правила організації походів, пересування, відпочинку і поведінки під час походів.

Спортивно-оздоровчий туризм передбачає подолання маршруту активним способом, тобто без використання механічних транспортних засобів, покладаючись лише на свої власні сили, реалізуючи вміння і навички пересування пішки, на лижах, плавання на плотах, човнах, їзди на велосипеді і т. ін.

Головними завданнями активного туризму є приучення громадян до корисного і раціонального використання вільного часу, забезпечення оптимального використання і збереження туристських ресурсів, турбота про особисту безпеку туристів, захист їх прав, інтересів, майна.

Ми обрали велосипедний маршрут II категорії складності 250 км., тривалістю 5 днів. На нашу думку, такий вид спортивно-оздоровчого туризму є найкращим, оскільки подорожуючи велосипедами можна дізнатися набагато більше. Цей вид туризму привабливий перш за все завдяки своїй високій мобільності. Відстань, яку здатна подолати група за один день, може досягати 100-150 км. Велотуризм має певні переваги порівняно з пішохідним туризмом: швидкість руху в ньому в кілька разів вища, отже, за один похід можна побачити більше цікавих місць. Велосипед проїде майже скрізь, де пройде пішохід, а там, де проїхати неможливо, велосипед можна провести або перенести на руках. Тому не дивно, що географія велотуризму майже збігається з географією пішохідного туризму.

З усіх існуючих типів велосипедів найбільш придатними для туризму є спортивно-туристські і гірські велосипеди.

При розробці маршруту є обов'язковим визначення цілі туристського походу. Ми обираємо пізнавальний маршрут. Такий маршрут спрямований на ознайомлення з певною територією, її природою, історичними та культурними особливостями.

Подорожуючи тим чи іншим туристським маршрутом, турист повинен мати гарантовану можливість активного відпочинку з оптимальним фізичним навантаженням, елементами загартування організму, а також продуманим змістом, цікавою екскурсійною програмою, цікавим дозвіллям.

Коли маршрут обрано, є група, потрібно розподілити обов'язки в групі. Керівник групи очолює підготовку до походу і його здійснення, на нього покладається відповідальність за безпеку учасників подорожі. Керівник має бути не молодший 18 років.

Заступник керівника, староста – здійснює керівництво окремими роботами при підготовці до подорожі, і частиною групи в разі її поділу на маршруті.

Завідуючий господарством відповідає за добір і збереження групового спорядження і продуктів харчування, здійснює облік на маршруті.

Санінструктор перед початком подорожі проходить спеціальну підготовку з надання першої медичної допомоги, укомплектовує медикаментами групову аптечку. Під час походу на нього покладається контроль за станом здоров'я учасників.

Відповідальний за ведення щоденника регулярно фіксує події, що сталися під час походу, складає опис маршруту, веде хронометраж