туристські потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурної спадщини. Це стосується насамперед таких привабливих туристсько-рекреаційних зон, як Автономна Республіка Крим, Волинська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька області, місто Київ, де туризм посідає чільне місце в розвитку економіки.
Таким чином, Україна має всі об’єктивні передумови для входження в число країн з високим рівнем розвитку туризму. Протягом останніх років українська індустрія туризму стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту. Пріоритетними напрямами державної політики в галузі туризму мають стати реконструкція, модернізація та будівництво нових туристичних об’єктів, підвищення якості та збільшення асортименту туристичних послуг. Сьогодні для ефективного просування національного туристичного продукту на зовнішньому ринку потрібна не лише організаційна, а й фінансова підтримка з боку української держави. А створення позитивного образу нашої країни та її туристичних об’єктів має стати частиною загальної стратегії розвитку туризму в Україні. Наші гості мають отримати справжнє задоволення від живописних ландшафтів, затишної атмосфери українських містечок, гостинності українського народу і переконатися, що Україна – це незалежна європейська держава з давніми традиціями, багатими природними, історико- архітектурними та культурними цінностями.
Розділ 2 Історико-культурні ресурси Волинської області
2.1 Загальна характеристика регіону
Волинська область розміщена у крайній північно-західній частині країни і має надзвичайно вигідне економіко-географічне і транспортне положення на шляхах до сусідніх країн – Білорусі та Польщі.
Волинська область – історико-географічна область на північному заході країни, у басейні правих приток Прип'яті та верхів'ях Бугу. У 1939 р. вона була приєднана до УРСР після окупації західної України радянськими військами.
Волинська область утворена 4 грудня 1939 р. Площа – 20,14 тис. кв. км (3,3 % території України). За площею вона займає 20 місце серед областей України) і перевищує територію більше ніж 40 держав світу, в тому числі таких, як Ізраїль, Ліван, Сінгапур, Ямайка, Кіпр, Люксембург та ін. Загальна протяжність меж області – 930 км. На півночі вона межує з Брестською областю Республіки Білорусь (протяжність кордону – 205 км). На сході і південному сході область межує з Рівненською (410 км), а на півдні – з Львівською (125 км) областями. На заході по річці Західний Буг проходить державний кордон України з Республікою Польща (протяжність -190 км) [8, с.13].
Область займає західну окраїну Східноєвропейської рівнини і знаходиться на заході рівнинних просторів двох природно-географічних зон України – Полісся і Лісостепу. Волинська область займає вигідне для господарської і життєвої діяльності людей фізико-географічне положення, яке визначає особливості природних умов та природно-ресурсного потенціалу краю. Територія має рівнинний рельєф і характеризується порівняно теплим помірно-континентальним кліматом з достатньою кількістю тепла і вологи, наявністю родючих чорноземних ґрунтів на півдні та збіднених дерново-підзолистих ґрунтів у північній частині. Дана область – це край великих лісових масивів, густої мережі річок та озер, найбільших в Україні масивів заболочених земель і луків. Загалом територія не має яскраво виражених природних рубежів і меж, тому природні умови змінюються поступово в усіх напрямках. Це зумовлює зрівноважену динаміку природних процесів.
Політико-географічне положення (ПГП) Волинської області – це її геопросторові відношення до політичних данностей в системі державних територій (країни, політичні і державні структури, державні кордони і т.п.), що перебувають поза нею і мають чи можуть мати на неї суттєвий вплив [4, с.15].
Позитивною стороною ПГП області є сусідство з Польщею і Білоруссю, з якими Україна підтримує добросусідські відносини і область має протяжні зони контакту.
Сусідство з Польщею і Білоруссю визначає пріоритетні напрямки зовнішніх економічних зв'язків області, вирішення проблем спільного використання водних, мінерально-сировинних і рекреаційних ресурсів, об'єктів транспортної інфраструктури тощо.
Особливість транспортно-географічного положення Волинської області – це висока питома вага транспортних витрат на постачання сировини і матеріалів та в збуті готової продукції.
Завдяки існуючим транспортним комунікаціям область має вихід в усі регіони України. Вона має також 4 транспортних виходи по автомагістралях (Дольськ, Доманове, Піща і Пулемець) та один залізничний вихід (Заболоття) в Білорусь і далі в країни Балтії, Польщу, північно-західні регіони Росії
Таким чином, географічне положення області характеризується наявністю певних позитивних аспектів, що створюють об'єктивні передумови для дальшого розвитку продуктивних сил і поглиблення господарської спеціалізації з ряду виробництв, що склалися.
Промисловість була слабо розвинена в основному через брак енергетичних ресурсів та конкуренцією з більш розвиненими регіонами України. В радянські часи дещо розвинулася кам'яновугільна промисловість у районі Нововолинська, поки не вичерпалися ресурси вугілля. Якоюсь мірою ще розвивалися харчова промисловість, борошномельна, цукрова, спиртова, пивоварна, лісова й деревообробна, машинобудування та виробництво будівельних матеріалів [8, с. 256].
Господарський комплекс Волинської області включає промисловість, сільське господарство і транспорт. У сукупній валовій продукції частка промисловості становить понад 60%, сільського господарства – 1/3. У республіканському розподілі праці виділяється виробництво лляних тканин, нетканних матеріалів, деревостружкових плит, мінеральних добрив, цементу, автомобілів, а також льону-довгунця, цукрових буряків і картоплі та молочно-м'ясних продуктів. Значного розвитку набули машинобудування й металообробка.
Паливно-енергетичний комплекс включає видобуток кам'яного вугілля (Нововолинське родовище), торфу (Журавичі, Маневичі, Сойне) [9, с.257].
У машинобудуванні особливо виділяється виробництво електротехнічних виробів (Луцький завод електроапаратури, приладобудування), автомобіле-будування (Луцький автомобільний завод). Функціонують заводи з виробництва машин для тваринництва та кормовиробництва ("Ковельсільмаш", "Рожищефермаш"). Область посідає помітне місце в країні за обсягом виробництва продукції машинобудування та металообробки, маючи достатньо робочої сили, енергетичних ресурсів та значний внутрішній ринок (сільське господарство). Хімічна промисловість представлена заводом побутової