місці давньоруського дерев'яного укріплення, знищеного в 1261 р. за наказом монгольського хана Бурундая. Замок був од-ним з наймогутніших у середньовічній Волині. У плані має форму неправильного трикутника з дещо опуклими назовні сторонами, який відповідає природному рельєфу ділянки. З боку поля замок був захищений глибоким ровом, який наповнювався водами річки. У 1970-1980-х роках за проектом М. Говденко та О. Годованюк у Верхньому замку здійснено реставраційні роботи. Після реставраційних робіт замку було повернуто первісний вигляд. У центрі замкового дворища відбудовано князівський палац. У 1987 р. у Владичій башті відкрито унікальний Музей дзвонів, а у В'їзній башті розміщено виставки будівельної кераміки та старожитностей. Після праці археологів туристам відкрили доступ у підземну частину собору Іоанна Богослова, де збереглися фрески з зображеннями святих, мозаїка з геометричними та образними візерунками, давні написи [22, с. 216-218].
Після реставраційних робіт замку було повернуто первісний вигляд. У центрі замкового дворища відбудовано князівський палац (див. Додаток В).
Також цікавим для нас є замок в Олиці побудований у 1564 р. Це одна з перших квадратних бастіонних споруд на Україні. В XVIII ст. замок втратив свої початкові функції. На сьогодні квадратний у плані замок з чотирма кутовими бастіонами оточений з трьох боків ровом. Замковий двір забудований по периметру цегляними корпусами. Три з них двоповерхові, один – триповерховий. До замку передбачено два в'їзди. Головним корпусом тут вважається палац, розташований у південно-східній частині(див. Додаток Г). Він прямокутний у плані, триповерховий, з двома входами. Між. входами на рівні другого поверху раніше був балкон з балюстрадою, що спиралася на аркадну галерею першого поверху. У 1976 р. замок частково реставрований [28, с.26-27].
Дуже цінні пам’ятки збереглися у місті Володимир-Волинському. Земляні вали замку Х-ХІV ст. залишки старовинного городища Київської Русі-України X ст., заснованого на тому місці кн. Володимиром Великим, від чого і пішла назва міста – Володимир. В XVII і XVIII ст. замок руйнується і втрачає своє стратегічне значення (див. Додаток А). Збереглися лише вали висотою 9-10 м, що оточують площу 3 га [21, с.90].
Святогорський монастир у Зимному (XV ст.,) займає вигідне в оборонному відношенні положення. Він збудований на мисі, який круто обривається з двох боків до заплави р. Луг. У плані має форму неправильного чотирикутника, в кутах якого розташовані квадратні й одна кругла вежі. В південній стіні містяться також квадратна в'їзна вежа-дзвіниця і кругла вежа. Прості призматичні об'єми веж опоясані поребриком, який проходить над карнизом (див. Додаток Н).
До складу комплексу входять Успенська церква, оборонні стіни з чотирма кутовими вежами та п'ятьма брамами, трапезна з церквою, школа, господарські будівлі. На північному плато розташована невелика за розміром церква, поряд з нею – вхід до печер з підземною Варлаамською церквою [20, с.125-126].
Миколаївський монастир у Мильцях – це комплекс, куди входять Миколаївська церква, келії з трапезною і теплою церквою, дзвіниця, будинок настоятеля, колишня лікарня і церковно-приходська школа. Збереглися в'їзна брама і частково зовнішні стіни.
Значну цінність мають найдавніші монастирські будівлі – церква й дзвіниця. Монастир відомий ще до XVI ст. У XVIII ст. здійснено деякі будівельні роботи, збудовано кам'яні келії, будинок настоятеля та ін. Наступним періодом реконструкції і будівництва монастиря був кінець XIX ст.: перебудована дзвіниця, будинок настоятеля, келії з трапезною й церквою, будується лікарня, церковно-приходська школа.
Об'ємно-просторова структура Миколаївської церкви вирішена у вигляді тринефного триапсидного хрестовокупольного давньоруського храму, в якому творчо переосмислені принципи волинських майстрів XVI ст. [13, с.54,60].
Культурні ресурси Волинської області представлені музеями різноманітної специфіки, які є унікальними у своєму роді, а більшість їх експонатів є неповторними витворами мистецтва.
Книгодрукування, як відомо, розпочалося у Волинській області ще в XV ст. в Луцьку, і в інших місцях, при монастирях починали друкувати релігійну та світську літературу. Тепер лучани та гості міста мають змогу ознайомитися з історією книгодрукування в цьому краї, оглянути рідкісні експонати стародруків.
Таку можливість дає новостворений Музей книги, облаштований у приміщенні замку Любарта. Основу музею склали стародруки, які передав місту архієпископ Рівненський та Острозький Варфоломій – уродженець Любомльського району Волинської області.
Викриття культурного закладу стало можливим завдяки сприянню і допомозі міського голови Антона Кривицького.
Музей має два зали і налічує близько 300 рідкісних книжок – як рукописних, так і першодруків. Серед них – 42-рядкова Біблія німецького винахідника XV сторіччя Йогана Гутенберга, гравюра, твори, видані Львівським Успенським братством, Києво-Печерською лаврою, Чернігівською друкарнею. Почаївською лаврою.
Найстаріша книжка "Тріоть пісна", яка побачила світ 1644 року в друкарні Успенського братства у Львові. Це збірник богослужінь. Окрім книжок, в музеї виставлені друкарський і ліногравюрний верстати, прес для паперу, виготовлені в XV—XVIII століттях[18].
Хотілося б виділити Волинський краєзнавчий музей у Луцьку, який знайомить туристів з народними промислами та обрядами українців Волинської області. Тут зберігаються предмети побуту остготів, Качинський срібний скарб антів, колекція безцінних старожитніх волинських ікон, рукописи Лесі Українки тощо. Художній відділ музею знайомить з полотнами Хосе Рібери, Жака Куртуа, В. Касіяна, І. Айвазовського, О. Валенти та інших митців Європи.
Також унікальним у своєму роді є музей Волинської ікони,він містить унікальну колекцію автентичного українського іконопису волинської школи XVII – XIX ст.
Володимиро-Волинський краєзнавчий музей — один з кращих музеїв древньої Волині. Основу його експозиції становлять унікальні археологічні знахідки з літописного Володимира, заснованого князем Володимиром Великим після приєднання західноукраїнських земль до складу Київської Русі. У XI—XIII ст. град Володимир