Яскравим прикладом непохитності та витримки можна вважати Загорівський монастир у с. Старому Загореві, який був заснований родиною Загорівських у XVIст. Тут були виготовлені рукописні книги: Затоструй, Євангеліє, Мінеї. Монастир до 1719р був православним ,потім прийняв унію, і з 1839 знову православним (див. Додаток К).

Біля монастиря в 1943 відбувся відомий бій чоти Української повстанської армії з гітлерівцями і польською колаборантською поліцією. На честь героїв встановлено пам'ятний знак.

Троїцька церква (1567 р.) в с. Зимне. Храм є складовим об'єктом комплексу Зимненського Святогірського монастиря, хоч і розташований за межами оборонних укріплень. Досить проста форма споруди,запозичена в дерев'яному народному зодчестві, позначена вишуканими пропорціями і пластикою форми. Дводільний за структурою храм складається з нави і півциркульної апсиди-вівтаря, перекритих зрізаними склепіннями. Це унікальна пам'ятка мурованої архітектури Волині (див. Додаток Н).

В селі Лудин збереглася Миколаївська церква 1601 р. Ця церква є характерним зразком традиційного дерев'яного храмового будівництва Волинської області. За об'ємно-планувальною структурою це тризрубний, одноверхий храм, поширений і в інших регіонах України того часу. Центральний зруб – наву – перекрито невисокою восьмигранною банею. Сучасний вигляд храму спотворено надбудовою двоярусної дзвіниці над бабинцем у XIX ст.

Церква св.. архангела Михаїла розташована на околиці села Білосток, на не-високому пагорбі. ЇЇ подвір'я в давнину захищали рів та земляний вал.

Упродовж 1736-1796 рр. монастир був уніатським; у 1776 р. при ньому створено школу. В цей же час збудовано цегляний Г-подібний у плані двопо-верховий корпус келій в західній частині монастирського подвір'я (не зберігся). Після третього поділу Польщі, у 1795 р. церква стала парафіяльним право-славним храмом.

Михайлівська церква - цегляна тринавова одноапсидна будівля, яку за планово-просторовою структурою можна назвати базилікальною, бо її середня нава вища за бічні. Храм – шестистопний. Над квадратними в плані бічними членуваннями нартекса симетрично підносяться дві вежі. Верхній ярус кожної вежі - восьмигранний, перекритий банею з декоративною маківкою (див. Додаток Д).

Внаслідок перебудов XVIII ст., які досить органічно доповнили храм XVII ст., створено оригінальну будівлю, яка належить до самобутніх церковних споруд Волинської області [41, с.76;96].

В с. Залісоче слід відзначити Стрітенську церкву 1784 р. За типологічними ознаками належить до центричних, однобаневих. У плані це восьмигранна споруда, у товстих стінах якої зі сходу утворено півциркульну нішу – вівтар, із заходу – притвор у вигляді ніші й виступу невеликої прибудови. Завершується церква восьмигранною банею. Споруда відзначається лаконізмом об'ємно-просторового вирішення і вишуканістю пропорцій. Це визначна пам'ятка мурованого храмового будівництва Волині доби пізнього бароко [41, с.220-221].

Дуже цінні пам’ятки збереглися у місті Володимир-Волинському. Земляні вали замку Х-ХІV ст.

Собор Успіння Богородиці у Володимир-Волинському є видатною пам'яткою волинської архітектури давньоруського періоду, він збудований у 1160 р. волинським князем Мстиславом Ізяславовичем. Після Берестейської унії 1596 р. храм став уніатським кафедральним собором. Протягом ХVII-ХVIII ст. він зазнав перебудов, метою яких було надання првославному храмові вигляду костелу. В цей період до західного фасаду симетрично прибудовано дві вось-мигранні башти-дзвіниці, а між ними – портик, завершений фронтоном; збільшено площу будівлі; частину первісних вікон закладено, інші – розтесано. Після цих перебудов уся споруда ззовні набула барокових шат.

Василівська церква-ротонда (кругла в плані будівля) – досить рідкісний тип храму, витончена творчість геніального майстра,яка не має собі аналогів у світовій архітектурі. У плані це майже кругла 8-ми пелюсткова форма, що складається з поєднання відтінків дуг. Хоч церква невелика, за традицією стародавньої архітектури Галичини і Волині вона має два портали: один із них оздоблений кам’яним різьбленням, другий(західний) – простіший. Колись церква була увінчена шоломоподібною покрівлею (див. Додаток А).

Жидичинський монастир (XIII ст) в с. Жидичині також є яскравим прикладом “прекрасного” на Волинській землі. Як свідчить літопис Іпатіївського списку, сюди приїжджав 1277р. молитися Галицько-Волинський кн. Данило. У 1662 р. в монастирі під ім'ям ченця Гедеона жив син Б. Хмельницького Юрій. До ансамблю монастиря належать : Миколаївська церква (1723р.), дзвіниця (XVIII ст.) і дім єпископа (1723р.) (див. Додаток З).

Миколаївський монастир у селі Мильцях—це комплекс, куди входять Миколаївська церква, келії з трапезною і теплою церквою, дзвіниця, будинок настоятеля, колишня лікарня і церковно-приходська школа. Збереглися в'їзна брама і частково зовнішні стіни.

Значну цінність мають найдавніші монастирські будівлі — церква й дзвіниця. Монастир відомий ще до XVI ст. У XVIII ст. здійснено деякі будівельні роботи, збудовано кам'яні келії, будинок настоятеля та ін. Наступним періодом реконструкції і будівництва монастиря був кінець XIX ст.: перебудовано дзвіниця, будинок настоятеля, келії з трапезною й церквою, будується лікарня, церковно-приходська школа.

Церква Різдва Богородиці в м. Камінь-Каширському – яскравий приклад дере’яної церковної архітектури, вона розташована серед рядової житлової забудови в колишньому передмісті і сприймається лише в межах безпосередньо прилеглої до неї території. Зведена в 1723 р., будівля первісно мала три верхи, але в 1880 р. замість одного верху надбудовано дзвіницю. Очевидно, водночас з цим до східної стіни вівтарного зрубу був прибудований невеликий об'єм допоміжного приміщення біля вівтаря, а в 1950-ті роки – додатковий каркасний притвор біля північної стіни бабинця (див. Додаток Б).

За виразністю та майстерністю виконання декоративного оздоблення церква Різдва Богородиці не має собі рівних у монументальній дерев'яній архітектурі Волинської області і відбиває добу найвищого розквіту волинської архітектурно-будівельної школи [21, с.93].

Іллінська церква(1700р.). Вона також є дерев'яною. Остаточно її перебудовано в 1886, надано їй ознак московської архітектури.

Церква Успіння Богородиці, що знаходиться в с. Качин посідає важливе