У 1775 р. відбулася реконструкція, яка суттєво змінили об'ємну композицію споруди, дещо наблизивши її до церков хатнього типу.

Успенська церква має виняткову історико-архітектурну цінність як одна з найбільш ранніх пам'яток дерев'яної архітектури на території Волинської області [21, с. 94-95].

Церква св. Димитрія в селі Гішин розташовується в глибині старого сільського кладовища, виходячи південним фасадом на мальовничу долину р. Тур'ї. Належить до найбільш ранніх пам'яток дерев'яної архітектури України (1567 р.).

Церква - тризрубна, одноверха, з невеличкою каркасною дзвіницею над низьким безвіконним бабинцем (див. Додаток Ж).

Церква Різдва Богородиці в с. Здомишель відрізняється своєю виразністю, збудована в 1643 р. вона належить до найдавніших пам'яток дерев'яної архітектури області з характерним для них складним нашаруванням різних будівельних етапів (див. Додаток М).

Особливої виразності будівлі надає шестигранна дзвіниця над бабинцем, скульптурна пластика якої підкреслена невисокою аркадою-галереєю 3-го ярусу. Композиція церкви відзначається тонким моделюванням форми та вишуканими пропорціями, що дає змогу зачислити її до найкращих зразків дерев'яної архітектури Полісся [11, с.91].

Широко відома церква Успіння Богородиці в с. Низкиничі, збудована наприкінці 40-х років XVII ст., – єдина споруда, яка збереглася від будівель укріп-леного родового монастиря, заснованого в 1643 р. київським старостою А. Киселем, похованим у 1653 р. у склепі під церквою.

Успенська церква в Низкиничах – яскравий витвір волинської архітектурної школи, видатний зразок церковного будівництва України середини XVII ст. Саме цей храм дав початок будівництву визначних хрещатих п'ятидільних п'ятиверхих храмів (див. Додаток П).

Спасо - Преображенська церква у с. Нуйно належить до найбільш ранніх із збережених на території Волинської області дерев'яних храмів, час зведення яких – середина XVI ст. – можна визначити вельми умовно.

Особливий інтерес у пам'ятці викликає конструкція її центрального верху, що являє собою систему з двох восьмериків, розташованого між ними рубленого восьмигранного склепіння та чотирьох плоских пандатив,за-допомогою яких здійснюється перехід від нижнього четверика до восьмикутного в плані перекриття. Ця особливість пам'ятки, помножена на властиву найдавнішим дерев'яним храмам України вежоподібну композицію центрального об'єму, перетворює її на надзвичайно цінне свідчення початкової стадії формування волинської школи українського дерев'яного зодчества (див. Додаток Р).

Дмитрівську церкву в с. Згорани зведено в 1674р. Як вона, дерев'яна, дожила до наших часів невідомо. Але виглядає не як стара, бо зруби були обшиті дошками при реставрації. Дзвіницю пофарбовано в яскравосиній колір, що додає їй загадковості та давності (див. Додаток Л). Можливо тому, що і церква і шатрова дзвіниця були реставровані одночасно в ХІХ ст. В храмі збереглися: живопис XVII-XVIIIст., різьба – ХVIII-XIXст[3, с. 100].

Петропавлівську церкву в с. Світязі було зведено в 1846р. Фундатором церкви був граф Браніцький. В основі будівлі – ротонда, до якої прилягає апсида та бабинець, утворюючи просторовий хрест. Північний та південний фасад прикрашені чотириколонними портиками тосканського ордера. Зовнішній вигляд храму – класичний, але інтер'єр прикрашає іконостас в бароковому стилі. Царські врата прикрашені рослинним орнаментом, з гронами винограду. Також в царських вратах розміщено чотири медальйона - в двох верхніх Благовіщення, в двох нижніх по два Євангеліста. Біля церкви знаходиться мурована дзвіниця, яку було зведено, як і церкву, у 1846р.

Миколаївська церква в с. Смолигові дивує очі відвідувачів своєю несиметричністю, датується пам'ятка архітектури 1743р., ця дата вирізана над входом до церкви. Дерев'яний храм має деяку архаїчність та несиметричність. Особливістю церкви є бабинець – він не має вікон, що притаманно більшості стародавнім церквам. Дах шатрової форми, низький, він був зроблений на прикінці ХІХ на початку ХХ століття. Фундамент в церкви камяний. Дзвіниця має два яруси, перший – рублений, відноситься до XVIII ст., другий вже має каркасну конструкцію і відноситься до минулого століття. Дзвіниця дерев'яна, в плані квадратна.

Успенська церква, що знаходиться у с. Шепель зведена в 1780р. В XIX ст. до бабинця було прибудовано притвір, а до нього поперечний прямокутний об'єм, над яким зроблено було високу шатрову дзвіницю. Після прибудов до південого боку, та до бабинця, характерна тричастинна для Волинської області церква повіністю втратила свій першоначальний вигляд, набула типового "офіціального" напрямку – типова композиція включала в себе розташування дзвіниці, банькі набули вигляду цибульки (див. Додаток Т). Всередені церкви зберігся живопис XVII ст., різблені роботи XVIII ст. [41, с. 54].

Любомль представляє нашій увазі Георгіївську церкву XVI ст. Яка споруджена у підніжжі валів з волі волинського кн. Володимира Васильковича. У церкві збереглися розписи XIX ст.

Також цей населений пункт славиться Троїцьким костелом, побудованим у 1412р. Первісно збудований у Готичному стилі. Реставрований в 1971-1975рр.

Покровська церква у с. Піддубцях побудована у 1745р. Кам'яна, дев'ятиголова (див. Додаток С). Споруджена в стилі пізнього барокко з деталями, характерними в перехідний період до стилю класицизму [28, с.102-104].

Костел св. Анни та Станіслава в селі Лукові заснований каштеляном сандомирським Станіславом Мацйовським висвячений в 1595 р. єпископом Холмським Станіславом Гомолинським. Святиня була знищена під час навалів Шведів. Оснащено і реконструйовано волинським воєводою Атаназієм Мячинським і його дружиною. В 1870 костьол був конфіскований і переданий царським урядом православній церкві. Нові власники значно перебудували його. Святиню віднайшли в 1920 р. Після другої світової війни поволі