Прийом коментування використовується екскурсоводом при викладі матеріалу, що пояснює зміст подій або задум автора пам'ятки, історії та культури, що у цей момент спостерігається екскурсантами.

Іноді коментар використовується в екскурсіях на архітектурні теми у вигляді критичних зауважень про зовнішній вигляд будівлі, її конструкції, особливостей інженерних споруд тощо.

Прийом коментування широко використовується при показі експозицій музеїв і виставок як пояснення до експонатів.

Прийом цитування використовується в екскурсії, щоб викликати у свідомості екскурсантів зоровий образ, тобто виступає в ролі інформації, що сприймається зорово. У тексті екскурсії у вигляді цитат використовуються витяги з художніх творів (проза, вірші), Так, у розповіді про київські каштани під час оглядової екскурсії по місту екскурсовод наводить цитату з поеми О. Пушкіна „Полтава": „как тополь киевских висот она стройна". У розповіді про давньоруську бібліотеку під час екскурсії по Софійському заповіднику в Києві екскурсовод наводить слова, що належали Ярославу Мудрому: „... и велика бывает польза от учения книжного».

Особливо ефективно цитування у тих випадках, коли необхідно відтворити картини життя у далекі часи, побут та діяльність наших пращурів.

У деяких випадках цитати використовуються в інших прийомах, наприклад, зорової реконструкції. Так, у розповіді про Софію Київську екскурсовод наводить -слова, що належали відомому публіцисту і церковному діячу часів Ярослава - Іларіону: „Церква дивна і славна всім навколишнім країнам, і немає такої у всій північній землі від сходу до заходу".

Прийом питань-відповідей. Сутність цього прийому полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод задає різні питання екскурсантам з метою їх активізації. Більша частина таких питань не розрахована на те, щоб отримати на них будь-які відповіді від учасників екскурсії. Вони виконують функцію методичного прийому.

Існують такі види питань:

а) питання, на які екскурсовод дає відповідь сам, продовжуючи свою розповідь по темі;

б) питання, що являють собою ствердження чогось у формі питання. Цей прийом у лекційній пропаганді розглядається як прийом ораторського мистецтва. Риторичне запитання - це наче питання, поставлене самому собі, як спроба поглибити своє розуміння ситуації. Відомі риторичні запитання: „Камо грядеши", „Хто винен?", „Що робити?", на які ніхто не поспішає дати відповідь;

в) питання екскурсовода, на які відповідають екскурсанти, загострюють увагу екскурсантів до змісту екскурсії, допомагають краще з'ясувати підтему.

Прийом діалогізації, вперше застосований в екскурсійній практиці севастопольцями. На думку фахівця екскурсійної справи О. А. Костенко, це збереження при монологічній формі викладу включення екскурсійної аудиторії до спільного пошуку істини, залучення екскурсантів до розумового процесу, що допомагає краще зрозуміти й сприйняти зміст екскурсії, її сьогоденність. Прийом діалогізації реалізується за допомогою запитань або питань-відповідей до екскурсантів, на які вони повинні реагувати відповідними висловами, думками, що викликані у них дійсністю.1

Прийом завдань, що використовується в розповіді екскурсовода, знаходить вияв у його зверненні до екскурсантів: „Подумайте, чому пам'ятник так названий?", „Згадайте, на що схожа ця споруда?" тощо. Завдання цього прийому - зацікавити екскурсантів, змусити їх замислитися, активізувати свою розумову діяльність, збудити уяву. Відповідь екскурсовод дає згодом, як би підсумовуючи думки екскурсантів.

Прийом новизни матеріалу. Цей прийом використовується й в лекційній діяльності. Сутність його полягає в тому, що в екскурсію вводиться нова, невідома раніше інформація: факти, приклади тощо. "Сприйняття нового за умови, що воно зрозуміле людям, викликає орієнтовно дослідницьку діяльність, яка виявляється в невимушеній увазі".

Прийом літературного монтажу. Цей прийом дає можливість відтворити події, відчути динаміку цих подій. Використовуючи його, екскурсовод свою розповідь будує на наборі уривків з різних літературних творів, документальних матеріалів, надрукованих у періодичній пресі. Зміст цих уривків розкриває підтему або одне з її основних питань. В оглядовій екскурсії "Київ - столиця України" (Інститут туризму ФПУ) у розповіді про героїв Крут на Аскольдовій могилі застосовується прийом літературного монтажу. Про героїв Крут писав П, Тичина:

"На Аскольдовій могилі

Поховали їх -

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих..."

"їх було триста, - писав Володимир Заремба, - це число знакове. Бо стільки ж було героїв Спарти. Стільки ж було під Берестечком. Вони загинули, але їхня слава живе у народові". Прийом літературного монтажу широко використовувався в екскурсіях: Л. Олексієнка ("По гоголівських місцях Полтавщини"), Т. Дунаєвої ("Літературна Одеса 1920-х рр."), інших екскурсоводів. Найчастіше прийом монтажу використовують при проведенні екскурсій на літературні, особливо літературно-художні теми, але він з успіхом може використовуватись в історичних, військово-історичних екскурсіях. У деяких випадках він може замінити прийом реконструкції. Літературний монтаж має високу ступінь емоційного впливу на екскурсантів. Але слід пам'ятати, що використання літературного монтажу можливе далеко не кожним екскурсоводом і користуватися ним слід з великою обережністю. Він вимагає від екскурсовода не лише звання літератури та історії, а також бездоганного смаку та артистичних здібностей.

Близький до нього прийом художньої оповіді, який, на думку П. М. Бельдієва, „дозволяє досягти високого ступеню При його застосуванні зміст екскурсії яскравіше сприймається і краще запам'ятовується. Особливо результативне застосування прийому художньої оповіді при показі меморіальних комплексів, пам'яток бойової слави, місць, де відбувалися історичні битви".1 Прийом художньої оповіді використовує київський екскурсовод В. М. Федорченко. У пішохідній екскурсії "Володимирська вулиця - підручник з архітектури" він використовує вірші О. Вертинського, який був уродженцем Києва і жив в одному