Реферат

ПРОФЕСІЯ – ЕКСКУРСОВОД

План

1. ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЇ. ВИМОГИ ДО ЕКСКУРСОВОДА

2. ОСОБЛИВІСТЬ ЕКСКУРСОВОДА

3. МОВА ЕКСКУРСОВОДА

4. ВИРАЗНІ ЗАСОБИ В МОВІ ЕКСКУРСОВОДА

5. НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ В МОВІ ЕКСКУРСОВОДА

6.ВМІННЯ ТА НАВИЧКИ ЕКСКУРСОВОДА

7. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД І МАНЕРИ ЕКСКУРСОВОДА

8. ПРОФЕСІЙНА МАЙСТЕРНІСТЬ ЕКСКУРСОВОДА

1. ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЇ. ВИМОГИ ДО ЕКСКУРСОВОДА

З самого початку зародження екскурсійної справи робота екскурсоводом не була професійною. Обов'язки керівників екскурсій у період до 1917 р. виконували здебільшого вчителі, викладачі природознавства, географії, історії, словесності тощо. У період УД і УНР їх називали ще керманичами екскурсій. У 20-х рр. XX ст. керівників екскурсій починають називати екскурсоводами. У період до Другої світової війни робота екскурсоводом була аматорським заняттям, у першу чергу педагогів. У ході перетворення екскурсії з форми відпочинку на форму соціально-культурної діяльності і пропаганди робота екскурсовода поступово починає набирати професійних рис. І з кінця 60-х рр. XX ст. ця професія остаточно оформлюється. Цьому сприяли й директивні документи ВЦРПС по розвитку туристично-екскурсійної справи, прийняті у 1965 р. І в подальші роки.

У 70-х рр. XX ст. в багатьох екскурсійних організаціях з'являються екскурсоводи, для яких ця професія стала основною. Крім штатних екскурсоводів організації залучали до роботи з групами екскурсантів викладачів історії, літератури, географії середніх шкіл, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, інженерів, інші категорії працівників. До проведення екскурсій на воєнно-патріотичну тематику залучали також офіцерів запасу, учасників партизанського руху і партійного підпілля у період Великої Вітчизняної війни. В Одесі, наприклад, морські екскурсії поряд з штатними екскурсоводами проводили інженери Одеського порту і Чорноморського пароплавства, які працювали здебільшого у вихідні дні та період літніх відпусток.

До початку 90-х рр. XX ст. екскурсовод став центральною фігурою екскурсійної справи. Екскурсоводи не тільки проводили екскурсії, а Й створювали (розробляли) нозі теми І цикли екскурсій, брали участь у підготовці нових екскурсоводів, контролі за якістю екскурсій, керували методичними секціями тощо.

Перехідний період 1990-х рр. відбився негативно на діяльності екскурсійних кадрів, у тому числі й екскурсоводів. Зміна суспільно-політичного та економічного ладу призвели до спаду фінансових можливостей населення, що відбилося на зниженні споживання усіх культурно-просвітницьких послуг, у тому числі й екскурсійних. З розвалом радянської системи екскурсія перестала бути засобом комуністичної пропаганди. Була порушена система підготовки екскурсійних кадрів і методичне забезпечення екскурсійної роботи. Відбулися якісні зміни в професійній діяльності екскурсоводів, у їх ролі почали виступати люди, які не мали ні спеціальної освіти, ні якісної практики екскурсійної роботи.

На початку XXI ст. спостерігаються деякі позитивні зрушення в системі підготовки та підвищення кваліфікації екскурсійних кадрів. Так, у м. Києві цими питаннями опікуються внз: Інститут туризму ФПУ, Київський університет туризму, економіки і права, Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка.

На нашу думку, професія екскурсовода повинна передбачати фахову підготовку у відповідних акредитованих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем „бакалавр", „спеціаліст", або індивідуальну (самостійну) підготовку з підсумковим контролем знань у вигляді іспиту.

Основними кваліфікаційними вимогами до професії екскурсовода мають бути: наукова база знань теми, предмету, володіння технологією (методикою) екскурсії, постійне удосконалення загальноосвітніх та культурних знань, професійних навичок, досконале володіння мовою своєї країни, вміння спілкуватися.

На думку Н. А. Седової в уяві оточуючих існує модель іміджу екскурсовода, складовими елементами якої є візуальний образ {одяг, макіяж), аудіальний образ (голос, дикція), уява про внутрішні якості людини цієї професії (інтелігентність, ерудованість, доброзичливість).

Професія екскурсовода передбачає оволодіння визначеним колом практичних вмінь. Екскурсовод повинен вміти відібрати необхідний фактичний матеріал, вивчити його, підготувати індивідуальний текст екскурсії за визначеною темою, скласти технологічну карту екскурсії, застосувати наочні матеріали „портфеля екскурсовода", прослуховувати колег-екскурсоводів із своєї галузі знань, надавати їм допомогу, брати участь у пропаганді екскурсійних можливостей краю. Володіння практичними знаннями і вміннями є ґрунтовною основою майстерності екскурсовода.

Одним з головних напрямів удосконалення професійної
майстерності екскурсоводів є спеціалізація у певній галузі знань.
Якщо майбутній екскурсовод має базову історичну освіту, йому
найкраще спеціалізуватися в цьому напрямі, розробляти екскурсії
історичної, воєнно-історичної, історико - релігієзнавчої, етнографічної тематики. Для фахівця-біолога найкраще розробляти екскурсії природознавчої тематики тощо. На підставі спеціалізації свого часу успішно працювали методичні секції екскурсоводів: історичні, літературні, природознавчі, архітектурні, виробничі тощо. Робота екскурсоводів-спеціалістів на маршрутах отримувала високу оцінку з боку екскурсантів.

Професія екскурсовода завжди була престижною, що було пов'язано з привабливістю, оригінальністю цього виду трудової діяльності, її унікальністю, інтелектуальним характером. Нині необхідно формувати в суспільстві нове ставлення до цієї професії, піднімати її престиж. Професійна майстерність екскурсовода і престиж цієї особи щоденно перевіряється і підтверджується практичною діяльністю, безпосередньо на маршруті.

2. ОСОБИСТІСТЬ ЕКСКУРСОВОДА

У процесі спільної діяльності та спілкування в соціокультурному середовищі людина набуває особливої якості, яку позначають терміном „особистість".

Теоретики екскурсознавства вважають, що екскурсовод як особистість повинен мати наступні якості і мати таку характеристику як добре розвинена уява і вміння мислити образами. Основою уяви екскурсовода є знання, враження, раніше накопичений досвід. Вони слугують вихідним матеріалом для створення достатньо чітких мисленних образів.

В силу особливостей своєї професії екскурсовод поставлений в умови, що сприяють прояву активної життєвої позиції як способу участі людини в діяльності суспільства. Завдання екскурсовода – як повніше використати ці умови для своєї щоденної діяльності.

Велику роль у формуванні особи екскурсовода грають задатки, що складають природну основу розвитку здібностей людини. Задатки будь-якої людини - це пам'ять, спостережливість, уява, За умови їх розвитку людина може стати незвичайною особистістю. До того ж у однієї й тієї ж людини можуть