Постійна робота по розвитку культури мови збагачує словниковий запас екскурсовода, дозволяє йому правильно обирати і вживати слова в розповіді, дає можливість відпрацювати свій індивідуальний стиль мови.

4. ВИРАЗНІ ЗАСОБИ В МОВІ ЕКСКУРСОВОДА

До виразних засобів мови відносять способи та прийоми образного оформлення (виразності) думки. Практикується це в тих випадках, коли необхідно якось посилити мову екскурсовода, зробити її більш яскравою, виразною і переконливою.

У розповіді екскурсовода можливо використовувати ті виразні засоби, які характерні для мови лектора, оратора: синоніми, антоніми, омоніми, порівняння тощо.

Синоніми. Синонімами називають слова, які співпадають або схожі між собою за значенням. В екскурсійній мові, наприклад, замість слова „воїн" можна використати "вояк", боєць", „солдат"; замість слова „тривало" можна використати слова: „нескінченно", „ціла вічність", „тривалий час".

Користуючись синонімами екскурсовод домагається більш чіткої передачі змісту матеріалу.

Використовує екскурсовод і перифразу (парафразу) - один з видів синоніма. У перифразі відбувається заміна найменування предмету, прізвища письменника, історичного діяча іншим, іноді багатослівним виразом. Наприклад, поняття „тісно" - можна замінити виразом „яблуку ніде впасти"; „замовкнути" - „прикусити язика". В екскурсії „Архітектурні пам'ятки Печерська" будинок В. Городецького називають „будинком з химерами".

Антоніми - слова, які мають взаємопротилежні значення, що означають різні якості предмета (явища). Приклади: чорний -білий, північ - південь, великий - маленький, друг - ворог, близький -далекий.

Омоніми - слова, які звучать однаково, але мають різне значення. Наприклад: лава - вогняна маса, лава - кавалерійська атака, лава - забій великої протяжності у вугільній шахті.

Усі виразні засоби мови діляться на лексичні засоби і фігури мови (граматичні форми і конструкції).

Здавна в історії красномовства було опрацьоване вчення про три стилі красномовства: високий, середній і низький. Для високого стилю характерне досягнення оратором атмосфери піднесення, зворушення слухачів. Відповідно підбираються й засоби впливу на аудиторію - емоційні і величні. До них відносяться метафори, алегорії, метонімії та інші фігури піднесення.

Середній (або квітчастий) стиль промови покликаний надати слухачам насолоду від почутого. Тут використовуються такі засоби як гіперболи, епітети, метафори, вислови мислителів і поетів, гумористичні жарти.

Низький стиль - це стиль повчання і розповідей. Переважно його вживають у ситуаціях, коли людей інформують, повчають, проповідують їм якість істини.

Екскурсовод може користуватися в своїй розповіді різними стилями і, щоб висловитися красиво, застосовувати тропи і фігури.

Троп - слова або фраза в переносному значенні, образний вислів, переміщення у семантиці слова від прямого до переносного значення. Тропами є, наприклад, метафора, синестезія, алегорія, метонімія, епітет, антитеза, синекдоха, антономазія, тавтологія, гіпербола, літота, риторичне запитання тощо.

Метафора у перекладі з грецької мови означає перенесення. Метафора - усяке застосування слова або вислову в переносному значенні, а тому в її основі лежить порівняння. Метафора має велике репрезентативне значення. Метафора -троп, який характеризує. Приклади: „йде дощ", „шумить ліс", „сідає сонце", „біжить ріка", „кричущі кольори" тощо.

Синестезія - це троп метафоричного типу, у якому задіяно відразу декілька почуттів у різних комбінаціях. Приклади: „блискуча

промова", „чим ти слухаєш?"

Алегорія - це ще один троп метафоричного типу, який демонструє іносказання, визначення абстрактного поняття за допомогою конкретного. Алегорія - це ще й уподібнення, подробиці якого складаються в систему натяків. Приклади: „донкіхоти перебудови", „Содом і Гоморра на званій вечірці". Для того, щоб усвідомити зміст цих алегорій, слід мати певні знання, певну

ерудицію.

Метонімія - це троп, заснований на відносинах суміжності

між співвстановлюваними предметами. Механізм метонімії полягає у заміщенні „імені предмета" його ознакою або назвою іншого предмета, що знаходиться у зв'язку з першим предметом. Метонімія" - троп, який ідентифікує. Приклади: „погоджуватися з книжкою", "жваве перо", „якби молодість знала, якби старість могла", „читати Франка".

Епітет - різновид визначення, який відрізняється значною експресією. Як епітети найчастіше застосовуються прикметники. Приклади: „холодна голова", „струнка теорія", „солодкі сподівання", „зелений шум", „море синєє", а іноді й вираз: „Яремче - зелена перлина Карпат".

Антитеза - протиставлення понять, схем, точка споглядання подій. Антитеза реалізується застосуванням вислову, який включає в себе два слова або дві групи слів, явно пов'язаних між собою відношенням лексичної або контекстуальної протилежності. Приклади: „життя коротке - мистецтво вічне" (Агs lоngа, vіtа brevis est), „Людина красить місце, а не місце людину" (Ноmо lоcum огnаt, nоn hоmіnеm lосus), „Жити - це мислити" (Vivere est cogitare ).

Синекдоха - подання цілого як частини цього цілого або, навпаки, подання частини як цілого. Синекдоха як різновид метонімії групується на співставленні цілого і частини. Приклади: "заробляти на хліб", "впіймати мотор", "держава в державі" (Status in statu).

Антономазія - це троп, який використовує описуюче визначення особи замість того, щоб назвати її Ім'я і прізвище. Антономазія несе в собі елемент аналогії, оскільки замість власного імені застосовують інше. Приклади: „український Сократ", „моя Голгофа", „країна тисячі тюльпанів", „українські пенати" тощо.

Тавтологія - це троп, у якому за допомогою синонімів і споріднених за значенням слів відбувається повторення того, що вже було сказано. Тут може бути використання і накопичення синонімів, а може бути невпорядковане варіювання того самого слова. Цей мовний засіб дозволяє яскраво відобразити відсталість І застиглість думки, яка нездатна розвиватися. Приклади: „у строгому і точному значенні слова...", „темпераментна і енергійна людина", „справжня й історична свобода" тощо.

Гіпербола - це перебільшення з метою створення більш повного враження. Гіпербола заснована на відносинах