Хоростківський державний дендрологічний парк

Хоростківський дендропарк - пам'ятка садово-паркового мистецтва всеукраїнського значення. Розташований в місті Хоростків Гусятинського району Тернопільської області. Підпорядкований Тернопільській державній сільськогосподарській дослідній станції Української Академії аграрних наук. Тут проводиться робота по інтродукції (перенаселенню), акліматизації (пристосуванню до нових умов) різних видів дерев та чагарників, зокрема акліматизації хвойних, магнолієвих, вивиденню нових їх різновидностей та форм. У колекції понад півтори тисячі різних видів, різновидностей, форм екзотичних, реліктових та аборигенових дерев і чагарників, представників трав'янистої флори з усіх континентів.

Парк заснований 1972р. на площі 18га з ініціативи та під керівництвом В. Г. Корчемного. Щоб збагатити дендропарк винятково цікавою і екзотичною флорою В. Г. Корчемний звертався до співробітників і колег ботанічних садів Москви, Києва, Одеси, Львова, Ніжина, Батумі, Сухумі, Ташкента, Тбілісі, Риги, Владивостока, Ужгорода, Чернівців, Кам'янця-Подільського, Ялти та ін. Майже з п'ятдесяти таких зелених закладів збирав посадковий матеріал, черенки і насіння. У 1972р. в дендропарку вперше на Поділлі розпочалась робота по інтродукції і акліматизації рододендронів. Постановою державного комітету України в 1980р. парк було затверджено як парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва республіканського значення, а в 1983р. рада міністрів України перевела його у вищу категорію - Державний дендрологічний парк.

Планування дендропарку Василь Григорович вирішив у двох стилях паркобудівництва - регулярному або французькому (передня частина) і ландшафтному або англійському (решта, понад 70% території). У передній частині дерева та кущі висаджені симетрично, розміщені газони, квітники, малі форми скульптури, лавки. У ландшафтній частині сформовано мальовничі пейзажі на фоні широких галявин та звивиста мережа доріжок. У зелену канву насаджень вплітаються бесідки і павільйони, фонтани і водойми, скульптурні прикраси. Розбито квітники у вигляді вузької смуги вздовж доріжок. Види дерев і чагарників представлені біогрупами. Обидва ці стилі доповнюють один одного, створюють єдиний ансамбль. В центрі парку розташовано будинок садівника. Від центральної алеї, яка бере початок від головного входу, розходяться дороги і доріжки, відмежовуючи його секції і партер, регулярний і ландшафтний парки, кам'яну гірку з водоймою, мініатюрний дитячий парк регулярного стилю, «Єлисейські поля», магнолієвий і рододендроновий сади, папоротевий гайок, бузковий гай. У дендрологічному парку створено 3 відділення: дендрології, трав'янистої флори та відділ нових і маловідомих плодоягідних культур (обліпиха, актинідія, кизил, китайський лимонник, айва, аронія, жимолость, ірга, вишня повстиста). Флористичний склад: хвойні (шпилькові) культури парку (гінкго у парку зростає 3 дерева даного виду, кедр, калоцедрус, кипарисовик, кипарис, криптомерія, модрина, мікробіота, метасеквойя, сосна, туєвик, тсуга, псевдо тсуга, туя, тис, ялиця, ялина, ялівець). Листяні культури парку: (акація, айва, айлант, аморфа, актинідія, аравія, барбарис, береза, бундук, будделя Давида, бузок, бук, бархат, берека, бирючина, верба, вишня, в'яз, вільха, граб, гледичія, горіх, глід, гортензія, горобина, дуб, дейція, жимолость, ірга, керія, кольвіція, курильський чай, кизильник, катальпа, кизил, каштан, калина, клен, лавровишня, ліщина, фундук, лимонник китайський, липа, малина, магонія, мухірник, маклюра, маслинка, магнолія, обліпиха, птелея, пір аканта, павловнія, платан, півонія, ракитник, рододендрон, самшит, скумпія, сумах, сніжноягідник, слива, смородина, секурінега, софора, таволга, тополя, тамарикс, текома, троянда, тюльпанове дерево, форзиція, церціс, чубушник, черемха, шовковиця, ясен, яблуня.

Білокриницький дендропарк

Білокриницький дендропарк - дендрологічний парк місцевого значення. Розташований у селі Білокриниця Кременецького району Тернопільської області, в межах садиби Кременецького лісотехнікуму. Заснований у другій половині XIX ст. Рішенням виконкому Тернопільської обласної ради від 14 березня 1977 № 131 Білокриницькому дендропарку було надано статус «парк - пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення». Перебуває у віданні Кременецького лісотехнікуму. Площа - 16га.

Історичних даних про створення парку та його видовий склад не збереглося; 1920 всі архівні матеріали були спалені. За зовнішнім виглядом Білокриницького дендропарку можна вважати, що це був природний дубовий масив. Згодом у ньому прокладені просіки алейного типу, обсаджені модриною європейською, липою дрібнолистою, березою бородавчастою, куртинами та іншими породами. Від осені 1974 розпочалася реконструкція території: розбита дорожня мережа алейного типу, введено екзотичні і декоративні породи. Нині у Білокриницькому дендропарку зростають 450 видів форм та різновидів дерев і чагарників; він - навчальна база Кременецького лісотехнікуму, база наукового лісогосподарсого досліджень з вивчення, впровадження й акліматизації різних видів деревно-чагарникових порід.

Дністровський каньйон

Територією Тернопільщини протікає одна з найкрасивіших річок у Європі і друга за величиною в Україні – Дністер. Його загальна протяжність – 1365км. Але найкрасивіші береги цієї ріки – на Тернопіллі. Типовий вигляд у Дністровському каньйоні – круті скелясті або залісненні береги, дика і неторкана природа, мальовничі острови. Тут знаходяться відомі у всьому світі відслонення (с.Стінка Бучацького і с.Трубчин Борщівського районів), які містять у собі давні скам'янілі рештки флори і фауни, яким близько 500 мільйонів років. Скельні відслонення на Дністрі , так звані стінки – пам’ятки природи, подібних до яких у світі практично немає.

Дністровські схили містять велику кількість рідкісних рослин, тварин, птахів. Теплий клімат у каньйоні відрізняє цю місцевість від інших територій Західної України. Стіни каньйону затримують сонячне тепло, через що влітку дощів тут майже не буває, а навесні зелень розцвітає на 2-3 тижні швидше. Саме тому традиція сплавів у цих місцях сягає понад 70 років. На відтинку близько 250 км можна зустріти понад десяток карстових печер і гротів, які знаходяться у вапняках. Їх химерний вигляд з рівня річкового плеса вражає. А невеликі водоспади – “дівочі сльози”, що збігають по зарослих густими мохами скелях, які зустрічаються по всьому маршруту, являють собою унікальної краси видовище.

Недалеко від