Дністра знаходиться один із найбільших та найкрасивіших водоспадів України – Червоногородський (Джуринський), вода в якому падає із 17-метрової висоти. Навколо нього скелі з червоноколірних пісковиків. Каньйон вражає своїми масштабами, красою і величчю. Посеред каньйону високий пагорб, на вершині якого, наче з казки, постають в усій красі залишки замку ХVІІ ст.
На березі каньйону знаходяться печера “Джуринська”, а у лісі в урочищі Пустельня – печера пустельника, біля якої тече джерело мінеральної води. Тут доречно згадати ще про каскад водоспадів у селі Русилів Бучацького району. Він починається з декількох джерел, які зливаються в один і, долаючи стрімкі уступи червоних секль, вливаються у Стрипу – притоку Дністра. На своєму шляху струмок утворює 15 водоспадів. Окремі з них падають з висоти 8-13метрів. Це найбільш водоспадистий струмок України. У Дністровському каньйоні, між іншим, нараховується більше трьох десятків окремих водоспадів або їх каскадів.
На Червоній Горі, що розкинулася над Дністром, особливий мікроклімат. У літню пору температура повітря в каньйоні на 5 градусів вища, ніж у селі Берем’яни Бучацького району, розташованому поруч, а на Червоній Горі на поверхні девонських червоних пісковиках доходить до 50°- 60°С. Тут зростає 95 видів рослин, більшість з яких – рідкісні залишки флори третинного періоду.
Мальовничий ландшафт гірського типу, чарівні діброви, річка, ставок, екзоти деревно-чагарникових порід, пташине різноголосся роблять місцевість навколо с.Скоморохи Бучацького району справді райським куточком природи. Навколо наявних тут баз відпочинку є чимало пам'яток природи, які приваблюють туристів: водоспади, печери, химерні скелі.
Річка Серет – одна з найбільших приток Дністра, протікає через всю територію Тернопільської області. У нижній своїй течії вона тече через глибокий мальовничий каньйон, що є характерним і для деяких інших річок Тернопільщини – лівих приток Дністра. Особливо цікавою є ділянка від с.Більче-Золоте Борщівського до с.Касперівці Заліщицького району. Тут можна побачити оригінальні форми вивітрювання вапняків («кам’яні гриби», «Касперівські сфінкси» тощо). На згаданій ділянці крім печери “Вертеба” варто відвідати вапнякові скелі, давньослов’янський печерний храм ІХ-ХІ ст. і язичницький камінь-жертовник у с. Монастирок (Міжгір’я) Борщівського району.
Кременецькі гори
Кременецькі гори – гряда мальовничих, покритих лісом, пагорбів, які розкинулися на площі 1600 кв. км. Тут розташовані такі гори як Замкова, Черча, Дівочі Скелі, Божа, Гостра, Страхова, Маслятин. У ХІІІ ст. Кременецькими горами проходив торгівельний шлях, для охорони якого тут було збудовано укріплені городища і поселення. Гори приваблюють своїми краєвидами, оригінальними силуетами, скельними відслоненнями, багатою історією і пам’ятками архітектури.
Звичайно, Кременецькі гори не такі високі як Карпати, але не менш мальовничі і перспективні. У цих горах можливо розвивати як літній, так і зимовий туризм. Недаремно саме на найвищій горі в урочищі Гниле Озеро збудована найкраща санна траса України, де постійно організовуються міжнародні змагання. Ці гори чекають інвестора, який збудував би там гірськолижні траси і туристські комплекси. У цих горах активний відпочинок напрочуд легко поєднувати з культурним, адже поряд Кременець, Почаїв, Збараж. Кременецькі гори – це численні ботанічні, геологічні та палеологічні пам’ятки природи. Це багаті мисливські та рибальські угіддя. Це неполохана дичина і правічні ліси. Серед усіх кременецьких гір найбільш відома як місце релігійного паломництва Божа гора. Вона наче відділилася від основного пасма гір й одиноко стоїть серед поля. На вершині гори б’є джерело холодної води з домішками мінеральних солей. Уся гора вкрита численною рослинністю. Ботаніки нарахували 283 види.
Каленикові гори
Каленикові гори - заповідне урочище, розташоване поблизу села Бережанка Лановецького району Тернопільської області в межах лісового урочища з фрагментами степової рослинності. Оголошене об'єктом природно-заповідного фонду рішенням виконкому Тернопільської обласної ради від 26 грудня 1983 № 496 зі змінами, затверджене рішенням Тернопільської обласної ради від 27 квітня 2001 № 238. Перебуває у віданні місцевої селянської спілки. Площа - 18 га. В межах урочища зростають: гадючник шестипелюстковий, цмин пісковий - рідкісні й такі, що перебувають на межі зникнення, види рослин на території Тернопільської області, та багато інших.
Заліщицький парк
Заліщицький парк - пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення. Розташований у місті Заліщики Тернопільської області біля колишнього палацу. Рішенням виконкому Тернопільської обласної ради від 20 грудня 1968 № 870 із змінами, затвердженими рішенням виконкому тієї ж ради від 29 грудня 1972 № 228, йому надано статус об'єкта природно-заповідного фонду. Перебуває у віданні 3аліщицької ЦРЛ. Площа - 5 га.
Заснований у кінці XIX століття на лівому березі річки Дністер. Один із старовинних парків Тернопільської області, де зростають дерева, кущі та ліани 45 видів, у тому числі 25 екзотів: гінкго дволопатеве (діаметр 143см, висота 22м), 3 дерева бундука канадського (діаметр 78-79см, висота 19-20м), дуби звичайні (діам. 172см, вис. 25м) та північні (діам. 105см, вис. 22м), гіркокаштан звичайний (каштан кінський; діам. 101см, вис. 15-16м), тополя дельтовидна (діам. 110см, вис. 25м), софора японська плакуча, керія японська, бархат амурський, гледичія звичайна безколючкова та інші. Для поліпшення естетичного стану посаджені декоративні кущі: спірея середня, вейгела рожева, жимолость татарська, форзиція європейська та інші.
Скала-Подільський парк
Скала-Подільський парк - пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, розташоване у смт.Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області. Постановою РМ УРСР № 105 від 29 січня 1960 парку надано статус об'єкта природно-заповідного фонду. Перебуває у віданні оздоровчого комплексу «Збруч». Площа - 11 га. Парк закладений укінці XVIII ст. Належав польському воєводі А. Тарло. XIX ст. парк із будівлями - володіння графа Ґолуховського, який акліматизував ряд декоративних