Парк створений у ландшафтному стилі, його території характер слабо виражений горбистістю. Кожна група дерев гармонує з парковою дорогою, з вирішенням не лише об'ємної, а й кольорової композиції.

У парку - 98 видів, форм, гібридів дерев, кущів, ліан, серед яких - модрина польська, занесена до Червоної книги України, сосни Веймутова та чорна, ялина колюча різних форм, береза темна, гледичія і гіркокаштан звичайний, Катальпа чудова, клен цукристий, платан кленолистий, ясен звичайний, форми однолистої. Довгожитель - 550-річна липа серцелиста. Основа паркових насаджень - дуб, граб, ясен звичайний, клен гостролистий.

Більче-Золотецький

Більче-Золотецький ландшафтний парк - пам'ятка садово-паркового мистецтва державного значення. Розташований у селі Більче-Золоте Борщівського району Тернопільської області. Постановою Ради Міністрів УРСР від 29 січня 1960 року № 105 парку надано статус об'єкта природно-заповідного фонду. Парк перебуває у віданні Більче-Золотецької сільради. Площа парку - 11 га.

Парк разом із палацом закладений на початку XIX століття (під час Другої світової війни палац зруйнований); у 1839 році побудований костьол з усипальницею. Парк створено у ландшафтному стилі. На його території зберігся храм і старовинні в'їзні ворота; є стадіон, ставок, що живиться джерельними водами. У парку ростуть близько 400 вікових дерев, серед них - 2 тюльпанових дерева, 3 чорних горіхи, 2 сосни Веймутова (їх діаметр 90-105см). Також є птелея трилиста, ялина сиза колючої форми, магнолія падуболиста, спірея верболиста та інгі. 1966 року парк поповнили новими цінними деревами та кущами з Гермаківського дендропарку. В кінці XIX століття на території Більче-Золотецького парку проводили археологічні дослідження пам'яток трипільської культури.

Раївський парк

Раївський парк - парк у селі Рай Бережанського району - пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, де зберігається Раївський мисливський палац.

Парк був закладений в 1760 р. Спочатку він належав воєводі Синявському. З 1816 р. землі, парк, мисливський палац перейшли до графа Потоцького. В цей період мисливський палац перебудовується в класичному стилі і розробляється новий проект парку. Парк засновувався в ландшафтному стилі. В 1816 р. у парку нараховувалось понад 370 видів, форм дерев, кущів, ліан. В парку були створені два ставки, острів, водоспад, встановлені античні скульптури. Зараз в парку є три джерела, що живлять чотири ставки. В другій пол. XVII Адам Сенявський будує свій заміський мисливський маєток (замок), який було оточено оборонним муром з баштами на кутах. Руйнаціїї першої світової війни помітно не призупинили подальший позитивний хід цього ландшафтно-архітектурного, рекреаційного та господарського комплексу. Вже на початку 1930-их рр. палац і парк було відновлено. В 1944 р. споруда дуже постраждала, але була відреставрована. В цілому події другої світової війни і післявоєнний час безпосередньо не вплинули на стан паркового комплексу та палацу зокрема.

Зараз в парку нараховується 56 видів, форм дерев і кущів. Увагу заслуговують групові посадки вікових дерев модрини європейської, сосен Веймутової та чорної, бука лісового форми пурпурнолистої, дуба звичайного, гіркокаштана звичайного, клена гостролистого, липи широколистої. Гордістю парку є його старожил - 850-річний дуб Богдана Хмельницького, який уже засихає (за легендою український гетьман відпочивав поблизу нього під час походу на Львів 1648р.), дуб “Богатир” (який пережив уже свій 400-літній ювілей), 300-літня сосна Веймутова. В старому парку було підсаджено дерева катальпи чудової, тюльпанного дерева, туї західної форми пірамідальної (плодоносять), різноманітних квітучих декоративних кущів. В парку проростають зразки екзотичної для наших земель флори. Дуже багатою була колекція деревно-чагарникової рослинності з різних країн світу. Цікава колекція хвойних: сосна звичайна, Веймутова, чорна, кедр сибірський, смереки бальзамічна і каліфорнійська, модрина європейська, шість видів тополь, п’ять видів кленів, бук пірамідальний та європейський ясен плакучої форми, дуб черешковий. Всього було висаджено за часів Потоцьких (ХІХ ст.) близько 70-и видів дерев та кущів.

А важливою архітектурно-мистецькою домінантою навколишнього природного ландшафту була споруда заміського родинного (Синявських, Любомирських, Потоцьких) палацу, звідки відкривалася панорама чудового природного оточення. Адже безпосередньо за спорудою висаджувалися червонолисті буки, сосна Веймутова, чорні сосни, тюльпанові дерева. Він – палац – часто добудовувався й видозмінювався, але вже понад два століття зберігає якісні риси пізньокласичного стилю ампір. У 1994 р. мисливський палац передано в користування Зборівській єпархії української греко-католицької церкви.

Вишнівецький парк

Вишнівецький парк - пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в смт. Вишнівець Збаразького району Тернопільської області. Постановою РМ УРСР від 29 січня 1960 № 105 йому надано статус об'єкта природно-заповідного фонду. Перебуває у віданні Державного історико-архітернурного заповідника в м.Збараж. Площа - 8га.Початкова площа Вишнівецького парку становила 219 га.

Заклав парк у 1731р. князь М.С. Вишневецький на території родинного маєтку за французьким проектом. За стародавніми планами був розпланований збоку від палацу і парадного двору. Центральна вісь палацу та саду бароко йшли паралельно в межах існувавшої тоді бастіонної системи. Сад було розплановано на невеличкому перепаді висот на двох терасах. Перша тераса ( майже квадратна в плані ) мала розпланування, що нагадувало сучасний прапор Великої Британії - Юніон Джек. В центрі (перехресті двох хрестів) була кругла галявина, що відігравала роль організаційного центру тераси. В кінцівках алей побудували 2 павільйони. Першу терасу від другої відокремлювала невисока підпорна стіна. На центральній вісі саду знаходились і барокові сходинки на нижню терасу. Нижня тераса мала шість партерів і фонтан. Підкреслена