"Біла Церква і "Олександрія" були дійсним феодальним герцогством з двором, з величезною кількістю людей, котрі харчувалися навколо двору, з великими конюшнями породистих коней, з полюваннями, на які з'їжджалася вся аристократія Південно-Західного краю" - ось що писав про часи Браницьких у Білій Церкві Микола Бердяєв в своєму "Самопізнанні".

Браницькі мали неоднозначний вплив на свою головну резиденцію. Вони зробили Білу Церкву провінційним містом, яке втратило будь-яке адміністративне значення для держави. За наказом Катерини ІІ і не без "указки" Браницьких замок було зруйновано, Білоцерківське староство ліквідували, повітовий центр перенесли до Василькова, місто з казенної власності перейшло у особисту.

У 1806 році Браницькі уклали договір з єврейською общиною, якій дали дозвіл на поселення і будівництво у місті. Євреї принесли у Білу Церкву велику торгівлю і ремесло. В 1809-14 роках Браницький у центрі міста звів торгові ряди.

В листопаді 1918 року в Білій Церкві почалося збройне повстання під керівництвом Симона Петлюри та Володимира Винниченка. Тут відбувалося формування основних сил Директорії. Тут вперше було надруковано повідомлення про відновлення влади незалежної УНР.

Більше місяця місто над Россю було штабом сил повстанців - фактично другою столицею України. Саме звідси вирушило 60-тисячне військо, яке 14 листопада 1918 року захопило Київ.

Дендропарк «Олександрія»

Наприкінці XVIII століття польський король Август Станіслав Понятовський подарував місто Біла Церква великому коронному гетьману Польщі Ксаверію Браницькому. В 1781 році гетьман одружився на улюбленій камер-фрейліні імператриці Катерини II, племінниці Світлішого князя Григорія Потьомкіна, Олександрі Енгельгардт. На своїх землях неподалік Білої Церкви, графиня вирішила створити парк в пейзажному стилi за модою того часу. Автором генерального плану забудови парку став відомий французький архітектор Мюффо. Пізніше в парку працювали архітектори та садівники Ботані, Станге, Бартецький, Вітт, Енс, які втілили в життя проект генплану та заклали основу паркових композицій, використовуючи існуючий лісостеповий ландшафт та природні дубові насадження. Одночасно зі створенням паркових композицій, почалося будівництво резиденції та інших архітектурних влаштувань. Поруч з літньою резиденцією графів Браницьких - "Аустерію" було розташовано комплекс павільйонів, залу для танців, допоміжні служби та зелені й водні оздоблення. Решта території була призначена для художньої частини паркових облаштувань. До них належать Мала і Велика галявини з прилеглими архітектурними спорудами: Колонада "Луна", "Китайський місток", "Руїни", "Арочний місток", "Острів Марії", "Острів Троянд", різні види фонтанів, водоспадів та інші малі архітектурні форми. Разом з галявинами та дібровою, ставками та річкою Рось вони утворили чудовий, незабутній парковий ансамбль, який є одним із найкращих не тільки в Україні, а й у Європі. На відстані 500 м від "Аустерії" розташовано економічний двір (сучасна адміністрація парку ) - правління економа, що керував парковим господарством. Тут містилися житла постійних працівників, майстерні, оранжерея та квіткове господарство, фруктовий сад, поруч - рибні стави. Поряд з палацовим комплексом із західного боку розташовано сад "Мур" (його обгороджено мурованою цегляною стіною для захисту теплолюбних плодових дерев від холодних вітрів); зі східного боку - "Клини", сад Катерини ІІ, Сад Потьомкіна, Російський сад, городи.

Західна частина парку - третина всієї паркової території, відмежована дорогою від економічного двору до Сквирського шляху, була відведена під мисливські угіддя (звіринець) і служила як лісопарк . Нині вона розширена ще на 96 га. В середині ХІХ століття парк "Олександрія" набув неабиякої слави. Його відвідували відомі люди того часу: Г.П. Державін, О.С. Пушкін, Т.Г. Шевченко. Неодноразово тут бували декабристи (члени Південного товариства): Бестужев-Рюмін, Муравйов-Апостол, Пестель та ін., відомі польські поети та художники: Ян Ліппоман, котрий написав про "Олександрію" чудові вірші, Ян Бровінський, який після відвідування парку видав відому поему "Олександрія". Дуже цікавими є малюнки, створені художниками того часу: Вілібальдом Ріхтером, Наполеоном Орда, Міхаліною Бержінською, Феліксом Брзозовським та ін. (період 1820-1840 рр.). Найкращі малюнки були виконані Вілібальдом Ріхтером - так званий "Альбом Білоцерківський, документації місця та епохи", який знаходиться нині в Марії Рей з дому Потоцьких у замку Монтрезор у Франції. Альбом є великою книгою (24 ілюстрації), переплетеною в шкіряну оправу з позолотою і металевим обрамленням, де розміщено кольорові акварелі. Парк часто відвідували члени царської родини, з якими Браницькі підтримували дуже тісні стосунки. В парку було окреме місце, так званий Царський сад, де зростали одна модрина та 7 американських лип, які були посаджені імператорами Олександром Павловичем та Миколою Павловичем, княгинею Олександрою Федорівною. Кожне дерево було обнесене чавунною огорожею, на якій під короною була мідна дощечка з написом: ким і коли посаджене дерево. У східній частині парку знаходився сад, який мав назву "Дружній". На залізних декоративних воротах було викарбовано французькою мовою: "Прежде чем войдешь, посоветуйся со своим сердцем: умеешь ли ценить дружбу". В глибині саду була побудована Ротонда у вигляді раковини, де стояв бюст князя Григорія Потьомкіна. Парк прикрашали бронзові та мармурові скульптури, вази, завезені з-за кордону. З Північної Америки і Західної Європи доставляли рідкісні екзотичні рослини. Головним ініціатором створення колекції паркових рослин була графиня О.В. Браницька, яка за словами сина Київського коменданта Вігеля: "... сроднилась с природой, деревья сделались ее обществом и друзьями". Знаменитими були чудова