Аналіз світового ринку сільського туризму дозволив виявити тенденцію ототожнення "сільського туризму" з поняттям "агротуризм". Останній передбачає насамперед перебування туриста в приватній садибі сільського господаря, оскільки індивідуальне селянське господарство становить одночасно і нічліжну базу, і головний предмет інтересу туриста [8].

Деякі науковці поряд із сільським зеленим відносять також до сільського туризму й екотуризм (зелений туризм). Але суттєва відмінність сільського та екотуризму полягає у базових мотивах подорожування. Сільський туризм - це форма проведення вільного часу у вигляді стаціонарного відпочинку, тоді як головною метою екотуризму виступає активне відкриття природи і культури, що дозволяє розглядати останній як окремий вид туризму [8, с.25].

1.2 Організазія та планування сільського туризму

У наші дні дедалі більшу кількість "міських" туристів приваблює екзотика сільського побуту та праці. Мешканці міст прагнуть показати своїм дітям, звідки береться хліб, молоко, інші продукти, ознайомитися з побутовими умовами і зникаючими народними промислами. Крім того, гості Українських Карпат хочуть побачити карпатську полонину, посидіти біля ватри пастухів у колі гостинних гуцулів чи бойків, освоїти ази виготовлення овечого сиру чи секрети лозоплетіння, спробувати навчитися вишивати, різьбити, опанувати процес роботи з бджолиними вуликами [22, с.30].

Традиційним та найцікавішим в організації сільського зеленого туризму, чим славиться Карпатський регіон, виступають:*

Природознавчий туризм. Карпатський регіон приваблює відвідувачів передусім величчю та природою.*

Фольктуризм — участь (і безпосередня задіяність, а не лише стороннє спостереження) у різноманітних традиційних народних обрядах і святкуваннях.*

Кінний туризм на витривалих конях карпатської породи ("гуцулики"), що є найближчими родичами вимерлих диких коней-тарпанів, якими колись так славилися українські степи.*

Водний туризм. — рафтинг. Це спуск на надувних човнах, плотах, катамаранах чи каяках гірськими річками [45].*

Винно-дегустаційний туризм. Завдяки багатовіковим традиціям домашнього виноробства, закарпатські вина стали однією з візитних карток цього краю їх особливі смакові якості неодноразово відзначалися високими нагородами на різних конкурсах, ярмарках, виставках. *

Історико етнографічний туризм. Людей, незалежно від того, звідки вони приїжджають, цікавить багатовікова історія та культура краю, який вони відвідують. Мешканець великого міста сприймає сільський побут, культуру карпатського села з його традиційною житлово-господарською і сакральною дерев'яною архітектурою як захопливу екзотику.*

Велотуризм. Цей вид має чимало шанувальників. У Карпатському регіоні прознаковано десятки міжнародних вело маршрутів [22, с.9].

Головними словосполученнями, що характеризують сільський зелений туризм, є "відкритий простір", "близькість природи", "радість життя", "свобода руху". Цьому виду туризму надають перевагу особи, що зацікавлені працею у сільському господарстві, ремеслами, звичаями чи святкуваннями. На організацію такої форми відпочинку впливають: природні ресурси конкретного середовища, які визначають стиль життя місцевої громади і впливають на формування іміджу кожного села;особливість культури; духовна спадщина або традиції регіону; місця для ночівлі з визначеним стандартом харчування; продумана сфера послуг; інформація стосовно туристичних трас, святкувань та розваг; виробничо-комунікаційна інфраструктура.

Важливою підвалиною організації сільського зеленого туризму є також особисті якості господарів агро-осель. Адже вони повинні навчитися основам сервісу й культури гостинності, бути щирими, усміхненими та мати організаторські здібності [12, с.10].

1.3 Правове регулювання в сільському зеленому туризмі

Сільський зелений туризм є законним видом діяльності. Сільський зелений туризм визнано окремим видом туризму, розвиток якого є пріоритетним напрямом державної політики у статтях 4 та 6 Закону України «Про туризм», № 324 від 15.09.1995 р. Право особистих селянських господарств займатися сільським зеленим туризмом визначено і в статті 1 Закону України „Про особисте селянське господарство", № 742 від 15.05.2003р.[5, с.14].

Хоча особливості здійснення сільського зеленого туризму як виду діяльності можуть визначатися лише окремим законом, проект Закону України „Про сільський та сільський зелений туризм" ще тільки прийнято за основу в 2004 році, але й досі не ухвалено Верховною Радою України (див. Додаток А).

Відносно діяльності в сфері сільського зеленого туризму, з урахуванням суб’єктивного складу відносин, можна виділити основні з них, що підпадають під державно-правовий плив. Це відносини: між особами,що організовують надання або надають туристичні послуги; між туристичними організаціями та підприємствами туристичної індустрії,сільськими господарями при формуванні туристичного продукту; між особами,що формують туристичний продукт та особами, що реалізують його споживачам(турагенти); між суб’єктами туристичної діяльності з одного боку та споживачами з іншого [7, с.20].

Власник садиби має право отримувати інформацію, необхідну для своєї діяльності у сфері туризму, в державних органах та сільських і селишних радах, а також брати участь у розробці місцевих програм розвитку сільського зеленого туризму (стаття 24 Закону України „Про туризм").

Для надання послуг із розміщення та харчування туристів власнику садиби не обов'язково реєструватися як приватному підприємцю (стаття 9 Закону України „Про туризм").

Ліцензування послуг із розміщення та харчування туристів законом не вимагається. У статті 5 Закону України „Про туризм" це виписано дуже чітко і в Законі України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" № 1775 від 01.06.2000 р ліцензії для цих видів діяльності не передбачені [39,68].

Також власник садиби не зобов'язаний мати освіту за спеціальністю „готельне господарство", щоб надавати послуги з розміщення і харчування туристів .Проте, треба пам'ятати, що в разі наявності семи або більше номерів (окремих приміщень для розміщення туристів), власник садиби буде зобов'язаний виконувати вимоги Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг (Наказ Державної туристичної адміністрації України № 19 від 16.03 2004 р ) .

Договори з розміщення туристів (оренди житла) можуть бути і письмовими, і усними [30].

Доходи від оренди житла та інших приміщень садиби оподатковуються