Пасічна. Село розташоване в південно-східному Прикарпатті на правому березі річкової долини Бистриці Надвірняської на висоті 549 метрів над рівнем моря.

Через Пасічну протікає багато рік, які впадають у Бистрицю Надвірнянську. Найбільші з них Бухтівець, Ростока, Чорчин. На Бухтівці є мальовничий водоспад висотою близько 8 м, який в 1972 році взято під охорону як гідрологічну пам'ятку природи місцевого значення. Поряд з Бухтівецьким знаходиться ще один водоспад - Крапельковий.

Село Пасічна лежить в Скибовій зоні складчастої області Українських Карпат. Пасічна знаходиться на території Галицької Гуцульщини. Назва села походить від слова „пасіка”.

В 1764 році в селі була побудована і висвячена дерев'яна однокупольна греко-католицька церква Святої Параскевії [52].

Зелена. Село Зелена засноване, за архівними даними, 1560 року. Хоча за легендами вже в XV столітті існувало поселення, яке вело боротьбу з монголо-татарами. В селі збереглися татарські могили. Надзвичайно цікавою є історія походження назви ,,Зелена”. Втікачі селяни знайшли в долині річки прекрасне місце для будівництва своїх жител. Оскільки тоді була весна і все буяло зеленню, то і долину річки назвали Зеленою.

На території села височить церква - унікальна пам'ятка дерев'яної архітектури. Слід також згадати історичну пам'ятку XIX ст. - кам'яний хрест на честь скасування кріпосного права.

Село відоме з першої половини XVIII ст., коли жителі Зеленої брали участь в опришківському русі. Тут у 1739 році побував Олекса Довбуш [29, c.17].

Делятин. Делятин - це селище міського типу відоме з 1400 року. На його території виявлено 17 археологічних пам'ятників. Найстарші сліди життя людини відносяться до середнього та пізнього палеоліту. Історія назви місцевості мала три варіанти: Далятин (1400-1440р.р.), Делятин (1440-1960, 1990р.р.), Ділятин (1961-1990р.р). Вважали, що назва походить від імен легендарних засновників місцевості (Даля чи Диля і Тина). Перший письмовий документ про Делятинщину датується 9 березня 1400 року. В селі є шість церков. З них найбільш відомі: церква Різдва Пресвятої Богородиці (рік будівництва - 1785);костел (початок ХХ століття)(див Додаток Х)[19,20].

Заріччя. Заріччя велике гірське село, що розкинулось у мальовничій долині швидкоплинної річки Прут. Перше поселення з якого почалось село було розміщено недалеко від річки Прут в районі нинішньої вулиці Сагайдачного, яке носило назву "Могили" там було забудовано і першу дерев’яну церкву парохом в якій був св’ященник зі Львова по імені Філарет. Назва села Заріччя походить від того, що воно розташовано за рікою Прут. До пам'яток архітектури відноситься збудована зарічанськими майстрами братами Василем та Іваном Бахматами велична дерев’яна церква Благовіщення Діви Марії( архітектор Левинський) та висипана в честь Січового Стрілецтва символічна могила. На сільському цвинтарі знаходиться могила діда відомої поетеси Марії Підгір'янки, яка проживала в селі Білі Ослави.[52]

Білі Ослави.Село Білі Ослави лежить у межиріччі Ослави і Прута біля підніжжя Карпатських гір, на південній межі Гуцульщини. Про походження назви села існує декілька версій. Перша пов'язана із річкою, русло якої покрите білим камінням, інша - із світлими галявинами посеред густого темного лісу. Щодо другої частини назви - Ослави, то вона, швидше всього, пов'язана із словами ,,оселятися”, ,,оселя”.

Перші письмові згадки про Білі Ослави припадають на середину ХУІІІ ст. З давніх-давен у селі розміщався панський фільварок, захищений високого огорожею з дерева, який охоронявся прислугою.

В селі існує дві церкви, які занесені до пам'яток історії та архітектури :

Долішня церква - Святого Дмитрія, Горішня церква - Успіня Святої Богородиці, Обеліск ,,Жертвам фашизму”, родинний пам'ятник сім'ї Поварчуків. Силами громади будується Українська греко-католицька церква. Солоне джерело у Водишному - унікальний пам'ятник , звідки в давнину почалося формування першого поселення нинішніх Білих Ослав. Можливо без нього, дарованого нам природою, не було б і села [37, c.19].

Дора. Вчений-археолог М.Клапчук подав таке трактування: слово „дора” тюркського походження, яке означає „двері". Власне, Дора - це двері в Карпати, прорубані річкою Прут між двома гірськими вершинами-Маковицею та Чорногорицею.Дослідник географічних назв Українських Карпат Б.Лящук вважає, що Дора походить від „дор, драть”-місця, розчищеного під ріллю шляхом видирання, виривання кущів чи пнів. У 1893р. в Дорі (урочище Білий Камінь) знайдено скарб бронзових виробів (котли та , мечі), що датуються віком 800р. до н.е. Дата першої письмової згадки про Дору-1618р. У Дорі потоки Боярський та Кам'янка, впадаючи в Прут, утворюють водяний хрест. Цей населений пункт є своєрідним гуцульським Єрусалимом, куди стікаються прочани з усієї України та багатьох країн зарубіжжя. В Дорі, збудовано п'ять Божих храмів. Серед них -парафіальна церква Чуда Архистратига Михаїла, церква пророка Іллі.

Відомо, що перша церква в Дорі була вже у 1726р. Сучасний дерев'яний храм Чуда Архистратига Михаїла збудований у 1844р. Привертають увагу канонічні, чітко регламентовані настінні орнаментальні розписи ХІХ-ХХст. В мальовничому куточку Дори на березі річки Прут розташована церква-каїшиця новомучеників українського народу, яка відноситься до монастиря Згромадження сестер милосердя св.Вінкентія, яке започаткувалося в Бельгії у 1837р. У 1926р. митрополит Андрей Шептицький заснував східну гілку сестер милосердя на Україні. Окрасою церкви св.Петра і Павла є музей ім. митрополита Андрея Шептицького, де представлено непересічної художньої цінності твори образотворчого