Гірський рельєф Карпат мало придатний для хліборобства. Тому населення здавна займалося тут скотарством і особливо вівчарством. Це давало основу для розвитку кустарного виробництва вовняних виробів. Особливе місце належало ткацтву, пізніше килимарству і кушнірству та іншим виробам із шкіри. З давніх часів гуцули виготовляли ткацькі верети, ліжники, хідники (доріжки) та інші вироби, що були дуже поширені вдомашньому побуті населення Карпатського регіону. На Гуцульщині, насамперед у гірських районах Карпат, поширились також художні металеві вироби, гравірування по металу, литво, ковка [22, с.45].

2.1.2 Народна архітектура

Народна архітектура є однією із важливих складових частин матеріальної культури. Сільські поселення розвивалися під впливом комплексу факторів: особливості географічного середовища, етнічні традиції, умови соціально-економічного розвитку, господарських занять населення і т. д.

На Україні існувало три форми забудови дворів: вільний, зімкнутий і замкнутий. У гуцулів замкнуті чотирикутні будинки, куди входили житлові приміщення називалися хата у брамах, брами, ґражда, хата з ґраждою, причому з тильного та обох торцевих боків були холодні прибудови, часто під низькозвисаючим дахом [34, с.60].

На Гуцульщині розвинулось, в основновному, два типи забудови- відкритий двір з автономними будівлями та замкнутий двір(гранда). Досить рідко зустрічається однорядовий тип Г-та П-подібної забудови (див.Додаток Ж).

Найдавнішим житлом була хата-кліть, внутрішнє обладнання якої відповідало традиціям українського народного будівництва [19, с.56].

Житло часто огороджувалось. У Карпатах бідніше населення ставило паркани (загорожі із ,,штахетника”), пліт з ліщини, плетений горизонтально. Бойківські садиби мали огорожі із кругляків під дашками, покритою соломою, драницями, гонгами. А ось шляхетські садиби огороджувалися часто колами, навіть кам'яними мурами.

В оздобленні інтер'єру житла велику роль відіграє оформлення стін і стелі. На Гуцульщині та Бойківщині стіни та стелі не штукатурили і не білили: балки зрубу і стеля мали природний колір дерева, прикрашений різьбленням по дереву та декоративними тканинами [35, с.9].

У Карпатському регіоні України популярним є оформлення інтер'єру гостьового номеру в стилі традиційного дерев'яного зрубу-світлиці з ,,Підвісним” балковим сволоком, що гармоніює з дерев'яними меблями й ліжком сільського ескізу.

2.1.3 Художня обробка дерева

На теренах Карпатського регіону національний стиль, започаткований в архітектурі, охоплює і оформлення інтер'єру.Чільне місце в художній обробці дерева належить різьбленню. Великого поширення різьблення набуло на Гуцульщині [22, с.60].

Різбили на дереві усіх порід, які використовувалися у практичній діяльності гуцулів, проте основними був явір,рідше клен,груша,ще рідше- вільха, яблуня, слива горіх.

Давня плоска різьба не відзначалась багатством орнаментів (переважали лінії різної довжини та товщини). Пізніше до орнаменту ввели квадрат, прямокутник, трикутник, коло.

Скульптурні зображення минулого найчастіше знаходили місце на предметах культу-свічниках-трійцях, хрестах, тощо. Великй набір різьби спостерігався на речах хатньої обстановки(скрині, столи, лави, полиці, намисники, ліжка, жердки, дитячі колиски)(див. Додаток З) [19, с.72].

Одним із найдавніших способів художнього прикрашення предметів побуту і декоративного оздоблення деталей житлової архітектури на Гуцульщині є художнє випалювання. Техніка його нескладна і серед гірського населення Карпат набула широкого застосування на таких дерев'яних речах, як ложки, миски, діжки, баклаги, міртуки (міри об'єму і ваги), коновки, портретні рамки, черпаки, барильця, сільнички, підвазонки, рогачі. Сюди відносяться і черпаки, дійнички, хлібнички, маслобійки, цвіточники, солянки, четвернятка, двійнятка — дерев'яні вироби для кухні або для сервіровки традиційного гуцульського столу — для солі, перцю, для кріплення маленьких серветок тощо(див.Додаток К).

Художнє випалювання було поширене на предметах домашнього обладнання, особливо меблях — стільцях, столах, мисниках, скринях, шафах для посуду, полицях, а також на сволоках, наличниках вікон та дверей та інші. Випалювання нерідко поєднують з художньою різьбою, це робить предмети винятково художніми і створює дуже приємне враження [34, с.11].

2.1.4 Художнє ткацтво та килимарство

Виготовлення найпростіших тканин зародилось вже на перших ступенях існування людської спільності. В Карпатах найпоширенішим є виробництво вовняних тканин, з яких шили верхній одяг. Самобутній характер гуцульського народного мистецтва у всій його барвистій повноті набув свого відображення також і в художньому ткацтві та килимарстві, які здавна поширені на Гуцульщині. Зберігаючи загальні національні риси, властиві українському народному килимарському мистецтву, вони мають і свої особливості, типові для Гуцульщини [22, с.56].

Основною серовиною для ткацтва були вовна, льон, і коноплі. Техніка ткання, яка зумовлена насамперед конструкцією верства, впливала на структуру тканин (Додаток Л).

За призначенням художні тканини поділяються на оглядові та інтер’єрні. На перші використовували різноманітні полотна,сукна,тканини для головних уборів,настільного,поясного та надгрудного одягу. Визначне місце займало виготовлення сукна білого,чорного, сірого та коричневого кольорів. У Білих Ославах,Заріччі та Микуличині сукно мало своєрідну вузликувату поверхню [19, с.70].

Характерним для гуцульської килимарської орнаментики є додержання точної симетрії і ритму. Рідше зустрічаються килими з рослинними мотивами, проте народні майстри творчо трактують їх також у напрямі геометризованості. Стилізація форм живої природи з наближенням до геометричних форм і створенням з них елементів орнаментики властива майже всім видам народного мистецтва Гуцульщини [26].

2.1.5 Народна вишивка

Віддавна широкого застосування в декоративному оздобленні одягу, а також рушників, скатерок, фіранок та інших виробів набула художня вишивка. Народні вишивальниці вживали для художніх виробів не тільки кольорові нитки, але й різнокольоровий бісер, що має також назізу пацьорки. Спосіб художнього вишивання бісером з'явився порівняно недавно. Бісер в основному доставлявся із Чехії та з інших країн. Окрему групу становлять вишивки Гуцульщини (див Додаток М). Тут кожний район, навіть село, має своє художнє обличчя, улюблену колірну гаму [22, с.67].

Колекції більшості сіл представлені 30-50 експонатами, проте колекції з с.Микуличин перевищила 600 зразків.

Найяскравіше виділяються микуличинські та дорянські