У 1920 роках на зміну вовняним у практику увійшли бавовняні нитки (заполоч). З 422 микуличинських вишивок цього часу 30% вишивалось технікою поперечної низинки та 70%- хрестиком.

В 1930-1940 роках в ужиток вишивальниць все більше стали входити блискучі шовкові нитки.

Майже ідентичні з микуличинськими були колись вишивки с.Ямна, Татарів та Ворохта. Проте там з’явилися і чисто місцеві вишивки. Переважали чорно-червоні кольори з пістлявим вкрапленням синіх,зелених чи фіолетових ниток [19, с.80].

2.2 Гірськолижний туризм

Надвірнянський район — одне з небагатьох місць в Україні, придатних для розвитку зимових видів відпочинку. У низині сніговий покрив утримується, як правило, з початку грудня і до березня, а у високогір'ї — з жовтня і до кінця травня, що важливо для розвитку гірськолижного туризму.

Найбільшою популярністю користуються такі гірськолижні зони, як Паляниця, Яблуниця, Ворохта Яремчанської міської ради. Тільки на території Яремчанської міської ради — понад 20 гірськолижних витягів загальною довжиною трас понад 60 км. У селищі Ворохта є комплекс трамплінів, що завдяки штучному покриттю діють цілорічно [46].

Серед гірськолижних центрів, що активно розвиваються в районі, —гірськолижний комплекс ,,Буковель”, будівництво якого було започатковано у 2000 році і який став ,,перлиною” карпатського зимового відпочинку, відомою далеко за межами України (див.Додаток М).

Гірськолижний курорт Буковель розташований поблизу села Паляниця, що за дев'ять кілометрів від траси Р 24, на висоті 920 метрів. Поруч височіють гори Синяк (1665 метрів) і Хом'як (1542 метрів) [9, с.54].

Завдяки тому, що схили курорту розташовані на північному боці гір, гірськолижний сезон тут починається рано. Практично всі траси оснащені сніговими гарматами, це дозволяє обслуговувати лижників на основних трасах навіть у зими, коли снігу випадає мало. Зазвичай сезон катання триває з початку листопада до середини квітня. Слід додати, що Буковель має багато можливостей для цілорічного відпочинку.Узимку і влітку тут проводяться конкурси, фестивалі, свята, які дозволяють урізноманітнити відпочинок і приваблюють багато туристів [13].

Витяги курорту Буковель розміщені на п'яти горах — Буковель (1139 метрів), Чорна Клева (1241 метр), Довга (1372 метри), Бульчиноха (1455 метрів), Бабин Погар (1180 метрів) [18, с.30].

У селах Микуличин і Татарів, що біля Паляниці, немає витягів, однак вони також обслуговують туристів, які катаються на трасах Буковеля. Тут багато приватних готелів, закладів харчування та прокатних пунктів. Вигода проживання у цих сусідніх селах полягає в тому, що тут дешевше і зупинятися, і харчуватися (у кілька разів), а ніж у Буковелі. Також немає галасу і метушні, що вирує біля великого курорту. У сезон у Буковелі значно важче знайти місце, тож навіть людям зі значним статком доводиться оселятися у сусідніх селах. Незважаючи на деяку відстань до Буковеля, добиратися туди неважко — регулярно курсують автобуси [22, с.34].

Село Яблуниця знаходиться за 90 кілометрів від Івано-Франківська на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей, на висоті в середньому 900 метрів. Це один із центрів гірськолижного туризму на Прикарпатті з десятком гірськолижних витягів. Узимку випадає багато снігу, тому кататися на лижах та санях можна упродовж чотирьох місяців, з грудня до квітня. Яблуниця знаменита своїми недорогими та якісними витягами. А ще Яблуницьким перепалом, за яким починається Закарпатська область, — звідси відкривається чудовий краєвид. На перевалі є сувенірний ринок, де можна купити справжні гуцульскі вироби [9, с.17].

Село Яблуниця — затишний курорт, в сезон тут буває чимало відпочивальників, однак завдяки значній відстані між витягами досить просторо і можна спускатися, особливо не боячись зіткнень з іншими лижниками. Перші витяги у Яблуниці було споруджено в 1972 році при спортивній базі ,,Динамо”. Це були тригачкові витяги на горі Микулинка завдовжки по 200 метрів (гачкові витяги відрізняються від бугельних тим, що до тросу треба чіплятися гачком, прив'язаним до лижника, тоді як на бугельних є стаціонарні ручки, за які береться лижник під час підйому). Зараз на місці цих перших витягів споруджені сучасні і незрівняно довші бугельні витяги, однак цей, здавалося б невеличкий початок, перетворив глухе і небагате карпатське село у процвітаючий гірськолижний курорт, знаменитий на весь Радянський Союз. Започатківцем гірськолижного спорту на Прикарпатті називають Юрія Кизимовича, який ініціював будівництво перших витягів у селі, на його честь названо один із витягів на горі Микулинка (див. Додаток П).

В Яблуниці діє декілька прокатів, які пропонують лижі, сноуборди та санки. На курорті є декілька готелів, які збереглися з радянських часів і зараз відновлені приватними власниками (турбаза ,,Гірська”, комплекс ,,Динамо-Сіверське”). Також багато приватних садиб і готелів, кав'ярень і ресторанів, щороку з'являються нові [21, с.178].

Витяги розташовані на горах Діл, Микулинка, Коза та на Яблуницькому перевалі. с. Яблуниця знаходиться на висоті в середньому 900 метрів н.р.м. Один з перших центрів гірськолижного туризму на Прикарпатті з витягами:*

г. Діл — довжина траси 750 м, перепад висот 300 м, пропускна здатність 600 ос./год. середньої складності.*

г. Микулинка — довжина траси 960 м, перепад висот 280 м, пропускна здатність 500 чол./год. для початківців.*

г. Діл — довжина траси 600 м, перепад висот 200 м, пропускна здатність 200 ос./год. для початківців.*

г. Микулинка — довжина траси 760 м, перепад висот 250 м, пропускна здатність 500 ос./год. для початківців.*

г. Микулинка — довжина траси 500 м, перепад висот 150 м, пропускна здатність 250 ос./год. для початківців.*

Урочище «Коза» — довжина траси 500 м, перепад висот