Загрози, які перешкоджатимуть розвиткові сільського туризму, які треба попередити:виникнення некатегоризованої нічліжної бази, яка зменшуватиме якість послуг, значний рівень безробіття створює основу для збільшення злочинності, що буде відлякувати потенційних туристів, суперництво та відсутність координації між різними організаціями, що займаються промоцією сільського туризму, заважає впровадженню єдиних стратегічних цілей розвитку сільського туризму в регіоні, поганий політичний імідж не сприяє діяльності іноземних інвесторів, відсутність політичної стабільності та закону ,,Про сільський туризм” заважає організації відпочинку на селі [3, с.140].

Головною проблемою, яка залишається актуальною на даний час та не дає змогу Державній службі зайнятості готувати у повному обсязі кваліфікованих спеціалістів з організації сільського зеленого туризму є відсутність затвердженої кваліфікованої характеристики ,,організатор зеленого туризму”.

Разом із тим, ще не до кінця визначений міжнародний попит. Приїзду іноземців з інших країн перешкоджає відсутність знання господарями іноземних мов. 20% господарів не знали жодної іноземної мови, при цьому абсолютно незрозумілий рівень знань інших господарів, які вказали, що володіють іноземними мовами. Інші дослідження свідчать, що серед потенційних клієнтів для відпочинку в українському селі є шанувальники ,,сентиментального” туризму, особливо українська діаспора США і Канади, аматори етнографічного та екологічного туризму [8, с.29].

З огляду на ці реалії, необхідно проводити навчання власників агроосель прийомам обслуговування та іноземним мовам. Це найсуттєвіша проблема, яка стоїть нині на перешкоді виходу сільського зеленого туризму України на міжнародний ринок. Тому досі маємо таку сумну статистику: в польських, словацьких і румунських Карпатах щорічно відпочиває на один-два порядки більше західноєвропейських зелених туристів, ніж в Українських Карпатах [15, с.98].

Однією з перепон на шляху стрімкого та ефективного розвитку сільського зеленого туризму є відсутність у селян мінімальних знань про цю специфічну галузь, сумніви щодо здатності сільського зеленого туризму приносити кошти. Дані чинники досить часто стримують розвиток туристичного бізнесу на селі. Для подолання таких перешкод селянам не обхідний певний інформаційний “поштовх” порада, приклад людей, які вже займаються цією справою та мають певний досвід [2, с.18].

Брак цікавих інформаційних матеріалів іноземними мовами, а тим більше дієвих механізмів розповсюдження таких матеріалів, робить перспективи залучення масового закордонного туриста примарними. З іншого боку в Украні на сьогодні не існує відповідної інфраструктури [42, с.17].

У цьому аспекті важливим є також налагодження тіснішої взаємовигідної співпраці з турфірмами, які можуть сприяти активізації руху іноземних туристів у села з метою короткотривалого відпочинку, ознайомлення з традиціями, участі у фестивалях і сільськогосподарських роботах. Але якщо власники агроосель, сільських громад не зроблять зустрічних кроків щодо облаштування житла, забезпечення його санітарно-гігієнічного стандарту, благоустрою села, впорядкування привабливих місць, то відпочинок на сільських територіях регіону не зрушиться з місця.

Для закордонного туриста при ознайомленні з пропозицією відпочити в українському селі важливо, наскільки легальною в Україні є така форма надання відпочинкових послуг, хто відповідає за якість прийому, через кого можна організувати поїздку, який господарський механізм цього виду відпочинково-туристичної діяльності. Це важливо як для рекреантів, так і для тих, хто їх приймає на селі. Від цього залежить, який стан сільського відпочинку матимемо у майбутньому: легальний — як повноправного суб'єкта туристичного ринку — чи ,,тіньовий” [32, с.4].

Погано розвинута інфраструктура(міжнародні транспортні о’бєкти, дороги і дорожні позначення, громацький транспорт) є серйозним бар’єром на шляху до успішного розвитку зеленого туризму. Створення та модернізація цієї інфраструктури також забезпечує зайнятість і поліпшує якість життя місцевих співтовариств [14, с.9].

Тепер особливо важливим є питання просування в Україні самої ідеї сільського туризму в цілому. Метою розробки цієї широкомасштабної програми повинно стати підвищення поінформованості населення і створення позитивного ставлення до цього виду відпочинку. Насамперед повинні бути задіяні такі види маркетингових комунікацій, як PR-статті, інтерв'ю, прес-конференції, семінари, брифінги, телепередачі, що викликають довіру та позитивну реакцію.

Варто також активізувати значення місцевої влади у підтримці цілей сільського зеленого туризму. Адже кожний місцевий чиновник має зрозуміти, що сільський зелений туризм — це додаткові гроші й поліпшення інфраструктури району, створення нових робочих місць. Саме місцеві влади можуть клопотати про забезпечення податкових пільг при одержанні державних дотацій (з місцевих бюджетів) особам, які беруть участь у наданні агротуристичних послуг [13, с.28].

Напрацьовані на сьогодні стратегії розвитку сільського зеленого туризму, націлені на вирішення соціально-економічних, екологічних і етнокультурних проблем сільських місцевостей, вимагають чіткого планування на рівні районів та окремих сільських громад. Важливою частиною планування є ефективне втілення у життя ,,пілотних” проектів сільського відпочинку, які здійснюють обласні Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму.

Неабиякою проблемою залишається невизначеність правового статусу власників малих рекреаційних комплексів, розташованих у сільській місцевості. Так, у літературі описані випадки, коли до 80 % туристичного бізнесу в малих містах і селах привласнюється, управляється або контролюється міськими виробниками, які можуть агресивно поводитися щодо традиційної культури, трудової практики й архітектурних стилів [1, с.17].

Необхідно відзначити, що розвиток сільського туризму в гірських ландшафтах уже створює певні проблеми природоохоронного характеру.

Найпривабливіші гірські території, як правило, дуже чутливі до туристичних впливів. До таких територій належить, наприклад, карпатські озера. Інтенсивне лещатарство пошкоджує вегетацію рослинного покриву схилів унаслідок масових пішохідних і кінних прогулянок, витоптується й розріджується рослинність, переущільнюється ґрунтовий покрив, збіднюється біотичне різноманіття. Аборигенна вмиротвореність і недоторкана