життєвого рівня тощо [14,с.21]. Туризм - різновид рекреації, один із видів активного відпочинку. Він відображає характерну тенденцію сучасності, коли перевага віддається розвиткові динамічного відпочинку, у процесі якого відновлення працездатності поєднується з пізнавальною діяльністю. Туризм - це тимчасовий виїзд (подорож) осіб з постійного місця про-живання з пізнавальною, оздоровлювальною, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин до одного року поспіль, без зайняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування [6]. Туризм - діяльність осіб, що подорожують і перебувають в місцях, що знаходяться за межами їх постійного середовища, впродовж періоду, що не перевищує одного повного року, з метою відпочинку, діловою та ін. [35]. З економічного погляду туризм - це особливий вид споживання матеріальних та духовних благ, послуг і товарів, що виокремлюється в самостійну галузь господарства. У деяких країнах туризм став вагомою статтею доходів держави і належить до найперспективніших галузей національної економіки. В Україні туризм визнано однією з галузей, що потребують пріоритетного розвитку. Загальне визначення туризму - це вид рекреації, пов'язаний із виїздом за межі постійного місця проживання, активний відпочинок, під час якого відновлення працездатності поєднується з оздоровлювальними, пізнавальними, спортивними і культурно-розважальними цілями.
1.2 Історія туризму в Україні
Туризм в Україні пройшов ті самі етапи розвитку, що й у країнах Європи. Прототипом його також було мандрівництво.
Основними чинниками, що спонукали наших предків мандрувати були: соціальні (демографічні та міграційні процеси); економічні; географічні; науково-технічний прогрес; екологічні (збереження навколишнього природного середовища) [42].
З найдавніших часів територію України постійно відвідували іноземні мандрівники, які в письмовій формі оприлюднювали цінні відомості про народи, що населяли її територію. Цікаві факти містяться, зокрема, в працях античних авторів. Наприклад, у дослідженні давньогрецького історика Геродота «Скіфія», в географа та історика Страбона, також в родоначальника медицини Гіппократа.
Витоки вітчизняного туризму простежуються вже за часів утворення та існування першої давньоруської держави «Руська земля». Писемні джерела свідчать, що Русь X — XI ст. підтримувала широкі й багатогранні зв'язки з багатьма країнами світу: Візантією, Польщею, Францією, скандинавськими країнам. У літописах Київської Русі, Галицько-Волинському, українських літописах XIV —XVII ст., у подорожніх записках мандрівників, які в різний час подорожували Україною, відчувається інтерес до її території, кліматичних умов, побуту, культурних пам'яток тощо.
Мандрівники з України в своїх прагненнях пізнати світ відвідували країни Західної Європи, Близького Сходу. Першою українською жінкою-мандрівницею можна вважати княгиню Ольгу, котра, як відомо, не тільки особисто об'їхала всю територію Київської Русі, а й побувала в гостях у візантійського імператора в Константинополі. Першим мандрівником-паломником слід назвати Св. Антонія з Чернігівщини, засновника Києво-Печерського монастиря [45,с.30].
В результаті подорожей і мандрівок вітчизняних та іноземних мандрівників було зібрано величезний матеріал з географії та історії як українських, так і інших земель земної кулі, на основі якого в Україні у другій половині XIX ст. почав розвиватись туризм.
З розвитком у XIX ст. індустріального суспільства, появою залізничного транспорту та пароплавства створюються сприятливі умови для перетворення стихійного мандрівництва на організований туризм.
У першій половині XIX ст. серед передової української інтелігенції виникло зацікавлення своєю Батьківщиною, її історико-культурними та природними пам'ятками. Зокрема значну увагу організації народознавчих мандрівок приділяли члени “Руської трійці” - М. Шашкевич, І.Вагилевич та Я.Головацький [13, с.29].
У другій половині XIX ст. було досліджено лікувальний потенціал Криму, Прикарпаття та Закарпаття. Наприкінці 80-х рр. XIX ст. в Ялті виник «Гурток аматорів природи, гірського спорту і Кримських гір», який чимало зробив для розвитку вітчизняного туризму та екскурсій.
На західноукраїнських землях впродовж XIX ст. супроводжувалось зростанням інтересу освіченої частини населення до мови свого народу, його історії, культурної спадщини тощо, сприяло появі туризму як форми та способу пізнання свого краю. Набули значного поширення мандрівки та подорожі. Активно їх здійснювали українські студенти в Галичині, письменники Іван Нечуй-Левицький, Іван Франко.
На Станіславщині перше спортивно-пожежне товариство «Січ» було засноване в 1910 р. Воно організовувало екскурсії, походи, під час яких молодь навчалася орієнтуватись на місцевості, складати картосхеми, ставити намети, розпалювати вогнища тощо. У 1911 р. виникло молодіжне товариство «Пласт», члени якого під час туристських походів виробляли навички участі в таборуванні, рятівництва тощо. Перші «пластові» гуртки в Галичині було засновано у Львові.
На кінець XIX ст. припадає час створення перших туристичних бюро, які займалися організацією туристичних мандрівок у регіоні. Одним з перших було створено Ялтинське екскурсійне бюро (1895) [14, с. 18].
За часів СРСР туризм в Україні розвивався на профспілковій та відомчій основі. Путівки на бази та у будинки відпочинку надавали як своєрідний вид пільг. Профспілковим туризмом в Україні керував „Укрпрофтуризм”, до того ж він розвивався доволі швидкими темпами - лише 10 % прибутку від путівок сплачували організації до місцевих бюджетів, а згодом ці кошти йшли на будівництво транспортних шляхів сполучення, відновлення пам'яток тощо. У 1926 р. при Народному Комісаріаті Освіти РРФСР було створене Об'єднане екскурсійне бюро. Ініціатором і організатором розвитку масового самодіяльного туризму став комсомол, що з середини 20-х рр. розгорнув широку діяльність з організації дозвілля молоді. Крім внутрішнього в Радянському Союзі наприкінці 20-х — на початку 30-х рр. починає розвиватись і міжнародний туризм. 11 квітня 1929 р. було створене Державне акціонерне товариство з іноземного туризму в СРСР при Наркоматі зовнішньої і внутрішньої торгівлі. З перших днів «Інтуристу» доводилось розвивати свою діяльність у двох напрямках: «зовнішню», пов'язану з продажем турів до СРСР на закордонних