1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
Могила «Борцям за волю України» Тут поховано 10 українців - заложників, розстріляних у с. Ворохті гестапівцями за допомогу УПА 28 листопада 1943 р. Братська могила жертв сталінських репресій. На старому цвинтарі поховано 112 в'язнів, які були закатовані енкаведистами в Станіславській і Надвірнянській тюрмах та розстріляні в урочищі Буковинка й під горою Городище у червні 1941 р. напередодні відступу радянських військ. [17]. Руїни Надвірнянського замку XIV—XV ст. На території Надвірної, як уже згадувалося, оборонна споруда була зведена XIV—XV ст. Ще дотепер збереглися залишки вежі та сліди муру в міському парку [32]. Нині важко сказати, як виглядала за тих часів надвірнянська цитадель. Знаємо лише, що зведена вона з великих нетесаних брил річкового каменю, вапняку та червоної цегли, яку в основному використовували для будови мурів і бійниць із внутрішнього боку. Збережена вежа дев'ятигранна, вимурувана з каменю різної величини і форми [2]. Товщина стін — 1,2 м. Вежа мала цілий ряд бійниць. Надвірнянський замок був досить великий і своїми розмірами майже не поступався Пнівській твердині. Ширина його становила 35 м 75 см, довжина — 98 м, а то й більше. Пнівський замок був 43 м 60 см завширшки і 60 м завдовжки. Єдиною вадою Надвірнянської цитаделі було те, що споруджена вона на невеликому підвищенні, її природні умови та ландшафт не сприяли її обороноздатності (додаток Г). З пам'яток архітектури інтерес представляють Будинок повітового староства (нині міська рада), збудований на початку XX ст., римо-католицький костьол (1739 року) і церква Воздвиження Чесного Хреста, (1840 р.)(додаток Д). У 1994 році в центрі міста встановлено пам'ятник Т. Г. Шевченку (скульптор В. Гурмак). Пнівський замок. Внаслідок монголо-татарської навали ХІІІст. Галицько-Волинське князівство, в складі якого знаходилися землі Надвірнянщини, дуже послабло. Цим скористалися польські феодали, які за короля Казимира, захопили галицькі землі. Для закріплення на цих територіях, починається будівництво опорних пунктів шляхти – замків [33]. З такою метою був зведений у 2-ій пол. ХVІст. Пнівський замок. Його збудували польські магнати Куропатви на землях, отриманих за службу від короля Владислава Опільського. Замок був збудований за архітектурними течіями Заходу того часу, з урахуванням застосування вогнепальної зброї. Замок неодноразово перебудовувався і своєї закінченої форми набув у ХVIIст. Замок став центром управління містом і навколишніми землями, одночасно житлом магната і оборонним укріпленням, за мурами якого в скрутні часи знаходила притулок шляхта. За формою фортеця нагадує неправильний п'ятикутник з виступаючими оборонними вежами. Стіни та башти викладені з великих брил гірського каменю-вапняку та червоної цегли. Товщина стін становила 1,5 метри. Оборонна споруда мала сім веж: зі сходу - дві круглі вежі, з півночі й півдня - дві гранчасті, з заходу і посередині. Західна вежа квадратної форми, з півкруглим виступом. Попасти в замок можна було лише через в'їзну вежу, до якої через глибокий рів вів підйомний міст. Твердиня мала також сітку підземних ходів, через які здійснювалося постачання всім необхідним. Розташована в передгір'ях Карпат, твердиня була надійною опорою польської шляхти в її боротьбі з народними повстаннями, опришківським рухом. Саме сюди, на допит та розправу приводили полонених опришків. З кінця ХVІІІст. Пнівський замок перейшов у власність держави. На початку ХІХст. будівлі замку почали розбирати на будівельні матеріали. З них було зведено ряд господарських будівель у Надвірній. Пнівський замок порівняно непогано зберігся до наших днів. Як