2.1.4 Рослинний і тваринний світ

Для території Надвірнянського району характерні різні форми поверхні, клімат, грунти. Відповідно, різноманітним буде і рослинний покрив. На рівнинах він змінюється в широтному напрямку, а в горах - з висотою. Така різноманітність зумовлена різними природними умовами: кількістю сонячного тепла і світла, вологи, грунтами. Відмінні умови життя рослин на рівнинах і в горах зумовлюють їх різноманітність. На рівнині і в передгірних районах ліси займають понад 18% території, а на схилах Карпат – 55% [1]. Майже не збереглася у непорушному стані природна трав’яна рослинність, оскільки більша частина безлісих територій розорана під сільськогосподарські угіддя. Болота на рівнині, і у високогір’ї дуже нечисленні.У лісах ростуть бук, дуб, граб, липа, береза, ясен, явір, клен, смерека, ялина, сосна. З кущів можна зустріти брусницю, ліщину, калину, глід, терен, шипшину. Серед трав поширені тонконіг, осока, фіалка лісова, анемона діброва та інші.На освоєних землях рівнинної частини області ростуть яблуні, груші, смородина, аґрус, пшениця, жито, кукурудза, картопля, помідори, огірки. Різнотрав’я полонин: осот, тонконіг, полин, чебрець, примула. В Горганах збереглися реліктові види рослин: тис ягідний, листовик склопендровий, лунарія оживаюча. У широколистяних лісах, на рівнинах району можна зустріти таких тварин, як заєць-русак, кріт, лисиця, дикий кабан, козуля; плазунів – ящірка, вуж; птахів– шпак, горобець, синиця, галка, сойка. У річках водяться щуки, коропи, окуні, в’юни [2]. Зараз у горах можна побачити бурого ведмедя, оленя карпатського, зозулю, рись, дикого кабана, вовка, куницю, а з птахів – глухаря, карпатського, шишкаря ялинкового, лелеку гірського [40]. Розводять в домашньому господарстві: основному коней, корів, свиней, овець, кролів, гусей, качок та курей, а також собак та котів. За довгий проміжок часу завдано неабиякої шкоди, внаслідок людської діяльності, рослинному і тваринному світу. Вирубані значні площі лісів рівнинної і гірської частини району, розорані ділянки з дикорослою трав’янистою рослинністю. З метою збереження і охорони природи в межах району створенно Карпатський Природній Національний парк (державного значення). Заказники: Лісовий Бредулецький, орнітологічний Пожератульський і Садки, ботанічні: Кливський та Товпишірський заказник, комплексна пам’ятка природи – урочища Верхнє озерище, дендропарк Високогірний. Всього місцевого значення – 8 заказників, 31 пам’ятки природи; 17 заповідних урочищ [2].

2.2 Історико-культурні ресурси Надвірнянського району

В Надвірнянському районі є 146 пам’яток різних епох від часів кам’яної доби до пам’ятників споруджених у наші дні. Є також пам’ятки археології – від часів палеоліту до Київської Русі. В околицях Добротова, Делятина, Верхнього Майдану, Заріччя, Ланчина знаходяться сліди стоянок і поселень кам’яної доби і бронзи. В околицях Волосова, Камінної, Переросля і Цуцилова – могильники, відомі як Карпатські кургани (ІІІ-ІVст). Поблизу Надвірної – цінна пам’ятка часів Стародавньої Русі ХІІ –ХІІІ ст. – Городище [15]. Особливий інтерес викликають 21 пам’ятка архітектури, які на території району включені до реєстру пам’яток. Серед них – руїни Пнівського замку (додаток В), що є надзвичайно цінною і цікавою пам’яткою оборонної архітектури ХVI-XVII ст., будинок повітового староства (нині адмінбудинок міської ради) та вісімнадцять церков, побудованих ще XVIII-XIX ст. [31]. Історичну цінність являють собою церковні книги та Євангелії. Найстарішими є стародруки „Апостол”, видрукувана в Львові в друкарні Михайла Сльозки 1654 року з рукописним аркушем XVI ст., „Апостол” 1666 р, „Анфологіон” 1651 видрукувані в друкарні Братства Львова. Будівництво Пнівського замку. розпочалося в другій половині XVI ст. польськими феодалами Куропатвами, які ще в XIV ст. за військову службу одержали від короля Владислава Опільського землі в нашому краї. Викінченої форми він досяг у середині XVII ст. [16]. Збудований у формі західноєвропейського стилю, він, до появи Станіславської фортеці у 1662 році, був найсильнішою оборонною твердинею всієї Галицької землі. Замок стоїть на пагорбі. У плані - це неправильний п'ятикутник з виступними наріжними оборонними баштами, спорудженими в різний час. Зовнішні мури, складені з ламаного каменю й цегли, завтовшки до півтора метра. Неприступним замок став завдяки добре продуманій системі штучних засобів оборони. Так, оборонні башти мали три яруси стрільниць, стіни дваяруси: долішні для гармат, горішні - для ручної вогнепальної зброї. Більшість башт мали підвальні приміщення, які тепер повністю засипані [20]. Замок був опорою панування польських феодалів у нашому краї, місцем розправи над народними месниками - опришками. З розвитком військової справи, особливо артилерії, подібні споруди втрачають своє оборонне значення, господарі покидають їх і вони поступово руйнуються. Така доля спіткала і Пнівську твердиню. З часом частину мурів розібрали жителі Надвірної для різних господарських потреб. Руїни Пнівського замку є цікавою й унікальною пам'яткою оборонної архітектури XVI-XVII століть, німим свідком бурхливої історії нашого краю, тому заслуговують