1.3 Методи дослідження

При написанні будь-якої наукової роботи кожен науковець обирає наукові методи, які будуть використовуватись під час проведення дослідження.

Загальні методи дослідження туризму співпадають із загальнонауковими методами дослідження.

Наукове дослідження – це цілеспрямоване вивчення об’єкта чи явища, в якому використовуються методи науки і яке, розкриваючи закономірності розвитку даного об’єкта (явища), формує нове знання про нього, пояснює закони його функціонування і вказує чи передбачає шляхи та форми використання одержаного знання в інтересах суспільства.

Емпіричне дослідження – спрямоване безпосередньо на об’єкт, що вивчається і будується на даних спостереження. В процесі емпіричного дослідження встановлюються нові факти, проводиться їх систематизація та узагальнення.

Теоретичне дослідження пов’язане із вдосконаленням та розвитком понятійного апарату галузі науки та спрямоване на пізнання об’єктивної реальності в її зв’язках та закономірностях.

Дослідницька діяльність туристичної діяльності ґрунтується на комплексі принципів – загальних, базових положень, в яких, на основі пізнання наукових законів, формулюються вимоги, що забезпечують успіх у досягненні мети. До провідних принципів дослідження в області туризму відносять:

1. Принцип об’єктивності. Він виключає однобічність, суб’єктивізм і упередженість у підборі та оцінці фактів, вимагає використання таких методів та процедур, які дозволяють одержати максимально достовірне знання про предмет дослідження.

Реалізація принципу об’єктивності передбачає:

- чітке обґрунтування вихідних позицій;

- дотримання логіки та вибраних засобів дослідження;

- забезпечення доказовості одержаних висновків і узагальнень.

2. Принцип врахування неперервних змін, розвитку досліджуваних явищ. Вказаний принцип обумовлюється діалектичною природою ринкового процесу, постійним розвитком досліджуваних явищ від одного стану до іншого.

3. Принцип виділення основних факторів, які визначають кінцевий результат. Із значної кількості факторів, які впливають на процеси в туристичні діяльності, необхідно виділити і вибрати головні, визначальні, які й стануть предметом розгляду.

4. Принцип єдності історичного та логічного. Він передбачає врахування історії розвитку об’єкта (процесу), його сучасного стану та перспектив подальшого розвитку. Реалізація даного принципу ставить перед дослідником вимогу наступності в пошуковій діяльності, врахування нагромадженого досвіду та стану розвитку педагогічної теорії.

5. Принцип співвідношення досягнутого рівня з моделлю, метою. Результати дослідження оцінюються з позицій поставленої мети, ідеалу, перспектив розвитку туристичного проекту (процесу).

6. Принцип єдності дослідницького і практичного туристичного процесу. Дослідження туризму повинно завжди бути вписане в практичний процес туристичної діяльності, сприяти її вдосконаленню і не впровадженню негативних результатів.

7. Принцип поєднання аспектного і цілісного підходів. Багатоплановість предмету дослідження туристичної галузі робить неможливим його безпосереднє пізнання як єдиного цілого. Дослідник вимушений обмежуватись і вивчати лише окремі аспекти. Разом з тим, це передбачає можливість і необхідність розгляду об’єкту з інших позицій, реальної оцінки результатів дослідження як часткових, співвіднесення їх з даними, одержаними при вивченні досліджуваного явища в інших аспектах.

8. Принцип системного підходу. Процеси чи явища, які відбуваються в туристичній індустрії, завжди системні. Специфіка системи не вичерпується особливостями складових елементів, а пов’язана, насамперед, з характером їх взаємодії між собою.

Досягнення високого методичного та наукового рівня дослідження туризму передбачає:

- відбір найбільш актуальної проблематики;

- конкретне й мотивоване обґрунтування визначення стратегії дослідження, його мети, завдань і предмета;

- спрямованість методики й організації дослідження на розкриття нових наукових фактів, закономірностей туристичних явищ, пошук шляхів оптимізації практичної туристичної діяльності;

- коректну організацію та поетапність проведення науково-дослідної роботи на основі системно-структурного підходу та використання адекватних засобів методологічного аналізу;

- визначеність у виборі та застосуванні понятійно-категорійного апарату дослідження;

- прогнозування розвитку туристичних процесів, ринку туристичних послуг тощо.

Основні етапи проведення дослідження: збір інформації по досліджуваній темі, обробка наявної інформації, підбиття підсумків.

Головними інструментами дослідження туризму виступають: літературний метод (збір і вивчення літературних джерел), аналіз і синтез (розгляд явища по складових і в цілому), метод опитування (усне, письмове – анкетування), методи прогнозування та узагальнення.

Застосування у комплексі усіх вищезгаданих методів дасть змогу якнайповніше дослідити те чи інше явище туристичної сфери.

Роблячи висновки даного розділу потрібно зауважити, що було досліджено та розкрито питання поняття та сутність туристичної пропозиції. При розкритті даного питання були розглянуті основні поняття та терміни з Закону України «Про туризм», а також такі визначення як: туристична індустрія, туристичний ринок, попит, пропозиція та туристичний продукт.

Отже, туристична пропозиція – сукупність виробничих можливостей підприємств, спроможних надати туристичний продукт.

В поняття "туристична пропозиція" входить як матеріальна база туризму, так і туристичні послуги, товари, якісне і повне надання яких можливе тільки при достатньому розвитку інфраструктури відпочинку.

Туристична пропозиція має якісні та кількісні характеристики. Вони розглядаються у розрізі таких видівпослуг:

- послуги по розміщенню туристів (у готелях, мотелях, пансіонатах, кемпінгах);

- послуги по переміщенню туристів до країни призначення і по країні різними видами пасажирського транспорту;

- послуги по забезпеченню туристів харчуванням (у ресторанах, кафе, тавернах, кафетеріях, пансіонатах);

- послуги, спрямовані на задоволення культурних потреб туристів (відвідування театрів, концертних залів, музеїв, картинних галерей, природних і історичних заповідників, пам'ятників історії і культури, фестивалів, спортивних змагань);

- послуги, спрямовані на задоволення ділових інтересів туристів (участь у конгресах, симпозіумах, наукових конференціях, ярмарках і виставках).

Одним із шляхів вирішення проблем розвитку туризму є створення відповідних умов для туристичних фірм, що працюють на внутрішньому ринку. Досвід зарубіжних країн вказує на те, що внутрішній ринок туризму повинен мати пільговий режим оподаткування і ця проблема повинна вирішуватись першочергово.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ НАЯВНИХ ОБ’ЄКТІВ ТУРИСТИЧНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ МІСТА КИЄВА ЯК МІЖНАРОДНОГО ЦЕНТРА ТУРИЗМУ

2.1 Київ – міжнародний центр туризму

Туристичним центром світового значення стала прекрасна столиця України - Київ, віком 1500 років, місто стародавньої та могутньої Київської Русі, історичний центр східнослов’янської державності та духовності. Сучасний Київ з населенням понад