Тим пояснюються його грандіозні розміри та надзвичайно ускладнена структура. Загально кажучи, інтер'єр Софії відтворює середньовічну модель Всесвіту, а зовнішній вигляд – образ Граду Божого – Небесного Єрусалима.
За свою багатовікову історію собор пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти і перебудови (див. Додаток Д).
Михайлівський Золотоверхий собор
Михайлівський Золотоверхий собор – споруджений у – роках внуком київським князем . Хрестово-купольний шестистовпний храм з трьома нефами та одним позолоченим куполом. На початку храм – 7-купольний. Михайлівський Золотоверхий собор було збудовано з каміння і цегли-плінфи на вапняно-цем'яковому розчині технікою «мішаної кладки» з використанням голосників у пазухах склепінь. Стіни собору прикрашали мозаїки і фрески. Був одним з найбільших монастирів Стародавнього .
У – Михайлівський Золотоверхий собор і частина споруд монастиря були знесені у зв'язку з проектом створення на цьому місці урядового центру. Частина фресок і мозаїк зберіглася.
Собор було відновлений в кінці років. В ньому проходить служба , а поруч, як у давні часи, діє монастир.
У лютому року чотири фрагменти фресок століття Михайлівського Золотоверхого собору, що зберігалися в , були передані Україні [52] (див. Додаток Ж).
Андріївська церква
Андріївська церква – церква у . Збудована в – роках (за іншими даними –) за на Андріївській горі в пам'ять відвідин Києва імператрицею , на місці Хрестовоздвиженської церкви. Крім цієї роботи, в Україні є ще одна споруда авторства Б. Растреллі – .
Зводив храм відомий архітектор І.Ф.Мічурін, автор одного з генеральних планів забудови Москви. Проект церкви належить видатному архітектору Б. Растреллі.
За художньою довершеністю, сміливістю задуму, граціозністю, просторовому композиційному рішенню, Андріївську церкву відносять до кращих творінь Растреллі, яке втілило характерний лише для нього напрям бароко. У проекті були зважені національні українські традиції, досягнення українського народного зодчества, був трансформований величезний європейський і російський архітектурний спадок.
Андріївська церква будувалась як палацова, проте після смерті Єлизавети її викреслили зі списку палацових будівель. Ніхто про неї не дбав; церква поступово руйнувалась. Будівля старішала, у стінах з'являлись тріщини, підземні води розмивали фундамент. Були пошкоджені та частково втрачені елементи декору, а внаслідок некваліфікованого ремонту кінця 19 століття було видозмінено форму куполів. Так і не побудували дзвіницю, до того ж проект Растреллі на той час було втрачено. В 1968 році богослужіння в храмі припинили і створили музей. Наприкінці 70х років минулого століття в архівах вдалось віднайти проект церкви. На його основі київські реставратори здійснили необхідні роботи по відновленню споруди у первісному вигляді. Саме такою ми бачимо її сьогодні.
В Андріївській церкві був похований Андрій Миколайович Муравйов – мандрівник, історик, колекціонер, письменник. За життя він з любов'ю говорив про Київ та церкву. Милуючись панорамою, яка відкривається з Андріївської гори, він казав: Увесь нижній Київ у ніг моїх, з усіма глибокими ярами його передмість. Справді, храм здіймається у височінь на одному з київських пагорбів у мальовничому куточку Києва над Подолом. Стрункий силует споруди неначе підхоплює і несе ритм рельєфу місцевості догори. З усіх боків церква виглядає по-різному, вражаючи виразністю свого обрису, ніби намальованого на тлі неба [49].
Сюди, на високий п'єдестал храму, в свій час приходили милуватись красою Задніпров’я Гоголь, Шевченко, Максимович та багато інших цінителів прекрасного. Природа і мистецтво ніби подали руки одне одному, казали і кажуть люди під враженням пейзажу в сполученні з архітектурою чудового храму (див. Додаток З).
Володимирський собор
Багато хто називає його храмом-музеєм, і це дійсно так. Відносно небагата архітектура Володимирського собору не повною мірою відповідає розкішності та художності його внутрішнього оздоблення. Участь у розписі собору приймали видатні живописці – Васнецов, Нестеров, Котарбинський, Свідомський, Мамонтов, Врубель. Їх творіння – це проникнення людини в божественний задум.
Закладений в 1862 році, Володимирський собор був освячений лише в серпні 1896 року. До його будівництва долучались два останні російські імператори, чотири архітектори; сучасною мовою його сміливо можна назвати довгобудовою.
В 30-ті роки 20 століття собор був перетворений на атеїстичний музей, книгосховище; навіть розглядалось питання про його знищення разом із десятком інших культових споруд Києва. На щастя, цього не сталося.
Сьогодні у Володимирському соборі зберігаються церковні святині – мощу преподобного Макарія і Великомучениці Варвари; тут проходять служби Божі. Собор відкритий для віруючих і туристів [51].
Храм освячений на честь рівноапостольного Володимира – великого київського князя, онука княгині Ольги – першої християнки з-поміж князів. Не випадково багато сюжетів настінного живопису собору присвячено їм, адже ними так багато зроблено для Русі і Києва.
Володимирський собор також прославився одним із найкращих в Україні церковних хорів, з якими пов'язані імена М.П.Гайдая, його доньки Зої Гайдай, великого співака І.Козловського та ін (див. Додакок К).
2.1.3 Музеї
Сьогодні в Києві працює 69 музеїв. Серед яких ,музей , , , , , Національний художній музей України, , та багато інших.
Тому, хотілось б дати характеристику деяких з них є привабливими для туристів.
Міський музей «Духовні скарби України» – приватний в заснований київським лікарем-кардіологом Ігорем Понамарчуком.
В експозиції представлено близько 300 кінця – початку та шедеври української народної . Ще в одному залі проводяться виставки картин і скульптур сучасних майстрів.
Колекція ікон включає в себе сто поширених іконографічних сюжетів, багато іконографічних образів . Є декілька сюжетів, на створення яких вплинув розвиток західноєвропейського мистецтва, такі як «Коронування Діви Марії». У колекції представлена велика кількість зображень . Найбільш поширений образ, на якому зображено Спасителя, поруч Діву Марію, а з