Церква святої покрови. Церква св. Покрови (1764 p.) – пам'ятка архітектури XVIII ст. Це останній твір архітектора Б. Меретина і скульптора Пінзеля в Бучачі. В плані вона являє собою грецький рівнокінцевий хрест. Пластика стін, обтічної форми наріжні кути створюють враження просторової невикінченості. Мистецька цінність церкви св. Покрови в найбільшій мірі зумовлена різьбою Пінзеля, блискучою за виконанням, неповторною в українській скульптурі XVIII ст. В антиподіумі знаходиться велика композиція "Христос іде до Емаусу", у вівтарях – різьблені в дереві і позолоті барельєфи, які тепер експонуються в Тернопільській картинній галереї. Царські ворота багато різьблені і також позолочені. У 1815 p. пожежа знищила оздоби великого вівтаря. Через 50 років церква знову горіла, але згодом була відбудована. Це – пам'ятка архітектури, яка перебуває під охороною держави. Відомо, що настінний розпис церкви виконав Яків Головацький (1735 p. – кінець XVIII ст.). "Він працював у малярні Почаївської лаври і виконував живописні роботи для багатьох церков Галичини. На подвір'ї церкви споруджено гробницю жертвам сталінського режиму, останки яких було виявлено в 1991 році в церковних підвалах.

Миколаївська церква. Знаходиться в центрі міста Теребовля, поблизу пошти, через дорогу від неї – місцевий базарчик. Миколаївська церква – одна з найдавніших споруд у Теребовлі, збудована орієнтовно в кінці XVI століття. І хоча 1734 р. святиня зазнала деяких перебудов, початковий об‘єм залишився тим самим: тричасна в плануванні, а на згадку про оборонний характер споруди над апсидою розміщено спеціальний закритий бойовий ярус з бійницями [38, c.142].

Монастир Кармелітів. Ще одна сакральна споруда міста, пристосована до оборони. Будівництво комплексу велось з 1617 по 1639 рр., під час безперервних воєн та ворожих захватів міста кримськими татарами - тому храм мав виконувати і функції фортеці, а не лише служити оздобою Теребовлі. До цієї пори частину території монастиря оточують муровані стіни з чотирма кутовими п‘ятикутними баштами, дві з яких знаходяться над Гнізною. В кожній з цих башт – бійниці, що пристосовані не лише для стрільби з рушниць та мушкетів, але й з гармат. Зовнішнє оздоблення суворе, характерне для ренесансних споруд. На відміну від скромного характеру єкстер‘єру костела його інтер’єр був значно пишнішим та витонченішим завдяки багатому і різноманітному декору. На початку XVIII ст., почали відновлення монастиря та костелу. Внутрішні споруди після реставрації набули рис ренесансу та бароко, а в інтер‘єрах з‘явились багато декоровані плафони, “дзеркала” та ліпні картуші в стилі рококо. В наш час споруди використовуються семінарією Української православної церкви.

Петропавлівський костел. У 1924 році у місті завдяки старанням ксьондза Еловіцького починається будівництво нового костелу. Через чотири роки місто прикрасила велична споруда з двома високими баштами на фасаді, збудована за проектом архітектора Адольфа Жишке-Богуша, одного з реставраторів Вавелю. Костел (38 на 24 м, вежі 39 м висоти) був першою на теренах Польщі спорудою в стилі старих римських базилік. Окрасою центральної нефи був простий, але вишуканий вівтар з колонами та балдахіном. Територія біля храму була – і є – оточена колонадою з теребовлянського каменю. У 1956р. будівлю пристосували під Будинок Культури. Лише у 1990-91рр. громаді римо-католиків міста частково повернули храм з органом [28, с.86].

3.2.3 Біосоціальні ресурси Тернопільської області

Музей Соломії Крушельницької – музей-садиба у селі Біла Тернопільського району Тернопільської області у приміщенні єдино уцілілого після війн житлового будинку з маєтку Крушельницьких. Музей займає лише половину будівлі, у іншій знаходиться білецька загальноосвітня школа. У 1963 році в дні святкування 90-річчя з дня народження Соломії Крушельницької, на будинку було встановлено меморіальну дошку. Тоді ж було відкрито невеликий музей у кімнаті, що праворуч від входу. У музеї побували відомі громадські діячі і письменники України, зокрема Леонід Кравчук, Ліна Костенко, Олесь Гончар та інші. В основу експозиції лягли фотографії, особисті документи співачки, афіші, програми, запрошення, листи, рукописи спогадів сучасників, сценічні прикраси, одяг, предмети побуту та меблі, твори музики, образотворчого мистецтва та літератури, присвячені Соломії Крушельницькій [23, с. 59].

Соломія Амвросіївна Крушельницька (23 вересня 1872 – 16 листопада 1952) – відома українська оперна співачка, педагог. Ще за життя Соломія Крушельницька була визнана найвидатнішою співачкою світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання "Вагнерівська примадонна" ХХ століття. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітто Руффо, Федір Шаляпін. Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував співачці свій портрет з написом "Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй". Успіхи С.Крушельницької на оперних сценах світу був успіхом і визнанням української музики й мистецтва. Народилася Соломія Амвросіївна Крушельницька 23 вересня 1872 року у селі Білявинці, тепер Бучацького району Тернопільської області, в сім'ї священика. Походить із шляхетного й старовинного українського роду. Основи музичної підготовки отримала в Тернопільській гімназії, в якій здавала іспити екстерном. У 1883 році на Шевченківському концерті у Тернополі відбувся перший прилюдний виступ Соломії, яка співала в хорі товариства «Руська бесіда». Перший оперний дебют Соломія Крушельницька виконала 15 квітня 1893 року, зігравши роль Леонори у виставі італійського композитора Г.