Щодо історико-культурних ресурсів, то вони можуть бути визначальними у формуванні попиту на туристичні ресурси і впливати на отримання значних доходів. У нашій державі історико-культурні об'єкти практично не оцінені як туристичні ресурси, більшість визначних пам'яток не включена у туристичні маршрути, що приводить до їх використання в обмежених масштабах. Все це відчутно впливає на вітчизняний туристичний бізнес, який, за прикладом зарубіжних країн, при належній рекламі може давати значний економічний і соціальний ефект.

Даючи краєзнавчу характеристику Тернопільській області можна відзначити те, що край є одним із найпривабливіших для туристів. Тернопільська область відома Почаївської лаврою та чудотворною іконою у Зарваниці. За кількістю замків (34) займає перше місце в Україні. Найкраще зберігся палацово-замковий комплекс у Збаражі, замкова гора Бона у Кременці. Потребують реставрації та коштів замки та вежі у Кривчому та Скалі-Подільській Борщівського району, Бережанах, Золотому Потоці і Язловці Бучацького району, Скалаті Підволочиського району, Теребовлі, Микулинцях Теребовлянського району, Чорткові та інші.

В Тернопільській області діють два Державних історико-архітектурних заповідники з 10, що є в Україні (це – Кременецько-Почаївський та Бережанський), один Національний історико-архітектурний заповідник з чотирьох (це –„Замки Тернопільщини” з центром у Збаражі). Подібного нема в жодній іншій області нашої держави.

Гордиться Тернопільська область своєю культурно-історичною спадщиною. На її території взято під охорону держави 3,5 тис. пам’яток історії та культури. З них відомі нам: Почаївська лавра, Троїцький собор (1906-1912 pp.), Церква Воздвиження (кінець XVІ століття), Церква св. Покрови (1764 p.).

Область славиться багатьма відомими людьми, вихідцями з різних районів, які жили і творили, як на її території, так і за її межами. Тому в Тернопільській області відкрито багато меморіальних музеїв, названо багато вулиць і поставлено чимало пам’ятників на їх честь. Це такі як - музей Соломії Крушельницької, музей Володимира Гнатюка, кімната-музей Юліана Данькевича та ін.

Близько 200 тис. гектарів ландшафтних територій області (15% загальної площі) мають рекреаційне значення. Основними природними об’єктами екскурсійного туризму є Товтровий кряж, Кременецькі гори (висота 350-400 метрів), Дністровський каньйон, карстові печери. В області зосереджені значні запаси мінеральних лікувальних вод, які можуть використовуватися weпри захворюваннях внутрішніх органів, опорно-рухового апарату та інших хворобах. Розвідано також джерела гідрокарбонатних, хлоридних, сірководневих і сульфатних вод. На лівобережжі каньйону Збруча створений державний природній заповідник “Медобори”. Тернопільська область багата і водними ресурсами. Через територію краю протікають ріки Дністер, Горинь, Збруч, Серет, Стрипа. На окремих з них можна займатися і водним туризмом. Одне з природних див, якими пишається область, – її печери. У світі поки що не відкрито інших таких же великих горизонтальних гіпсових печер із специфічною будовою. Розташовані вони на глибині від 10 до 50-60 метрів під землею. Найбільша серед них Оптимістична завдовжки в 220 кілометрів, печера Вертеба відома ще й як довготривале житло одного з племен трипільської культури 4-3 тис. до н. е.

Крім того, проаналізувавши стан туристичної галузі в Тернопільській області, ми спробували виокремити її головні проблеми та знайти альтернативні шляхи до їх вирішення.

Список використаної літератури

1. Андрійчук В.Н. Кадастр печер Західноукраїнського регіону. Проблеми вивчення екології та охорони печер. –К.,1987. 216с.

2. Бейдик О.О. - Тлумачний словник термінів з рекреаційної географії (географії туризму). К.: Київ. - Київський університет, 1993.- 56с.

3. Бобров Р.В.Все о національних парках. -М.: Молодая гвардія 1987.224с.

4. Гаврюшин І. П. Туризм України: проблеми і перспективи, -К., 1994.

5. Герчанівська П. Е. Дерев’яні церкви України. – К.: Наукова думка, 1996.- 136с.

6. Голубничая С. Н. Основы экскурсионного дела. – Донецк, 2003.- 214с.

7. Гончарук П. С. Історія України з найдавніших часі до початку ХХ ст.. Курс лекцій. –К.: Центр навчальної літератури, 2005.-528с.

8. Данильчук В. Ф., Алейникова Г. М., Бовсуновская А. Я., Голубничая С. Н. Методология оценки рекреационных територій. – Донецк: ДИТБ, 2003. -197с.

9. Данилюк А. Скарби народної архітектури Гуцульщини. Львів. Лотос. – 2000. -135с.

10. Дзеркало тижня//Тернопілля: розцяткований уік-енд (Борщівщина), -2007, 10 лютого, №5, с.23.

11. Дублянський В.Н, Илюхин В.В. Путишествие под землей. –М.: Физкультура и спорт. 1987. 265с.

12. Енциклопедія архітектурної спадщини України: тематичний словник. - К.: Українська Академія архітектури, 1985.- 366 с.

13. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму. - Чернівці: Прут, 1985. - 120 с.

14. Завада В.Т. Архітектурна спадщина України як об'єкт туризму. Регіональний аспект // Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 1. Частина друга. - К.: Інститут туризму. - С.23-28.

15. Карпатский рекреационнмй комплекс // Долишний М.И., Нудельман М.С., Ткаченко К.К. и др. - К.: Наукова думка, 1984.- 148 с.

16. Качан Є. П., Пушкар М. С. Розміщення продуктивних сил України. – К.: Видавничий дім «Юридична книга», 2004. – 552с.

17. Корнієнко В.Використання пам’яток історії в туризмі, досвід та перспективи. Висн. К.:нац. ун-ту ім. Т. Шевченка, 2006. №85/86. - с.16-19.

18. Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя: Матеріали ІІ Між нар. наук.-практ. Конф.(9-11 листопада 2000р.). – К.:2000. – 36с.

19. Кузик С.П., Касянчук З.О. Оцінка туристичної придатності території Карпат // Карпати. Український міст в Європу: проблеми і перспективи. Тези доп. Міжн. наук.-практ. конф.-Львів, 1993.-С. 100-103.

20. Купалова Г.І., Калиновський А.Б. Розвиток та розміщення продуктивних сил регіону:соціально – економічні аспекти. –Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. – 228с.

21. Кифяк В,Ф. Організація