Філіал заповідника «Кременецькі гори» розміщено у західній частині Кременецького кряжа. До його території увійшли гори Бона, Черча, Божа, Гостра, Страхова, Маслятин і ін. В основі кряжа залягає потужна товща білої крейди, перекрита шаром сарматських пісків, які переходять у вапняковий пісковик. Верхнім шаром морських відкладів є черепашково-піщані та черепашкові сильно зцементовані вапняки, які утворюють обривисті скелі, що вінчають вершини гір [45, с.71].

Значна частина території (більше 93%) заповідника вкрита дубово-грабовими, грабово-дубовими, дубово-грабово-ясеневими та дубово-буковими лісами. Є і чисті бучини незначної площі, східна межа поширення яких проходить саме в заповіднику. У підліску переважають бруслини європейська та бородавчаста, гордовина, ліщина звичайна, свидина.

Флора заповідника нараховує близько 1000 видів вищих судинних рослин із значною часткою рідкісних, ендемічних, реліктових і погранично-ареальних видів. До Червоної книги України занесено 44 види: ясенець білий, шиверекію подільську, цибулю ведмежу, астранцію велику, лунарію оживаючу, лілію лісову, крокус Гейфелів (знаходиться на цій території на межі свого ареалу), 12 видів орхідних, серед яких зозулині черевички справжні, любка дволиста, гніздівка звичайна та ін., до Європейського червоного списку - 6 видів рослин. Незначними за площею, але унікальними, є ділянки степової, наскельно-степової та лучно-степової рослинності з рідкісними формаціями осоки низької, ковили волосистої та пірчастої. Тут, крім характерних степових видів, росте багато волино-подільських ендемічних та погранично-ареальних видів: шавлія зарослева і кременецька, шиверекія подільська, самосил гірський, змієголовник австрійський, аконіт кущистий і шерстистовусий, ясенець білий, ковили пірчаста та волосиста, вівсюнець Бессера, ломиніс цілолистий, півники угорські, цибуля подільська, молочай волинський, зіноваті біла, подільська та Блоцького, відкасник осотоподібний, гвоздика несправжньопізня, мінуарція побільшена, незабудка Людмили, юринея товстосім'янкова і вузьколокальний ендемік та реліктовий вид – береза Клокова, що росте на вершинах гір Страхова і Маслятин.

На території заповідника підтверджено зростання 160 видів мохоподібних, 188 – лишайників, 369 видів грибів. Місцева флора багата медоносними, лікарськими та вітамінними рослинами. Тут охороняються також багато регіонально рідкісних видів: авринія скельна, гадючник шестипелюстковий, перстач білий, півники злаколисті, півники угорські, холодок лікарський, цибуля гірська і ін. До Зеленої книги України віднесено 7 рослинних угруповань: 2 лісових і 5 степових угруповань.

Різновікові деревостани, висока залісненість схилів, перемежування їх із степовими ділянками, що поросли різнотрав'ям і островами ягідних кущів, створюють сприятливі умови для оселення тварин, які утворюють типову лісостепову групу. У заповіднику зустрічаються всі фонові види Подільсько-Придністровського зоогеографічного району. Із фауни безхребетних на сьогодні виявлено більше 2500 видів комах, з яких 22 занесено до Червоної книги України. Серед них: жук-олень, махаон, вусач мускусний, сатурнія руда, джміль моховий, стрічкарка блакитна, ксилокопа звичайна тощо. Із хребетних на даний час на заповідній території виявлено 9 видів риб, 11 - земноводних, 7 – плазунів. Орнітофауна є найчисельнішою групою хребетних у заповіднику і нараховує 188 видів. В основному це типові для даної території види, із яких 14 занесені до Червоної книги України. Це підорлик малий та великий, лунь польовий, кам'яний дрізд строкатий, сипуха, сова довгохвоста, сорокопуд сірий та ін. Ссавці у заповіднику представлені 47 видами. Звичайними тут є представники гризунів та хижих. Із крупних звірів на заповідній території можна зустріти козулю європейську, свиню дику, лисицю. В межах заповідника проживає 6 видів ссавців, занесених до Червоної книги України: борсук, горностай та 4 види рукокрилих. Загалом на території заповідника охороняються 34 «червонокнижні» види тварин. Тут мешкають також 7 видів тварин, занесених до Європейського червоного списку: нічниця велика, вухань бурий, деркач, слимак виноградний, жук-самітник і ін. Особливої уваги заслуговують рукокрилі, які населяють печеру «Перлина» та інші, переважно невеликі печери. У тому числі вечірниця мала, підковоніс малий та нічниця довговуха. У великій кількості представлена нічниця велика - вид, занесений до Червоної книги України та Європейського червоного списку.

У Медоборах є і карстові озера що не замерзають у найлютіші морози. Озера знаходяться поблизу с.Вікно Гусятинського району. Їх плеса, облямовані вапняковими породами, діаметром 9м., а глибиною 4м. За чисту кришталеву воду з фіолетовим відтінком, яка постійно витікає з них, у народі їх називають "Вікнини". До нині збереглися тільки дві „вікнини”: Синє і Бездна. Діаметр їх плес сягає дев'яти метрів, глибина - чотирьох. Вода в озерцях надзвичайно прозора - видно чашоподібне вапнякове дно.

Зарваницький регіональний ландшафтний парк розташований поблизу села Зарваниця Теребовлянського району Тернопільської області, в межах лісового урочища «Вишнівчик» Бучацького лісництва Бучацького держлісгоспу, архітектурного комплексу «Зарваниця» та сінокосів Зарваницької сільради. Південно-східна межа - по річці Стрипа. Парк знаходиться під охороною ДЛГО «Тернопільліс», Тернопільської єпархії УГКЦ та Зарваницької сільради. Створений згідно з рішенням Тернопільської обласної ради від 18 березня 1994 з метою збереження і раціоналізації використання ландшафтів, водних об'єктів, рослинного й тваринного світу, пам'яток живої та неживої природи, історії, релігії і культури з рекреаційною, просвітницькою та науковою метою. Організований без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. Загальна площа – 283га [51].

Червоногородський (Джуринський) водоспад - гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення. Вважається найвищим рівнинним водоспадом України. Розташований між селами Нирків і Нагіряни Заліщицького району Тернопільської області, в долині р. Джурин. Рішенням виконкому Тернопільської обласної ради № 537 від 23 жовтня 1972 оголошений об'єктом природно-заповідного фонду. Перебуває у віданні місцевої селянської спілки. Площа об'єкту – 0,7 га. Висота – 16 м. Від давнини до початку 1950-х