Більче-Золотецький ландшафтний парк – пам'ятка садово-паркового мистецтва державного значення. Розташований у селі Більче-Золоте Борщівського району Тернопільської області. Постановою Ради Міністрів УРСР від 29 січня 1960 року № 105 парку надано статус об'єкта природно-заповідного фонду. Парк перебуває у віданні Більче-Золотецької сільради. Площа парку – 11 га [29, с.275].

Раївський парк – парк у селі Рай Бережанського району – пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, де зберігається Раївський мисливський палац. Зараз в парку нараховується 56 видів, форм дерев і кущів. Увагу заслуговують групові посадки вікових дерев модрини європейської, сосен Веймутової та чорної, бука лісового форми пурпурнолистої, дуба звичайного, гіркокаштана звичайного, клена гостролистого, липи широколистої. Гордістю парку є його старожил – 850-річний дуб Богдана Хмельницького, який уже засихає (за легендою український гетьман відпочивав поблизу нього під час походу на Львів 1648р.), дуб “Богатир” (який пережив уже свій 400-літній ювілей), 300-літня сосна Веймутова. В старому парку було підсаджено дерева катальпи чудової, тюльпанного дерева, туї західної форми пірамідальної (плодоносять), різноманітних квітучих декоративних кущів. В парку проростають зразки екзотичної для наших земель флори. Дуже багатою була колекція деревно-чагарникової рослинності з різних країн світу. Цікава колекція хвойних: сосна звичайна, Веймутова, чорна, кедр сибірський, смереки бальзамічна і каліфорнійська, модрина європейська, шість видів тополь, п’ять видів кленів, бук пірамідальний та європейський ясен плакучої форми, дуб черешковий. Всього було висаджено за часів Потоцьких (ХІХ ст.) близько 70-и видів дерев та кущів.

Після написання другого розділу ми зробили наступні висновки: сьогодні на території Тернопільської області відомо (занесено в кадастр) 100 печер. Поширення карстових печер по області неоднорідне. Це залежить від фізико-географічних умов. Тому на території Тернопільської області можна виділити кілька карстових районів: (Кременецький, Товтровий, Центральноподільський, Західноопільський, Придністровський. Найбільш перспективним у географічному, краєзнавчому і туристському аспектах є Придністровський карстовий район. Тут знаходиться 11 великих (довжина більш як 1000м) розвіданих гіпсових (сульфатних) печер. З них 8 розташовані у вузькій ділянці, субпаралельній до долини Дністра. Дві печери («Млинки» та «Уринь») «випадають» з цієї смуги й розташовані далі на північ, на широті м.Чортків; та печера «Джуринська» на широті смт.Микулинці. Найбільш цікавими і найбільш таємничими та привабливими є гіпсові печери: «Оптимістична» (214км, посідає за довжиною друге місце у світі), «Озерна» (121км, десяте місце в світі), «Млинки» (28км), «Кришталева» (23км), «Славка» (9,1км), «Вертеба» (7,8км), «Уринь» (2,1км), «Ювілейна» (1,5км), «Олексинська» (1,2км), «Тимкова Скеля» (1,18км), «Джуринська» (1,3км). Також у межах області функціонує природний заповідник “Медобори”, три регіональних ландшафтних парки, 117 ландшафтних, лісових, ботанічних, зоологічних, орнітологічних, гідрологічних заказників, 391 пам’ятка комплексна, геологічна, гідрологічна, ботанічна та зоологічна пам’ятка природи, 4 заповідних урочища, 3 ботанічних сади, 9 дендрологічних парків, 1 зоологічний парк та 13 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва. Карст Тернопільської області має велике туристське, лікувальне, рекреаційне значення. Поєднання своєрідної природи області з унікальними карстовими формами приваблює багатьох туристів та охочих відпочити не тільки з області та України, а й з усіх країн світу. При створенні спеціалізованої інфраструктури на території області можливе функціонування туристсько-рекреаційного, лікувально-оздоровчого та краєзнавчо-пізнавального комплексів.

Розділ 3. Характеристика історико–культурного потенціалу Тернопільської області

3.1 Краєзнавча характеристика Тернопільської області

Тернопільська область – адміністративно-територіальна одиниця України. В історичному відношенні охоплює східну частину Галичини, південну Волинь та західне Поділля. У географічному – розташована на Подільській височині, південна межа Тернопільської області проходить по річці Дністер, східна – по Збручі. Тернопільська область займає західну частину Подільського плато, межуючи на півночі з Рівненською, на півдні з Чернівецькою, на південному заході з Івано-Франківською, на заході з Львівською областями України. Тернопільщина знаходиться поблизу українського кордону з Польщею, Словаччиною, Угорщиною і Румунією.

Площа території – 13800 км2 (2,3 % території України), площа Тернопільської області така ж як і Ізраїлю. 1105,4 тис. мешканців (2007), у тому числі 341 000 міських (28,9 %) і 831 000 сільських. У області 18 міст, 17 смт., 1020 сільських населених пунктів, 17 районів, 580 сільських рад. Національний склад населення, за переписом 1970: українців – 96,1 %, росіян – 2,3 %, поляків – 1 %, євреїв – 0,5 %.

Крайня північна точка області – село Переморівка – знаходиться у Шумському районі та має координати 50°13? пн. ш.; 26°12? сх. д.. Крайня південна точка – село Білівці Борщівського району з координатами 48°31? пн. ш.; 26°21? сх. д.. Крайня західна точка – село Дуляби – знаходиться у Бережанському районі і має такі координати 49°32? пн. ш.; 24°42? сх. д.. Крайня східна точка – село Окопи Борщівського району з наступними координатами: 48°32? пн. ш.; 26°24? сх. д.. Протяжність становить із півночі на південь на 195 км, а з заходу на схід – на 129 км [40].

Сучасний адміністративний поділ. Після проголошення 24 серпня 1991 державної незалежності України в області вдосконалено адміністративно-територіальний поділ, зважаючи на сучасні потреби, традиції минулого й інтереси жителів Тернопільщини. 6 грудня 1991 ВР України