краєзнавець Прикарпаття Роман Скворій у своїй книзі «На Болехівських видноколах». Тут зга-дується серед найстаріших поселень села Кропивник, Дальна, де знайдено мідний кельт а в селах Н.Мізунь і Брязк (тепер село Козаківка), розкопано римські монети, вік яких припа-дає на 3 тисячоліття до нашої ери, тобто доба трипільської культури. Як пише академік Володимир Грабовецький з Івано-Франківська в своєму томі „Нариси Історії Прикарпаття", наш край в першому тисячолітті до нашої ери заселяли слов’яни. Про це свідчать 60 розкопаних городищ на Прикарпатті в тому числі в с.Н.Мізунь. Перші згадки про населені пункти Долинського староства відносяться до 1399 року – Львівський науковець Петро Сіреджук, досліджуючи історію заселення Прикарпаття, в то-му числі і нашого району, пише, що в 14 ст. в Долинському старостві було зафіксовано ві-сім населених пунктів: Болехів, Човгани, Гошів, Княже лука, Рахиня, Надіїв, Кропивник. Але згодом всілякі згадки зникають майже на кілька століть. То і не дивно, бо великого лиха в той час нанесено нашому краю турецько-татарськими завойовниками, напади яких на наш край були частими. Вони спалювали не тільки села і міста, але й забирали населення в ясир (полон). Величезного лиха принесла татарська навала в 1594 році. Тоді 40-тисячна армія бусурманів повністю спалила м. Долину і села району. Починаючи від 1242 року, коли орди Хана Бату – внука Чінгісхана, вперше напали на Україну і пішли через Краків до Угорщини, їхні походи на наш край часто повторювалися через кожних 10-15 років. Тобто, не встигало народжуватися і виростати нове покоління, а татари вже знову були на Україні в тому числі і в Карпатах. Велику і давню історію мають монастирі карпатського краю. Вперше опис галицьких монастирів видано в 1773 році. В середніх віках в Долинському старостві був один монастир, а пізніше 14. Окрім Мізунського були монастирі в Болехові, Бубнище, Гошеві, Долині. Однак в 1773-75 роках вони раптово припинили своє існування. Зрозуміло, що основною причиною зникнення мало бути спалення їх турецько-татарськи-ми завойовниками, для яких монастирі були основними об'єктами нападу. Тому й не див-но, що типовою на той час стала легенда, що буцімто монастир на горі Монастир провалився під землю. Нещодавно на горі ченці із Гошівського монастиря встановили дубовий хрест на місці зниклого монастиря, який видно з усіх сторін.
11.00 – перша зупинка біля урочища Ширковець. Урочище Ширковець являється гідро-логічною пам’яткою природи загальнодержавного значення. Воно розташоване на тери-торії Мізунського лісництва Вигодського держлісгоспу на висоті 550 метрів над рів-нем моря в лісовому масиві на трасі вздовж річки Мізунка. Тип лісу – карпатська сосна мшара – зустрічається дуже рідко. Це унікальне болото з рідкісною рослинністю являється легенями Карпат. На території урочища ростуть пальчатокорінники (трав’яний, м’ясочервоний, плямистий), билинець комарниковий, журавлина дрібноплодна, осока малоквіткова – ці види занесені до Червоної книги України .
11.30-11.50 – переїзд Карпатським трамваєм до зупинки Горянка. На даній зупинці було місце стоянки воїнів УПА. Наш район в 1941-1943 роках входив в той час згідно організованою структурою УПА до відтину (підрозділу) «Магура», який очолював станичний під кличкою «Дзвінчук». В урочищі «Глибокий» в той час перебувала стар-шинська школа УПА «Олені» та військова лічниця «Марино». Зрозуміло, що постій, як і інші тактичні заходи сотень УПА, були мобільними. Адже вороги прикладали великих зусиль, аби придушити повстанський рух і ліквідувати табори в Карпатах .
У вересні 1943 року була проведена каральна акція німецької польової жандармерії з Долини на табір «Порташ», де проходила вишкіл подільська сотня УПА «Трембіта», що закінчилася для фашистів поразкою .
11-12 грудня 1943 року зі Стрия німці розпочали операцію, яка була спрямована на знищення повстанських відділів на горі Люті. Але й тут загарбники не добилися успіху, сотні УПА відступили в глибину гір, заманюючи за собою ворога. Та німецькі окупанти не наважувалися переслідувати повстанців. Фашисти спалили партизанські табори і відступили. В кожного члена ОУН-УПА доля складалася по-різному. Та усіх їх об'єднувало єдине лихо – війна і єдина мета – побороти ненависного загарбника, що прийшов на українську землю і сіяв сльози, кров та руїни.
Далі переходимо річку Мізунка та пішки подорожуємо до свердловини води «Горянка» – типу «Нафтуся».
11.50-12.20 – переїзд Карпатським трамваєм до зупинки Мізунські водоспади. Ознайомлення з роботою лісництва, пам'ятні фотографії біля водоспаду.
12.20-12.40 – переїзд до зупинки Солотвино. Екскурсія до пам'ятної каплички на місці перших соляних родовищ ( 620-820 роки ).
12.40-13.00 – переїзд до зупинки Міндунок. Ознайомлення з роботою лісництва, проведення маневрів, переїзд на Соболевську колію.
13.00-13.30 – переїзд до зупинки урочище Магура. Екскурсія до підніжжя гори Магура (висота 1362 метри над рівнем моря ), ознайомлення з місцевістю .
13.30-13.40 – повернення до зупинки Соболь. Розведення карпатської ватри, урочиста трапеза з гуцульською кашею та «карпатським чаєм».
14.00-15.30 – повернення до зупинки Міндунок, проведення маневрів, подорож Карпатським трамваєм до зупинки урочище Дзюркач .
15.30-16.30 – зупинка в урочищі Дзюркач, де ми відвідаємо найчистіше джерело Карпат, а також орнітологічній заказник місцевого значення, де росте сосна кримська – дерево висотою 16 метрів, обхват стовбура 0,8 метрів, вік 80 років. В урочищі Дзюркач ми познайомимося з трасою де проходили змагання першого Мізуньського фестивалю по нетрадиційних екстремальних видах спорту .
16.30-16.50 – повернення до зупинки Новий Мізунь. Екскурсія на повітряні мости, підйом на полонину.
16.50-17.50 – вечеря .
17.50-18.30 – повернення до селища Вигода, пересадка в автобуси, відправка.
Туристам,