Автор книги Б. Скробач «Історія міста Рогатина, хронологічний довідник» поставив за мету комплексне дослідження усіх археологічних періодів Рогатинщини від найдавніших часів. Особливу увагу приділено Липицькій та Голіградській культурам. В процесі дослідження використовувались наукові напрацювання і фонди Львівського історичного музею. Хронологічні межі дослідження визначаються від 150 тис. р. тому до VI ст. н.е. В окремих випадках автору доводилось виходити за ці хронологічні межі [ 43, c. 4].

Не менш плідно вчені займалися дослідженням фауни і флори району. Природа Рогатинщини висвітлювалась фрагментарно поряд з історією Рогатинського району та окремих сіл району. Окремі згадки про наш край зустрічаємо в загальних роботах по біології та географії Західного регіону України. Також увагу слід приділити вченим біологам та географам Геренчуку К.І., Татаринову К.А., чиї дослідження я використовувала при написанні бакалаврської. Крім того необхідно виділити книгу Затварницького М.І. «Історія Рогатинських лісів» [34, c. 46].

Найбільшим дослідником рогатинських рослин і тварин є Богдан Скробач. У своїй праці «Природа Рогатинського Опілля» він поставив за мету комплексне дослідження природи Рогатинського Опілля (проблеми географії та біології) від найдавніших часів до наших днів. Особливу увагу приділено флорі, фауні району та водним ресурсам Опілля. Скробач подає геологічну, географічну, кліматичну, флористичну, фауністичну та екологічну характеристики району. Щодо наукової новизни вчений залучає маловідомі факти щодо функціонування та розвитку Рогатинських лісів, природно-заповідних територій. Особистий внесок дослідника побудований на використанні опублікованої бібліографії та неопублікованих рукописах. Характеристика водних об’єктів (струмки, потічки тощо) складені ним самостійно [47, c. 4].

Прилучився до вивчення флори колишній вчитель рогатинської гімназії Євген Пархуць. Зокрема у газеті «Зоря» він чудово писав про рослинність заповідника «Чортова гора»: «У заповіднику є рідкісні та ендемічні рослини, такі як, обрис мухоносний та катран татарський, зокрема останній є степовим ендеміком у нашій області» [28, c. 5].

Не варто оминути увагою дослідника і письменника Романа Коритка, який написав у сумісництві чудову книгу «Храми Рогатинщи». У книжці зібрані відомості про всі церкви району, в тому числі найстаріші. Також автор видав багато книжок про населені пункти району, санаторій Черче та інше [39, c. 7].

Рогатинщина також багата на етнографічну мозаїку. Зокрема багато досліджень щодо опільської вишивки зробила народня майстриня Дарія Городецька. Впродовж цілого життя вона вишукувала забуті узори рогатинської вишивки по селах та в архівах. Майстриня передала багату етнографічну спадщину своїм нащадкам та всьому Опіллю. Також у районі вивчать і досліджують декоративно-прикладне мистецтво [13, c. 3].

Рогатинщину досліджували і досліджують ряд інших вчених, дослідників, краєзнавців, педагогів тощо, їхні праці неодноразово прочитуються і беруться до уваги.

1. 2 Історія заселення Рогатинської землі

Неписана історія Опілля сягає в глибину тисячоліть. Ця територія почала заселятися ще в добу середнього палеоліту. На початку VI-IV тисячоліттях до Христа тут жили землеробсько-скотарські племена. В II тисячолітті до Христа на території району, біля Стратина виявлено поселення пастуших племен [36, c. 29].

Усі туристичні об'єкти, про які йтиметься далі, розташовані в межах Рогатинського району. Первісними поселеннями були поселення слов'янських племен. Про це свідчать археологічні пам'ятки - крем'яні серповидні пилки, уламки посуду, одновухі чарки бронзової доби, римські монети І-ІV ст. н. е. Рогатинщина - мальовничий куточок України, який знаходиться серед пологих пагорбів Опілля, неподалік славетного Галича [7, c. 4].

За письмовими джерелами, на Рогатинській землі активно поча-ли виникати поселення, головним чином, в XV ст., бо саме цим періодом датуються перші письмові згадки про населені пункти краю. Археологічні дослідження, що проводились тут, починаючи з 80-х років минулого століття дають підстави стверджувати про дуже раннє заселення Рогатинщини. За понад столітній період наукового обстеження на території району вияв-лено 55 археологічних пам'яток — від палеолітичних стоянок до добре укріплених городищ ХІІ-ХШ ст. Та детально вивченими на сьогодні є лише незначна їх частина [38, c. 12].

Однією з перших і широко досліджених в західному регіоні України є Липицька культура, її відкриття та перші кроки у вивченні пов'язані з Рогатинщиною.

У 1889 р. при прокладанні залізниці на відтинку Рогатин-Бережани на західній околиці села Верхня Липиця Рогатинського району Івано-Франківської області було знайдено великий тілопальний могильник і коло 200 урн з попелом померлих. Його дослідження стало початком у вивченні нової археологічної культури. Від села Верхня Липиця ця культура дістала назву Липицької [33, c. 64].

В результаті розкопок було виявлено 60 тілопальних поховань та сім тілопокладень. Привертали до себе увагу три великих вогнища з слідами дії високої температури. Серед виявлених тоді 60 тілопальних поховань лише 37 вдалось ідентифікувати згідно наявної документації. Це пояснюється до певної міри тим, що від часу виявлення поховань до моменту їх опрацювання М. Ю. Смішком пройшло понад сорок років. Та й документація не була зроблена на достатньому науковому рівні [32, c. 66 – 67].

Всі поховання могильника знаходились на глибині 0,4-0,5 м від сучасної поверхні. Вони являли собою в більшості урну з перепа-леними людськими кістками. Згадані вище три великі вогнища являли собою сильно випалені площадки овальної форми, що доходили шириною до 1,5 м та довжиною до 3,0 м. Від довготривалої дії вогню земля дуже потріскалась; в щілинах знаходились кусочки деревного вугілля, шлаку, фрагменти кера-міки. За всіма даними, такі вогнища були місцями кремації по-мерлих. Тілопокладання,