В експозиції третього залу представлені традиційні для Рогатинщини різновиди народної та декоративно-ужиткової творчості: сільський одяг, рушники, вишиті доріжки, килимки, пошивки, гончарний посуд, речі побуту місцевих жителів (додаток Е). У рамках акції «Світ захоплень людей навколо нас» проводяться різноманітні тимчасові виставки солом'яних виробів, склянок та ґерданів, народної іграшки.

Музейна експозиція четвертого залу представлена археологічними, історичними та краєзнавчими матеріалами, а також архівними документами, які стосуються історії міста, церковних братств та громадських об'єднань, діяльності видатних представників Рогатинської землі. Зокрема можна побачити археологічні матеріали XVII - XIX століть з розкопок біля церкви Святого Духа в Рогатині 1980- ті роки, фрагмент ужиткового посуду XII - XIII століть доби Галицько-Волинського князівства. Також з цікавістю можна розглядати кам'яні різці і скребки III тисячоліття до н. є., уламки крем'яного серпа Комарівської культури знайденого біля села Підгороддя. Окремий експозиційний зал знайомить відвідувачів із постаттю Насті Лісовської-Роксолани (1502-4 – 1558), яка була однією з найвпливовіших жінок свого часу. Тут розміщені репродукції прижиттєвих портретів Роксолани та її чоловіка султана Сулеймана Пишного, документи та фотоматеріали з життя нашої славетної землячки, а також макет середньовічного Рогатина [4, c. 14].

Музей-садиба Миколи Угрина-Безгрішного - це унікальна будівля, де зібрана інформація про видатних людей Рогатинщини, представлені їхні праці. Музейні експозиції розкривають занавісу таємничості історичного минулого Рогатинщини. Відвідувачі мають змогу краще пізнати Опільський край, набратися наснаги та зберегти експонати для майбутніх поколінь [5, c. 6].

2. 3 Архітектурна спадщина Рогатинського регіону

Рогатинський край має велику історичну спадщину — пам’ятки історії та культури. Багато із них знаходяться під охороною держави, проте є чимало пам’яток не взятих на облік в державний реєстр і їх збереження залежить від громадян нашого краю, від свідомості місцевих владних керівників. Слід зберегти оборонні вали древнього Рогатина від руйнувань, ряд курганів – могильників, городищ та інших пам’яток регіону, що не включені поки що в державний реєстр. Значимість дбайливого нашого ставлення до минувшини краю, до збережених скарбів наших предків є ознакою нашої освіченості, нашої національної свідомості [48, c. 34]. У зв’язку з кращим вивченням і збереженням архітектурнихних пам’яток рішенням обласної та районних рад, було взяте під охорону ряд цінних архітектурних об’єктів (додаток П).

Опілля багате на шедеври архітектури, як на світські споруди, так і на сакральні будівлі. Світськими будівлями багатий центр міста Рогатина, особливо ті, що знаходяться на площі Роксолани. Перлиною Рогатинського Опілля є палац графа Рея ХІХ століття. Заслуговує на увагу гімназія імені Володимира Великого побудована на початку ХХ століття. При під'їзді до Рогатина з будь-якої сторони першою в очі кидається велична споруда, розташована неподалік від центру міста. Це історичний корпус української приватної гімназії імені Володимира Великого, зараз - агрофірма-коледж. Збудована гімназія виключно на кошти пожертвувань у 1909 році. Рогатинська гімназія стала гордістю міста, кузнею знань і культури. Тут працювали непересічні особистості, здібні педагоги А. Крушельницький, О. Турянський, І. Крип'якевич, Ю. Опільський, М. Угрин-Безгрішний, А. Лотоцький та багато інших. Коли на західно-українські землі прийшли більшовики, гімназіб було ліквідовано. Тільки зі здобуддям незалежності у 1991 році її відновлено, директором гімназії став колишній випускник – Богдан Бандура [1, c. 12].

Здавна найвишуканішою і найвеличнішою будівлею була церква. На Рогатинщині їх побудовано близько 100. Про багате історичне минуле свідчать церква Пресвятої Богородиці ХІІ-XIV століття (додаток З). Храм найстаріший в районі та оборонні мури навколо нього ХІ-ХІІст., Костел Святої Анни або Святого Миколи Єпископа XVII століття (додаток І), Святодухівська церква XVI століття . Ця дерев’яна сакральна споруда цінна тим, що збудована без цвяхів та унікальним п’ятиярусним іконостасом – перлиною українського мистецтва XVII століття [50, c. 5]. Не можна оминути увагою церкву Святого Миколая XV-XVI ст. в селі Чесниках (додаток К). Це пам’ятка архітектури національного значення. Точна дата побудови храму невідома. Деякі дослідники датують початок будівництва XV століттям. Попередні дослідження, обміри та проведений аналіз планувально-просторової структури храму свідчать, що найбільш ймовірною датою побудови церкви є друга половина XVI століття [52, c. 3]. Також досить відомою в регіоні є церква Святого Василя Великого в селі Черче. Цей дерев’яний храм теж вважається пам’яткою архітектури національного значення, тут збереглися фрагменти іконостасу сницерської роботи, але не оздобного малювання XVIII століття [50, c. 7]. Практично кожен храм району заслуговує особливої уваги і пошани.

Як уже згадувалося раніше перлиною Опілля є палац графа Рея ХІХ ст. у селі Приозерне. Саме про нього я б хотіла написати докладніше. Мабуть, мало хто з наших краян не чув про садибу Рея у мальов-ничій місцині на Опіллі. Вперше згадка про цю унікальну історико-архітектурну споруду XIX століття з'явилась у засобах масової ін-формації на початку 90-х. Потім журналісти про неї на деякий час забули. А згадали знову пише навесні 2006 року, коли депутати облас-ної ради своїм рішенням передали її у власність Івано-Франків-ського єпархіального управління Української Православної Церкви Київського патріархату [8, c. 5]. Та неабияк підігріла інтерес до цієї пам'ятки архітектури національного значення комерційна пропозиція аноніма в Інтернеті, у якій йшлося про продаж палацу польського графа Рея [53, c. 61].

Садиба графів Реїв, збудована у 1882 році за проектом архітектора Юліана Захаревича на місці