Наївна ця легенда, але може критись у ній якась історична правда, як і в кожній легенді, або й сам нарід створив таке напівжартівливе оповідання, не вміючи пояснити дивного геологічного явища. Нагадується схоже пояснення самітньої в степу тополі у поемі Шевченка «Тополя» [23, c. 8].

Львівський дослідник Тарас Береза помістив у збірнику матеріалів першої наукової конференції «Рогатинська земля: історія та сучасність» (Рогатин 24-25.03.1995) статтю під назвою «Архетипи топонімів у фольклорі Рогатинщини». В цій статті розповідається, що походження Чортової гори сягає ще у дохристиянські часи.

На думку дослідника зазначена гора була причетна до язичницької віри - на ній відбувалося поклоніння «старим богам», вже після прийняття Християнства на Русі. Слова «чорт» і «чорний» фонетично подібні, а це дає підставу думати, що на певному періоді часу Чортова Гора мала назву Чорна (фольклорний символ чорного кольору пов'язаний зі смертю, похоронним обрядом). Тут могли бути захоронені дерев'яні ідоли, або люди, що їм поклонялися [19, c. 23].

Аналіз дає змогу стверджувати, що топонім «Чортова Гора» виник наприкінці X - на початку XI ст. Іншим найменням не судилося прижитися до тих пір, поки існуватимуть легенди, котрі пов'язані з цією горою.

Підводячи підсумок щодо походження Чортової Гори, мусимо визнати, що без екстремальних причин вона утворитися не могла і справді гора є витвором катаклізмів у Льодовиковий період [43, c. 25].

Рослинність в заповіднику розміщена нерівно-мірно. На південних і південно-західних схилах го-ри, як більш сухих, ростуть цінні пам’ятки давньої флори, яка своїм характером близька до су-хої подільської степової. Тут ростуть горицвіт вес-няний, рутвиця мала, льон жовтий, маренка рожева, скорцонера пурпурова, си-няк червоний, осока низька, ковила волосиста [28, c. 7]. А також рідкісні рослини: однокусник будяколистий, обрис мухоносний, катран татарський, змієголовник австрійський та інші [23, c. 7].

Північні схили гори більш вологі і мають склад рослинності дещо інший. Тут переважають осока гірська і чемериця чорна [15, c. 19].

Залишилась на Чортовій горі рослинність де-рев'яниста і чагарникова — вишня птича і стародуб широколистий. Зустрічаються тут і під-лісні рослини: жостір проносний, анемона неарцисоцвітна, чемериця чорна, лісова лілія, купина багатоквіткова. Все це свідчить про те, що в да-лекому минулому тут бу-ли ліси [45, c. 5].

В даному заповіднику є рідкісні і ендемічні рос-лини, як офрис мухоносний та катран татар-ський. Зокрема останній є степовим ендеміком в нашій області.

Однак довгий час, аж до оголошення Чортової гори ботанічним заповід-ником, тут розорювали схили, на горі випасали худобу. Це призвело до того, що багато видів сте-пової флори тут пропало. І все ж деякі степові ре-лікти ще збереглися, особ-ливо ближче вершини го-ри.

Тепер в цьому заповід-нику заборонено випас ху-доби, раннє скошування трав та спалювання рослинних решток. Та, на жаль, тут ще порушують встановлені природоохо-ронні норми, проти чого повинна повести рішучу боротьбу громадськість. Ще ранньою весною тут спалюють рослинні решт-ки, масово зривають квіти сон-трави, що призводить до винищення даної рослини [28, c. 7].

На території Чортової гори дерева, практично, не ростуть, рідко трапляються кущі. Причиною того є тверда порода грунту де коренева система не приживається. Вода зовсім відсутня. Весною гора покривається різноколірними квітами, створюється приємне враження від побаченого. Серед тваринного світу найбільш поширені ящірки, коники-стрибунці, маленькі жуки, різноманітні комахи [15, c. 19].

Піднятися на вершину гори має бажання кожен. Вимагається лише витримки та фізичного удосконалення. Північна і південні сторони стрімкі, мають нахил до 60 градусів. Найбільш доступною стороною є східна частина. Були випадки, що на гору виїжджали транспортом, але це практично неможливо [50, c. 9].

Чортова гора є не тільки дивовижним творінням природи. Але й місцем активного і культурного відпочинку. Щороку її відвідує певна кількість людей, особливо молоді. Найчастіше люди сюди приходять навесні і влітку, щоб помилуватися різнотрав’ям, оглянути з висоти навколишні красоти. Останніми роками все популярнішим у квітні або у травні є зібрання любителів дельтапланеризму. Їхнім бажанням є зловити попутній вітер і здійнятися до висот. На сьогоднішній час потрібно берегти цю перлину Опілля і прикладати якомога більше зусиль для її вивчення й збереження для майбутніх поколінь!

2. 2 Пам’ятки історії та культури

Рогатинщина завжди славилась пам’ятками історії та культури, видатними людьми. Історія кожного народу – це сукупність дій, прагнень і сподівань всіх його поколінь. За словами В.Винниченка історію українського народу не можна читати без брому. Але чи є у світі народ, історія якого легка [40, c. 7].

Однак у всі часи у всіх народів були особистості, які, якщо не вели народ до омріяної свободи, то хоч представляли його світові, заявляли своєю присутністю, що народ є і буде, що ніхто не перекреслить цей народ [37, c. 4].

Рогатинська земля дала Україні багатьох діячів, які невсипущою працею розвивали освіту і культуру, плекали мову і літературу, були політиками і громадськими діячами, брали зброю до рук, щоб здобути волю своєму народові, вмирали в тюрмах і таборах [25, c. 5].

У Рогатинському Опіллі жило і творило багато видатних людей. Зокрема це талановитий український громадсько-політичний діяч, вчитель, письменник відомий під псевдонімом Микола Угрин-Безгрішний (справжнє Микола Іванович Угрин),