Серед таких історичних постатей України особливе місце належить Насті Лісовській. Вона дочка священика о. Гаврила Лісовського, пороха православної церкви Святого Духа з м. Рогатина, а мати - Олександра Лісовські походить з села Стратина Рогатинського району. Настя відома світові як Роксолана, дружина султана Османської імперії Сулеймана II Пишного [27, c. 4].

У біографії Роксолани залишалися три, так би мовити, «білі плями», про які дотепер сперечаються історики. Це — рік її народження, рік викрадення та-тарами і деякі нюанси її політичної діяльності в Османській імперії. Загальноприйнято вважати, що Настя Лісовська народилася 1505 року. Однак у турецьких архівах зафіксовано, що народилася вона 1506-го, тобто в 2006 році можна було б відзначати 500-ліття Насті Лісовської. Про це свідчить метрика Сулеймана та запис в архіві, згідно з яким Роксолана була на 11 років молодша від нього [17, c. 11].

Настя лісовська була лише однією із тисяч українських полонянок, які потрапили на невільничий базар у Кафу. У своїй поемі «Роксоляна» Леся Пилип’юк добре передала почуття невільниць:

«Як боляче знати,

Що ти – лиш товар,

Котрий тут щоранку

Ведуть на базар…» [29, c. 14].

Саме на базарі у Кафі Настю купив один вельможний пан із султанського палацу. Рустем-паша своєю чергою зробив подарунок султанові - і Настя опинилася при гаремі.

Оскільки вона походила з території України, то її назвали Роксоляною. Так на турецьких мапах XVI ст. називалася Україна. Цю назву турки запозичили від арабів (арабською Rokssolania) [24, c. 24].

Мати султана Сулеймана Першого, цариця Гафіза Валідег віддала бранку Роксоляну до школи новачок, щоб приготувати її до гарему. Оскільки вона мала дуже великий вплив на свого сина султана, то заряджувала не тільки всім цісарським двором, а й децидувала у виборі кандидаток до гарему [27, c. 28].

Одруження Сулеймана з Роксоляною стало надзвичайною подією в історії турецької імперії. Вперше за 600 років існування Османії султан офіційно одружився і його дружина отримала титул імператорки, рівноправної із чоловіком володарки імперії [3, c. 10].

Настя Лісовська полонила султана передусім непересічним розумом, духовним багатством, незалежним характером української дівчини, умінням дати мудру пораду [14, c. 14]. Ось як про це пише Леся Пилип’юк:

«Рятувала Настю

Українська вдача.

Та й до праці Настя

Була не ледача…» [29, c. 16].

Їй дозволялось те, що суперечило турецьким традиціям і мусульманським звичаям. Де ж таке чувано, щоб дружина султана з'являлася перед чужоземцями без паранджі й позувала художникам (додаток Г). Адже іслам узагалі забороняв малювати не лише людей, а й звірів та птахів [17, c. 11].

Достеменно невідома причина смерті Роксолани, але все ж можна висловити припущення, що то була пневмонія (запалення легенів). Єдина султанша в історії Туреччини, Роксолана у 1558 році відійшла у вічність (є інформація, що це сталося не у 1558, а у 1551 році). Сулейман II на честь померлої роздав бідним людям багато грошей [27, c. 57].

Хоч якими неоднозначними є погляди на діяльність султанші Роксолани, незаперечний той факт, що жодна інша жінка в Османській імперії не удостоїлась бути похованою в окремому мавзолеї [14, c. 14].

Про знамениту Роксолану завжди пам’ятали на Батьківщині, особливо на рідному Опіллі. Саме тут народилась думка про створення пам’ятника цій славетній жінці [25, c. 56].

Жовтень 1999 року став знаменитим не тільки для Галичини, а й для всієї України. Адже на українську землю знову ступила славетна жінка-українка - Настя-Роксолана Лісовська. 24 жовтня 1999 р., у рік, коли турки відзначали 700-річчя Османської імперії (1299—1999), у Рогатині святкували 800-річчя від дня заснування міста. Саме в цей день було відкрито пам'ятник знаменитій галичанці (додаток Д).

Працюючи над ескізом, скульптор прагнув показати Роксолану у нерозривному зв'язку з історією нашого краю із християнським світом. «Роксолана повертається додому» - такий творчий задум скульптора. Загальна висота пам'ятника - 10 метрів: шестиметровий постамент і чотириметрова постать Роксолани. Матеріали для спорудження: сірий граніт, привезений з Дніпропетровської області, і олов'яна бронза. В основі пам'ятника - дві кам'яні брили, що своєю конфігурацією нагадують морську хвилю. Одна з них є надземним фундаментом для п'ятиметрової колони, яку увінчує бронзова скульптура Роксолани вагою 1,6 тонн [24, c. 87].

Скульптор не прагнув відтворити анатомічний образ Насті Лісовської, а показав в особі української дівчини сотні тисяч полонянок, яких історія відірвала від отчого порога [3, c. 13].

Обличчя Роксолани виражає тиху журбу за рідним краєм. На грудях медальйон із зображенням Богоматері. Вона будувала мечеті, лікарні для хворих, кухні для безпритульних, школи для сиріт, сховища для дорогоцінних рукописів та книжок. Роксолана змушена була прийняти мусульманську віру, інакше не вижила б. Але її вчинок можна зрозуміти, якщо