Магістерська робота

Покращення ефективності

навчально-тренувального процесу

юних спортсменів за допомогою

методів саморегуляції

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Теоретичні аспекти проблеми саморегуляції у спорті……………………………………………………………………..….…….7

1.1. Теоретичне обґрунтування проблеми саморегуляції в контексті спортивної діяльності…………………………………………..…………………..34

1.2.1. Характеристика методів саморегуляції та їх теоретико-методологічне обґрунтування для застосування в юнацькому спорті……………………..

1.2.2. Характеристика психічних особливостей дітей молодшого шкільного віку…………………………………………………

1.2.3. Адаптивна саморегуляція як чинник успішності спортивної діяльності……………………………………………………………….

Висновки до 1-го розділу………………………………………………………..

Вступ

Актуальність дослідження. Однією із провідних тенденцій, що характеризують розвиток сучасного спорту, є процес постійного зростаючого впливу психологічного фактору, як на ефективність тренувальної діяльності спортсменів, так і на успіх їх виступу на змаганнях. Спортивна діяльність, як правило, протікає в умовах значної емоційної напруженості, обумовленою відповідальністю спортивних завдань, браком корисної інформації, дефіцитом часу, чинником несподіванки, великою фізичною і психічною напругою і тому подібне.

Виникнення несприятливих психічних станів, викликаних екстремальними умовами діяльності, робить необхідною розробку засобів їх запобігання і регуляції, а також виховання психічних властивостей особистості, що сприяють високій психічній стійкості.

Як показує аналіз літератури, досягнення в спорті обумовлені, головним чином, рівнем розвитку рухових якостей, морфо функціональними і психофізіологічними особливостями спортсменів [ ]. Практика спорту показала, а наукові дослідження підтвердили залежність спортивних досягнень від психічних особливостей спортсменів, які в значній мірі зумовлені властивостями вищої нервової діяльності [І.П.Павлов, 1949; В.С.Мерлін, 1984].

У останні десятиліття психологами спорту і фахівцями суміжних наук особлива увага приділяється розробці технологій психічної підготовки висококваліфікованих спортсменів, тобто йдеться про створення технології психотренінгу, а не просто вдосконалення методів психологічної підтримки тренувального процесу[ ]. У той же час питання використання названих методів і засобів в спортивному тренуванні юних спортсменів залишається ще недостатньо розробленим.

Не дивлячись на встановлений взаємозв’язок успішності спортивної діяльності з психофізіологічними особливостями спортсменів, їх дослідженню в лижному спорті присвячено не достатню кількість праць.

Виходячи із актуальності зазначеної проблеми, недостатнього вивчення цієї проблематики в сучасній психології спорту а також її можливості в розв’язанні практичних завдань навчально-тренувального процесу юних спортсменів визначено тему дослідження: «Підвищення ефективності навчально-тренувального процесу юних лижників за допомогою використанням методів саморегуляції».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний нами напрям дослідження

Об’єкт дослідження – психологічна підготовка в навчально-тренувальному процесі лижників-початківців.

Предмет дослідження – саморегуляція в контексті формування успішної спортивної діяльності юних лижників.

Мета дослідження – з’ясувати особливості навчання та застосування методів психорегуляції у лижників на етапі початкової підготовки.

Гіпотеза дослідження – навчально-тренувальна діяльність лижників-початківців характеризується низьким рівнем розвитку саморегуляції, яка має значний вплив на її ефективність. Підвищення рівня розвитку саморегуляції веде до підвищення ефективності навчально-тренувальних процесів юних спортсменів.

Відповідно до сформульованих об’єкту, предмету, мети та гіпотези дослідження було визначено наступні його завдання:

1. Вивчити теоретичний та практичний стан проблеми використання методів саморегуляції в спортивній діяльності;

2. Виявити особливості методики навчання юних лижників методам саморегуляції;

3. Визначити рівень психічної працездатності юних лижників під впливом психорегуляції;

4. Дослідити прояв індивідуально-психологічних характеристик спортсменів-лижників в умовах підвищеної психологічної напруженості з використанням методів саморегуляції.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять:

Методи дослідження. У роботі було використано теоретичні й практичні методи: аналіз науково-методичних джерел, спостереження, бесіду, констатуючий експеримент, тестування (методика «Рівень суб’єктивного контролю» («РСК»), опитувальник «Стиль саморегуляції поведінки» («ССП-98»), Фрайбурзький опитувальник особистості (FPI), опитувальник реактивної та особистісної тривожності за Спілбергом-Ханіним), методи математичної статистики (кореляційний аналіз, t-критерій статистичної значущості відмінностей).

База дослідження. Експериментальне дослідження проводилось на базі Верховинської дитячо-юнацької спортивної школи серед дітей віком 10-12 років, які займаються лижними гонками, в кількості п’ятдесяти досліджуваних.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше:

- розширено уявлення та доведено вплив адаптивної саморегуляції на ефективність навчально-тренувального процесу юних лижників;

- розширено знання та виявлено вплив неусвідомленої саморегуляції на спортивну діяльність лижників-початківців;

- поглиблення знання про вплив психорегуляції на ефективність навчально-тренувального процесу лижників на початковому етапі їх діяльності.

Практичне значення роботи

Надійність та вірогідність результатів

Особистий внесок здобувача

Апробація та впровадження результатів дослідження.

Публікації.

Структура та обсяг роботи. Магістерська робота викладена на … сторінках комп’ютерної верстки. Вона складається зі вступу, трьох розділів,висновків, списку використаних джерел (… найменувань), додатків. Робота містить … таблиць, … рисунків.

Розділ 1

Теоретичні аспекти проблематики саморегуляції

1.1. Теоретичне вивчення проблеми саморегуляції в контексті психологічної науки

1.1.1. Психологічний зміст поняття «саморегуляція».

Психологія особистості,рушійних сил її розвитку,є тією цариною психологічної науки,яка на теперішній час відчуває найгострішу потребу в дальшому теоретичному осмисленні чисельних проблем діяльності людини на всіх етапах її життєвого шляху.

Сучасна психологія активно утверджує тезу про необхідність усвідомлення особистості як суб’єкта ініціації власної активності . У цьому контексті фундаментальною є здатність особистості до оволодіння власною поведінкою (активністю), або саморегуляція. Вона,як відносно самостійна психологічна категорія, отримала у психології особливий теоретико-методологічний статус. Звідси цілком логічним і закономірним є факт виокремлення проблеми саморегуляції у самостійний об’єкт дослідження,якому надається все більше уваги як з боку її теоретичного осмислення (М.Й.Боришевський, А.В.Брушлінський, О.О.Конопкін, В.І.Моросанова, В.С.Юркевич, К.О.Абульханова-Славська, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, С.А.Рубінштейн, М.В.Савчин, Т.С.Яценко [5; 7; 26; 44; 70; 27; 38; 61]), так зі сторони застосування в навчально-тренувальній і змагальній діяльності (В.І.Воронова, В.І.Розов, М.В.Савчин, В.Н.Смоленцева, А.В.Алексєєв, Р.С.Уєйнберг, Д.Гоулд, О.М.Леонтьєв [9; 58; 61; 64; 67; 35]). Необхідність вивчення проблеми саморегуляції в контексті психології передусім зумовлена досить жорсткими вимогами до особистості її навчально-тренувальної, змагальної діяльності та поведінки загалом, які висувають сучасні умови життя .

Багато вчених досліджували проблему саморегуляції як в контексті загальної психології, так і в контексті її різних напрямків. Наукові дослідження саморегуляції як специфічного процесу в живих системах почалося в першій третині ХХ століття, тоді були сформульовані основні принципи регуляції