М.В.Савчин [61] подає дані, що провідною діяльністю молодшого школяра ї навчальна діяльність, яка виступає цілеспрямованим процесом дії в результаті якої розвивається та виховується особистість. Компонентами навчальної діяльності є навчальні задачі, дії та контроль, які підпорядковуються певним закономірностям і формуються на основі пізнавального інтересу, який є завжди емоційно забарвленим. Спочатку діти молодшого шкільного віку надають перевагу навчанню як суспільно – корисній праці, потім їх приваблюють окремі види навчання, а ще пізніше вони починають цікавитися внутрішнім змістом навчальної діяльності. М.В.Савчин вважає, що в цьому віці важливо зберегти та зміцнити інтерес до навчання та діяльності, а здійснити це можна з допомогою цікавої її організації. На розвиток особисті ще впливають такі види діяльності як художня, конструювання та трудова в контексті яких провідне місце займає фізична, без якої неможливий гармонійний та різносторонній розвиток особистості школяра.

За даними Л.П.Василенко [61; 54], в молодшому шкільному віці розвиваються такі новоутворення: довільність психічних процесів; внутрішній план дій; уміння організовувати діяльність; рефлексія. Довільність психічних процесів в цьому віці є центром психічного розвитку та проявляється в умінні свідомо ставити цілі, шукати і знаходити засоби їх досягнення,а також долати труднощі в ході їх виникнення. Внутрішній план дій формується в процесі виконання проставлених завдань. Уміння молодшого школяра організувати свою діяльність проявляється в засвоєнні самоконтролю, самооцінювання, самоорганізації та усвідомленості мети і способів навчання та діяльності. Рефлексія формує вміння розрізняти та оцінювати власні дії з точки зору їх відповідності задуму та умовам діяльності. Всі ці новоутворення ще недостатньо сформовані в цьому віці, і це потрібно враховувати при здійсненні різних видів діяльності школяра [ ].

Розвиток самосвідомості молодшого школяра проявляється у вигляді самовизначеності та усвідомленні глибинної суті , що дає змогу відрізнити себе від інших. Саме в цьому віці, на думку Л.С.Виготського [8], починає розвиватися самостійність школяра та складається його самооцінка , яка опосередковує її ставлення до себе. Для розвитку самооцінки необхідні зовнішня інформація про себе та увага зі сторони, на основі яких вона формується стійкою та неадекватною і обумовлюється особливою самосвідомістю школяра. Ще однією особливістю самосвідомості молодшого школяра є слабка диференційованість за змістом та несамокритичність, що проявляються у перенесенні оцінки навчальної діяльності на оцінку психічних якостей та здатності помічати недоліки однолітків швидше за свої. Рівень домагань є також важливою складовою самосвідомості, який залежить від успішності навчальної діяльності школяра та його стосунків з однолітками. Молодші школярі найкраще пізнають себе в процесі виконання діяльності, а для правильного формування самопізнання потрібно навчитися бачити себе зі сторони. М.В.Савчин вважає [61], що знаючи індивідуальні особливості самооцінки молодшого школяра можна ефективно керувати та стимулювати його активністю, сформувати потребу в самовдосконаленні та досягнути його гармонійного і різностороннього розвитку особистості.

Опираючись на дані Л.П.Василенка та М.В.Савчина [61], розвиток спонукальної сфери молодшого школяра відбувається в найбільшій мірі за рахунок ігрової діяльності, яка сприяє емоційно – захопливому входженні в життя дорослих та переходу мотивів до більш усвідомлено – значущого рівня. В цьому віці потреба школярів в зовнішніх враженнях та в русі залишається досить сильною,які в свою чергу впливають на стійкість мотиваційної структури та на результативність діяльності. Також успішність різновидів діяльності залежить від зумовлених та породжених внутрішньою позицією мотивів, які залежать від розвитку самооцінки та рівня домагань особистості. Вищезгадані вчені зазначають, що іноді в розвиткові мотиваційної сфери школяра спостерігається сильніший розвиток його ігрових мотивів, що проявляється у відволіканні та неуважності на уроках, а для усунення цієї проблеми та сприянні розвитку мотивів навчальної діяльності потрібно розвивати усвідомленість значущості навчально – виховних процесів та усвідомленість власних можливостей. Для цього вікового періоду характерним в поведінці є наслідування ідеалів та формування основ спонукально сфери, які є конкретними та нестійкими [ ]. Вищенаведені особливості розвитку спонукальної сфери молодшого школяра потрібно враховувати при здійсненні різних видів його діяльності , оскільки від мотивації залежить їх ефективність та результативність.

Особливості пізнавальної сфери молодшого школяра, як видно з праці М.В.Савчина та Л.П.Василенко, характеризуються розвитком сприймання, уваги, пам’яті, мислення, мовлення та інтелектом. Зі вступом до школи дитина має достатній рівень розвитку особливостей сприймання, але навчально - виховна діяльність пред’являє до неї вимоги у вигляді довільності, усвідомленості та вибірковості своїх дій. Як бачимо з праці вищенаведених вчених, провідної в цьому віці залишається мимовільна увага, а формування довільної уваги проходить за рахунок організації діяльності школярів за зразком. Увага дітей в цьому віці є нестійкою, має низький рівень розподілу та переключення, що потрібно враховувати при організації навчально – виховного процесу молодших школярів [ ]. Для розвитку пам’яті цей віковий період є сенситивним, під час якого необхідно засвоїти основні прийоми її керування: повторення, організування (групування слів за категоріями та асоціаціями), семантичне оброблення (передбачає використання логічного висновку для відновлення матеріалу),створення мислених образів та пошук інформації в пам’яті. Основною умовою розвитку уяви дитини віком 6-11 років є перехід від репродуктивної її форми (простого комбінування уяви) до творчої (побудови нових образів). В процесі розвитку вона зазнає змін, тобто уявлювані образи з розпливчастих стають точнішими і чіткішими, що немало важливо в навчально – виховній діяльності. Розвиток мислення молодшого школяра , на думку Г.С.Костюка [27; 28], базується на формуванні таких мислительних операціях як аналіз