(мислене розкладання цілого на частини,), синтез (об’єднання частин в ціле), порівняння (встановлення схожості або відмінності), абстрагування (виокремлення одних та абстрагування інших ознак) та узагальнення (відображення загальних ознак). Рівень розвитку мислительних операцій в молодшого школяра вже є усвідомленим, що допомагає у здійсненні самоконтролю та самостійності власної діяльності. Розвиток мовлення в цьому віці характеризується удосконаленням навички усного та писемного мовлення, що впливає на становлення грамотності молодшого школяра та відкриває додаткові можливості в різних аспектах діяльності. Загальний розвиток інтелекту залежить від: ознак його розвитку (якість знань, уміння застосовувати знань на практиці та самостійне набування їх тощо), показників психічних процесів (точність сприймання, усвідомленість запам’ятовування, гнучкість мислення тощо), індивідуальних особливостей школяра та напрямів розвитку інтелекту (засвоєння та використання мови як засобу мислення, поєднання і взаємозбагачення всіх видів мислення, виокремлення підготовчої та виконавчої фаз розв’язання завдання). Отже, на основі вищенаведої інформації можна стверджувати, що молодший шкільний вік є періодом інтенсивного психічного та особистісного розвитку . Новоутворення, які виникають в цей час, необхідно знати та враховувати, адже вони впливають на ефективність та результативність різних видів діяльності школяра.
Розвиток саморегуляції в молодшому шкільному віці. Також ефективність діяльності дитини віком 6-12 років залежить від рівня сформованості регуляційних процесів Деякі навички саморегуляції, як зазначає в своїй праці М.В.Гриньова [11], частково закладаються в дошкільному віці. Для реалізації поставленої мети дитина цього віку в уяві створює модель значущих умов на основі якої пізніше реалізовує власну програму дій. Цей процес школяр сам регулює на основі власних знань та допомоги дорослих, вкінці якого сам оцінює та корегує результат власної діяльності. Також М.В.Гриньова зазначає, що процес формування навичок саморегуляції необхідно продовжувати і розвивати у школі з перших кроків, тому що у повсякденному житті цей процес є стихійним та малоуспішним. Процес формування саморегуляції є динамічним, який з розвитком дитини сам розвивається в результаті якого школяр якісно та кількісно зазнає змін, що і спричиняє перехід до більш високих ступенів розвитку, причому кожний ступінь вікового розвитку якісно відмінний від попереднього. Звідси випливає, що при формуванні саморегуляції необхідно враховувати вікові особливості розвитку особистості.
За даними П.Гальперіним формування особистості відбувається через формування саморегуляції починаючи з дитячого віку. Він розробив динаміку розвитку індивіда, за якою в молодшому шкільному віці дитина: розуміє себе як свідомий об’єкт пізнання; намагається самоствердитися в світі дорослих; провідною діяльністю виступає навчальна діяльність у вигляді засобу знайти щось нове та здійснити реально - значущу діяльність; створюється нова система вимог;відбувається усвідомлення соціального «я» та мотивації навчальної діяльності [ ].
Як вважає М.Монтесоррі [ ], дитина в віці 6-9 років виступає дитиною – школярем і налаштована на дослідження навколишнього світу, а у віці 9-12 років дитина – вчений вимагає інформації з точними відповідями, що потрібно враховувати при плануванні навчальної діяльності молодшого школяра. Він стверджує, що провідною діяльністю в молодшому шкільному віці є навчальна, специфіка якої полягає в розв’язанні навчальних задач шляхом навчальних дій і операцій, які стимулюють розвиток свідомості дитини, яка в свою чергу веде до розвитку навиків саморегуляції [ ].
Цікавими є дані П.Гальперіна [ ] щодо формування компонентів саморегуляції на різних вікових етапах, зокрема в молодшому шкільному віці: мета задається вчителем і усвідомлюється учнем; моделлю значущих умов виступає пізнання навколишнього світу з його ознаками та властивостями; програма дій задається вчителем у вигляді алгоритмів та опорних схем; діяльність контролюється,коректується та оцінюється в основному вихователем.
Згідно з методикою, яка була розроблена М.Монтессорі [], необхідно дотримуватися основних положень в процесі формування навиків саморегуляції. При формуванні мети потрібно розвивати в дітях прагнення досягти певних цілей, а при формуванні моделей значущих умов – створити середовище,яке сприяє розвитку дитини. Програма дій передбачає свобідну діяльність дитини, а контроль, корекція та оцінка ведуть до обмеження її свободи лише інтересами колективу [;61].
За правильного використання та дотримання вищенаведених даних можна значно вплинути на процес формування навиків саморегуляції дітей молодшого шкільного віку, що в свою чергу веде до підвищення ефективності та результативності різних видів діяльності, в тому числі спортивної.
Список використаних джерел
1. Арсеенко Е. А. Повышение ефективности учебно-тренировочного процесса юных гимнасток с использованием методов саморегуляции / Е. А. Арсеенко // Теорія і практика спортивної діяльності: психологія спортивної діяльності. – 2007. – №9(вересень). – С. 11-14.
2. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии / Сост. И.В. Дубровина. – М.: Изд. Центр «Академия», 2001. – 368 с.
3. Бондарочук Т. В. Саморегуляция психического состояния спортсменов висшей квалификации / Т. В. Бондарочук, В. Н. Потапов // Теорія і практика спортивної діяльності:психологія спортивної діяльності. – 2006. – № 2(лютий). – С. 39-40.
4. Боришевський М. Й. О саморегуляции поведения подростков в процессе учебной деятельности / М. Й. Боришевський, С. Д. Максименко // Вопроси психологии. – 1977. - №3. – С. 57–64.
5. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості / М. Й. Боришевський // Педагогіка і психологія. – 1996. – №3. – С.26-33.
6. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве: норма и отклонение / Г. М. Бреслав. – М.: Педагогика, 1990. – 144 с.
7. Брушлинский А. В. Деятельность, действие и психическое как процесс / А. В. Брушлинский // Вопроси психологии. – 1984 - №5. – С. 17-29.
8. Виготський Л. С. Собрание сочинений.