Личаківське кладовище довгий час було місцем поховання заможних міщан, вищого духовенства, міських урядовців. На їх могилах зводилися пишні надгробки споруджувалися склепи-гробівці, каплиці-усипальні. Більшість із них добре збереглася і становить неабияку мистецьку цінність. Та на жаль найдавніші пам’ятники кінця ХVІІІ – поч. ХІХ ст. до нашого часу не збереглись. Для будівництва цегляної огорожі та двох парадних воріт в готичному стилі в 1875р., які мали прикрасити кладовище, магістрат вирішив використати як будівельний матеріал старі надгробки. Що позбавлені догляду родичів померлих і щерблені часом, перехилялись або падали. Тож немало пам’ятників стало складником цвинтарних воріт, а фігури більшої художньої цінності були встановлені біля будинку доглядача кладовища і продавалися з молотка[18,c.13-14].

Одним з найдавніших був надгробок, датований 1787р. – похований Капістран Богданович. Він не зберігся. Але і досі з кінця ХVІІІ ст. стоїть пам’ятник на могилі Розалії Вартанович.

За час існування кладовища на ньому спочили десятки тисяч львів’ян. Однак хронос невблаганний не лише до живих а і до мертвих, тому-то з багатьох тисяч могил і надгробків Личаківського кладовища дотепер збереглося лише понад 5 тисяч. Ухвалою Львівської міської ради народних депутатів від 10.07.1990р. територію Личаківського кладовища оголошено музеєм-заповідником.

На Личаківському кладовищі знайшли вічний спочинок видатні вчені, письменники, митці, громадсько-політичні і військові діячі – представники кількох народів. Тут поховані репрезентанти поколінь інтелектуального українства – від поета, борця за єдність українського народу в першій половині ХІХ ст. Маркіяна Шашкевича до будителя національної свідомості за доби псевдоінтернаціоналізму , композитора і поета Володимира Івасюка.

Треба немало часу аби обійти все кладовище,вклонитися пам’яті всіх незабутніх людей, оглянути довершені надгробні пам’ятники, каплиці-усипальні. Найкраще зробити це за кілька відвідин Личакова. пам’ятками і місцинами. Серед них відоме у світі Личаківське кладовище. Як давнє і велике за обсягом зібрання знаменитих людей і шедеврів показних[18,c.360]

2.4 Літературні музеї

«Русалка Дністровая»- музей у Львові, присвячений книжці першому західноукраїнському альманаху. Адміністративно — філія Львівської галереї мистецтв.

Експозиція музею розміщена у дзвіниці Свято-Духівської церкви — семінарської церкви при Греко-католицькій духовній семінарії, в якій навчалися творці «Русалки Дністрової»: Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький. Свято-Духівська церква була підірвана у 1939 році; залишилося лише дзвіниця з бароковим завершенням, яка є пам'яткою архітектури національного значення. Сьогодні існують проекти відбудови храму.

Експозиція музею розповідає як про історію створення і подалальшу долю альманаху, так і про соціально-політичні умови, в яких видавалася книжка. Експозиція також розповідає про історію «Руської трійці», і особисто її членів. Поруч з музеєм споруджений пам'ятник Маркіяну Шашкевичу[20,c.77].

Літературно-меморіальний музей Івана Франка у місті Львів, де Франко мешкав з 1902 року по 1915 рік, був заснований 10 жовтня 1940 року. Філії музею були відкриті у селі Нагуєвичі 1945 року та селі Криворівні, у якому Франко перебував щороку влітку в проміжок між 1901 та 1914 роками.

Крім хатнього устаткування (робочий кабінет Франка й особисті речі) у Львівському музеї зберігаються майже всі перші видання творів, журнальний архів Франка і відгуки на його писання, архівні документи, фотографії, рукописи, матеріали, що стосуються його літературно-наукової, політичної і громадської діяльності, ювілейних святкувань і похорону.

У Львівському музеї хронологічно зображено життєвий і творчий шлях Франка. Тут зібрано близько 4 000 експонатів. У селі Івана Франка і біля музею-садиби в Криворівні поставлено пам'ятники Франку[17,c.33].

Львівський національний університет імені Івана Франка - один з найстаріших у Східній Європі, найстаріший в Україні та один з найпрестижніших університетів України Заснування та рання історія Університету. 20 січня 1661 р. Король Ян ІІ Казимир підписав диплом, який надавав єзуїтській колегії у Львові «гідність академії і титул університету» з правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін, присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора. У 1758 р. польський король Август III Фрідріх затвердив диплом від 20 січня 1661 р., виданий Яном ІІ Казимиром. Від часу заснування і до 1773 р. Львівський університет повністю перебував під контролем єзуїтського ордену і підпорядковувався генералові єзуїтів у Римі. На чолі університету стояв ректор. Приміщення університету було поблизу Краківської вулиці в центрі Львова. Навчальний заклад будував і купував нові приміщення, мав свою бібліотеку, найбільшу у Львові друкарню[16,c.47].

2.5 Археологічні музеї

Музей найдавніших пам'яток Львова - відділ Львівської картинної галереї, у якому представлені експонати, що розповідають про Львів княжих часів.

У 1993 році в будівлі та на її подвір’ї організовано Музей найдавніших пам’яток Львова. Рішення про створення прийнято на підставі археологічних досліджень, в результаті яких виявлено, що на цьому місці існувало слов’янське поселення ще задовго до заснування Львова.

В експозиції музею археологічні знахідки, зразки образотворчого мистецтва, церковні реліквії та історичні документи, які дають уявлення про культуру, ремесла і побут населення у часи створення та становлення Львова.

Найціннішим експонатом музею є ікона середини XIV сторіччя «Львівська Богородиця», яка тимчасово зберігається в сховищах Львівської галереї мистецтв[7].

2.6 Етнографічні музеї

Шевченківський гай розташований на лісистих горбах Розточчя (продовження Подільської височини) у північно-східній частині міста у місцевості Кайзервальд на території близько 84 гектарів, поблизу парку «Високий Замок», на території ландшафтного парку «Знесіння»[8,c.10].

Музей вдало об'єднує горбистий ландшафт, відновлену рослинність Карпат і дбайливо перенесені історичні споруди з різних регіонів Західної України.

Історія створення. Скансен