Розділ 2. Характеристика музеїв Львова

2.1 Історичні музеї

Львівський історичний музей — найстаріший і найбагатший історико-культурними та мистецькими пам'ятками серед музеїв України Всі визначні пам'ятки і експонати Львівського історичного музею розміщені в декількох будинках. Його експозиція знайомить з історією міста Львова та галицьких земель від найдавніших часів до наших днів. Сьогодні тут зберігається понад З30 тис. музейних предметів. До його збірки увійшли нечисленні пам'ятки, що зберігались у міському архіві, різних бюро магістрату, депозити і дари окремих громадян міста. Найзначніші колекції музею - це матеріали археологічних розкопок, знаряддя праці, вироби львівських цехових майстрів, твори мистецтва, старовинні монети, ордени і медалі, зброя. У 1991 році утворено відділ історії Визвольних Змагань України[2,c.15].

Першим приміщенням історичного музею стало архівне бюро в будинку Міської ратуші.

Історія будинку музею. Історія західноукраїнських земель у найдавніші та середньовічні часи відображена в експозиції будинку 24 на пл. Ринок. Тут можна ознайомитись з матеріалами про заснування міста Львова, діяльність давньоруського князя Данила Галицького, довідатись про боротьбу українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

Приміщення Музею на площі Ринок, 6. Кількість експонатів зростала, тому в 1908 р. магістрат купує для музею стародавню кам'яницю на площі Ринок,6, де було відкрито Національний музей ім. короля Яна ІІІ. У 1918 році п'ять залів відведено для збірок міського Історичного музею. Важливою подією, яка відбулася в цих залах, було підписання в 1687 році мирного договору між Польщею і Росією, який розділив Україну на Лівобережну і Правобережну[19,c.4].

Як і всі інші філіали Історичного музею велику цінність, окрім експонатів розміщених безпосередньо в залах, є і сам будинок. Тому, будинок під № 6, був побудований в 1580 році греком Корняктом, який розбагатів на продажі вин. Споруда значно більша, ніж сусідні, має по шість вікон на поверсі, замість звичних трьох і вважається найкращою визначною пам'яткою львівського ренесансу. На даху - аттік з семи кам'яних статуй, з фігурою короля посередині. На початку 17 ст. у будинку розміщувався орден черниць-кармеліток босих. З часом монастир збіднів і продав будинок Якобу Собеському. До кінця 17 ст. будинок належав Собеському і використовувався як тимчасова королівська резиденція Яна ІІІ Собеського. Саме у будинку під № 6 знаходиться Італійський дворик, характерний для стилю італійське палаццо (єдиний дворик на площі Ринок). Тут відвідувачі музею або просто жителі і гості Львова можуть приємно провести час в затишній кав'ярні просто неба, будучи повністю захищеними від звуків сучасного міста

З часом будинок переходить у власність польського гетьмана Станіслава Жівуцького, тоді князя Конінського, а в кінці 19 ст. - Любомірських, які в 1908 році за заповітом князя Конінського передають цей будинок місту[19,c.5]

Перший поверх є перлиною ренесансного стилю. А також там міститься готична кімната, єдина, яка залишилася ще з часу життя Корнякта і не була змінена в результаті багатьох перебудов всіх наступних власників. Зараз в її приміщенні розташований магазин антикваріату. На другому поверсі знаходяться, так звані, Королівські зали, в яких розгорнена виставка „Історичні коштовності”. Виставка представляє унікальні визначні пам'ятки XVII - XVIII ст. з фондових збірок музею - меблі, живопис, старовинний годинник, музичні інструменти, художні вироби з скла і фарфору, рідкісні ордени і заслуги. Перший і третій поверхи використовуються під різні експозиції і тимчасові виставки.

8 травня 1940 р. Історичний музей м. Львова й Національний музей ім. Яна ІІІ було об'єднано в одну установу - Львівський історичний музей.

Приміщення Музею на площі Ринок, 4. У 1926 р. влада м. Львова придбала для потреб музею ще один будинок - на площі Ринок,4 - Відділ історії Визвольних Змагань України. Сюди було перенесено п'ятитисячну колекцію Історичного музею, відкриту для огляду 22 вересня 1929 р.

Розміщена тут експозиція відображає найвизначніші події в історії України від початку й до 40-х років ХХ століття. Зокрема це бойовий шлях легіону Українських Січових Стрільців, події національно-визвольної революції 1917 — 1921 рр. в Наддніпрянській Україні та Галичині (УНР, Гетьманат Скоропадського, ЗУНР), Західна Україна у складі Польщі (1929—1939), та в період сталінського режиму 1939 — 1941 рр.

У будинку розміщено також виставку «Воєнно-історичні пам'ятки». В експозиції представлено документи підпільних організацій — Української Військової Організації (УВО), Організації Українських Націоналістів (ОУН) міжвоєнного часу, комплекси матеріалів — листівок, жетони Бойового Фонду, підпільні видання, які розповідають про боротьбу Української Повстанської Армії (УПА), збройного підпілля ОУН, Української дивізії «Галичина» — 1- УД — УНА, матеріали Української Головної Визвольної Ради (УГВР) та документальні свідчення про масові репресії на Галичині періоду сталінського режиму.

Експонуються прапори військових формувань та парамілітарних організацій, зброя, військові мундири, мистецькі баталістичні твори, музичні інструменти, театральні костюми артистів українських театрів, документи, скульптурні портрети Симона Петлюри, Дмитра Вітовського, Євгена Коновальця, предмети побуту[2,c.23-25].

Музей скла — самостійний відділ Львівського історичного музею, у якому експонується історія склодувного мистецтва Галичини і Львова а також діє кімната тимчасових експозицій витворів сучасних львівських склодувів.

Музей скла відкритий у вересні 2006 року у рамках святкувань 750-річчя Львова. Експозиція музею поділена на два відділи: «Історичне скло» і «Сучасне скло». У першому відділі представлені глечики, чарки, бокали, пивні кухлі, вівати, штофи, профітки, флакони, бальзамарії, давньоруські скляні намистини, уламки браслетів, перснів, мозаїк та археологічні знахідки зі скла. Другий відділ має змінну експозицію, там представляються сучасні роботи львівських склодувів, що вони їх творять на щорічних Склодувним симпозіумах