На початку 1990-х років створено філіал Львівського історичного музею - музей "Літературний Львів першої половини ХХ ст." відкрито нові відділи у містах Броди і Перемишляни, музей історії давньоруського міста Звенигорода, музей провідника ОУН полковника Євгена Коновальця в с. Зашків на Жовківщині, музей Петра Сагайдачного в с. Кульчиці Самбірського району, Державний історико-культурний заповідник "Тустань"[19,c.6].

Музей зброї Арсенал був відкритий у 1981 році у нещодавно відреставрованому Міському арсеналі Львова - пам'ятці архітектури XVI ст.

Експозиція побудована за видом, місцем та часом виготовлення зброї, у ній представлені зразки холодної та вогнепальної зброї, елементи військової форти, колекція посуду із зображенням зброї та колекція військових орденів. Музейні експонати представляють понад 30 країн світу[12,c.11].

Музей історичних коштовностей — філія Львівського історичного музею, що знаходиться у Палаці Бандінеллі (площі Ринок, 2). Експозиція музею складається з чотирьох відділів:

Виставка золотарства

Виставка античних пам'яток

Обриси культури Львова

Музей пошти[2,c.89]

Львівський музей історії релігії (колишня назва Музей релігії та атеїзму) має спеціалізовану бібліотеку релігієзнавчого профілю, аналогів якої у державі не існує. Серед 150 тисяч примірників — праці теологів Київської, Львівської, Санкт-Петербурзької та Московської духовних академій і їх періодичні видання, церковно-релігійна література католицьких інститутів Італії, Німеччини, Австрії, Франції і Польщі, збірка релігійних видань часів Кримського ханства, зібрання творів видавництва УКУ в Римі. Більшу половину книжкового фонду займають книги іноземними мовами (200 - англійською; 2000 - французькою; 2000 - німецькою; 1500 - латиною; 3000 - польською та ін.) Бібліотека має рідкісну збірку давньоукраїнської книги (300 прим.) за 826-1910 рр., а також такі рідкісні видання як «Католицька енциклопедія», «Енциклопедія православ’я»; видання краківського Ягеллонського університету, німецькі лютеранські видання (1868-1900 рр.), французькі видання Парижа, Ліона; а також енциклопедія Брокгауза-Ефрона; енциклопедичний словник «Гранат», дореволюційні видання «Вселенная й миръ», «Чъловечество» та ин. У фонді бібліотеки - 300 книг жидівської літератури на івриті та ідиші. З неї велику частину складають окремі розділи Танаха, Вавілонського Талмуду, Султан-Аруха, збірники молитов та література на івриті. Унікальними є рідкісні книги «Махзор. Святкові молитви» (1907), «Микраот Гдолот» (1876) та ін. Величезну частину книжкового фонду займає давня періодика, яку відносять до рідкісних видань: «Міръ Божій», «Отдых христианина», «Свът», «Богословская мысль», «Слово пастыря», «Русскій паломник», журнали «Старообрядцы» (1908), «Странникъ» (1903), праці Київської духовної академії (1870-1909); чернігівські, київські єпархіальні вісті тощо. Крім того, у фонді представлені видання релігійних організацій Галичини 20-30-х років, а також хорватсько-чеська періодика цього ж періоду. Бібліотечний фонд містить унікальні збірки Біблій різними мовами світу: грецькою, латинською, німецькою, французькою, китайською, англійською тощо[30,c.42-43].

Серед них — Острозька Біблія Івана Федорова, паризьке видання 1563 р., венеціанське видання 16 століття. Чисельну групу книг становлять видання історії монастирів і церков, їх статистичний, богословський, історичний аналіз, а також видання Львівських друкарень, Києво-Печерського монастиря, Почаївського монастиря, мандрівних друкарень. Бібліотека містить чимало книг з особистих бібліотек видатних діячів Церкви, про що свідчать їх підписи та екслібриси Петра Могили, Йосифа Сліпого, Климентія Шептицького. Тут також є видання «Студіону», отців-василіан з Жовкви, збірки праць НТШ у Львові. До фонду бібліотеки входять книги історичної бібліотеки Ставропігійського інституту. Бібліотека містить невелику, проте єдину в Україні цінну збірку арабістики 16-20 ст., Корани, богословські трактати, календарі, а також твори релігійних діячів перською, турецькою мовами та на санскриті. Бібліотека музею історії релігії формувалась з початку його заснування у 1973 р. Частина літератури була передана у фонд бібліотеки Львівським історичним музеєм, Ленінградським музеєм історії релігії та атеїзму, а також шляхом наукових музейних експедицій в Читу і Улан-Уде. Український Католицький Інститут у Римі в 90-х роках подарував музеєві 300-томну збірку релігійної та релігієзнавчої літератури, а також бібліотека містить літературу з приватних колекцій, літературу видавництва отців ЧСВВ. Бібліотека постійно поповнювалася літературою з фондово-закупівельних комісій, обмінного фонду.

Музей має три філіали: 1980 року створено Червоноградську філію, 1991 року – Сокальську філію «Людина. Земля. Всесвіт», 1993 р. – Інститут релігієзнавства. Створюється музей юдаїки[30,c.48-49].

2.2 Галузеві музеї

Поряд з палаццо Бандінеллі знаходиться аптека-музей-найстаріша діюча аптека і музей Львова. На розі будинку - вивіска з емблемою медицини і датою заснування аптеки - 1735 рік. Перший фармацевтичний заклад у Львові був відкритий ще в ХШ ст. при домініканському монастирі. Перша аптека, як і багато її наступниць, не збереглись. Аптека Наторпа, діє безперервно вже понад 270 років. Спочатку називалася «Під Чорним Орлом».

Наприкінці XIX ст. стала циркулярною, тобто державною", і обслуговувала "ціркель" (округ), постачаючи ліки військовим частинам, установам і т.д. Тут поряд з діючою аптекою існує унікальний музейний комплекс, у якому демонструються рідкісні експонати, зібрані науковцями, фармацевтами та колекціонерами-ентузіастами. Експозиція представлена більше ніж трьома тисячами експонатів.

У ті часи кожна аптека мала свій символ, що вивішувався перед входом до аптеки. Від назви цього символу і називалась аптека. Наприклад: «Під чорним орлом», «Під Фемідою», «Під золотим оленем», «Під Святим Духом» і так далі. Основною діяльністю аптеки був відпуск ліків. Так, як фармацевтичної промисловості не існувало, то кожна аптека для своїх потреб готувала екстракти, настойки, еліксири, мазі та лікувальні вина, в тому числі і знамените «Залізне вино». Крім ліків аптеки виготовляли і косметичні засоби[5,c.67].

У 1773 році Наторп відпродав аптеку магістру Антону Пеца. Управляючим аптеки був магістр Кароль Шерф. Вже у 1805 році аптека «Під чорним орлом» згадується, як «циркулярна» і належить магістру А. Саломону. Така назва