Легенди та цікавинки. Каплицю Боїмів також називали Оґруйцовою - від польського слова "ogrуjec" (сад). Це пов'язано з тим, що на куполі знаходиться статуя, що зображає Христа в Гетсиманському саду. Тема ця широко представлена в живопису, у скульптурі вона рідкісна, просто унікальна.

Каплиця Боїмів славна цікавою енергетикою: працівниця музею розповідала, що якось забула у закутку каплиці кошик з яблуками; більше аніж через півтора року вона несподівано на нього наштовхнулася і виявила, що яблука за цей час абсолютно не втратили своєї соковитості та аромату.

У вівтарній частині каплиці міститься "Таємна вечеря", цікава постаттю Юди, який вже отримав срібняки за зраду Христа і тому з-під його крісла шкірить зелені зуби диявол. Саме через це відтворення диявола тодішній архіє пископ не хотів висвятити каплицю[41].

Музей Пінзеля — музей сакральної барокової скульптури Йоанна Георга Пінзеля у місті Львів.

У 1482 році до Львова з Кракова прибули черниці бернардинського ордену. Вони розмітилися за фортечними мурами міста неподалік від монастиря бернардинів. У 1583 році для них побудували каплицю святої Ганни. Після реформи бернардинського ордену черниці отримали назву кларисок. На початку 17 століття почалося будівництво кам'яного монастиря для кларисок. З 1607 року будівництвом керував архітектор італієць Павло Римлянин, що працював також на будіництві костелу Бернардинів.

Костел кларисок був невеликим, однонавовим, з вежею над порталом входу. Костел мав 11 вівтарів. У 17 столітті тричі страждав від воєн у 1648, 1656 і 1672 роках. В середині 18 століття (приблизно у 1748 році) костел перебудували в стилі бароко і він став тринавовим. Після передачі Львова і Галичини у склад Австро-Угорщини монастир закрито, тут був склад тютюну, потім шпиталь. Незважаючи на нецерковне утримання будівлі, вона збереглася до початку 21 століття.

З 1945 року за СРСР порожній костел кларисок передали у склад Львівської картинної галереї. Проведена реставрація і зовнішній ремонт будівлі. Зараз це музей скульптор Йогана Пінзеля[1,c.3].

Паламц Потомцьких (пол. paіac Potockich we Lwowie) – пам’ятка архітектури у Львові, що знаходиться на вулиці Коперніка, 15.

Палац був збудований у 1880 році за проектом французького архітектора Людвіга де Верні за участі польського архітектора Юліана Цибульського на місці невеликої садиби, яка належала роду Потоцьких, а саме Марії з Сангушків та її чоловіку.

Будівля виконана в стилі французького класицизму, цегляна, обштукатурена, Н-подібна у плані, з розвинутим центральним ризалітом та боковими крилами. Триповерхова, з мансардами. Фасади декоровані фігурними обрамленнями вікон та рустикацією, ліпними консолями балконів та балюстрадами. Парадний вхід оформлений арочним портиком з ліпниною та іонічними колонами.

На першому поверсі розміщені парадні зали для прийому гостей, в оформленні яких широко використані ліпнина, позолота, різнокольоровий мармур, цінні породи дерева, розпис. З вулиці на подвір'я ведуть парадні монументальні ворота з двома флігелями, прикрашені картушем. Для прийомів у палаці Потоцьких були передбачені місця для під’їзду екіпажів, зали для зустрічей. Загальна площа палацу становить 3100 мІ.

До 1879 року тут знаходився великий міський парк. Вже в кінці XIX – на початку XX сторіч навколо палацу Потоцьких збудували цілу низку багатоповерхових будинків, частина з яких виходила передніми фасадами на вулицю, а тильними частинами в сторону палацу. Тому вид на палац Потоцьких залишився відкритим лише з вулиці Коперніка.

З 1945 по 1972 рік, за радянської влади, палац був переданий Інституту геології і геохімії горючих корисних копалин АН УРСР.

У 1972 році тут розмістився Палац урочистих подій (львівський міський РАГС). В 1973-1974 роках палац був на реставрації. У 1996 році поряд з будівлею було споруджено львівський Палац мистецтв. Через деякий час у 2000-х палац Потоцьких був переданий Львівській галереї мистецтв[42]

Музей мистецтва давньої української книги - книгознавчий музей і дослідний центр у Львові, самостійний відділ Львівської галереї мистецтв.

Музей був відкритий за назвою Музей імені Івана Федорова в 1976 році в приміщеннях колишнього Онуфрієвського монастиря, у якому було поховано українського першодрукаря Івана Федорова. В 1990 році музей був виселений із цього приміщення, у зв'язку з передачею монастиря ордену Васіліан, і всі його експонати зберігалися в підвалах Львівської картинної галереї. В 1997 році музей одержав корпус біля палацу Потоцьких.

Серед експонатів рукописні книги й стародруки , українські видання ХІХ-ХХ ст., книжкова ілюстрація й екслібрис, педагогічна література. З 1978 року музей проводить міжнародну наукову конференцію по історії рукописної й стародрукованої книги - Федоровський семінар у Львові .

Експозиція музею складається із чотирьох залів: два перші зали постійної експозиції розповідають про руські книги XV-XVIIІ ст., тут є рукописи й інкунабули, першодруковані книги, експозиція висвітлює історію друкарень, що існували на території України. Серед експонатів є книги Швайпольта Фіоля й Франциска Скорини, Вузькошрифтове Євангеліє, Апостол, Буквар і Острозька Біблія Івана Федорова, Требник Петра Могили, гравюри майстрів XVII-XVIII століть - Іллі, Діонісія Сенкевича, Никодима Зубрицкого, Євстасія Завадівського й багатьох інших. Виставлена гравюрна карта Галичини й Буковини, робота над створенням якої тривала 20 років (з