17 вересня 1939 року офіцером Радянської Армії, майором Скирдою була проголошена Радянська влада. Першим головою сільської ради було обрано бідняка, який був в Радянській Росії в полоні Марків Миколу Васильовича. Весною 1940 року селяни одержали землю відібрану у богачів. Почалась націоналізація підприємств: двох пилорам, двох млинів, 100га церковної землі, 92га попівської землі було роздано біднякам. В школі діти почали вчити українську мову і навчання було безплатним, також було запроваджене лікування хворих.

У липні 1941 року розпочалася Друга Світова війна. В боротьбі проти фашистських загарбників в рядах Радянської Армії билося понад 200 моїх односельчан, з них 150 чоловік були нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу, 34 чоловіка загинули на фронті, частина померла від наслідків війни, частина живе і по сьогодні. Фашисти нанесли великих збитків селу, вивезли на каторжні роботи до Німеччини 97 чоловік, із яких більше половини не повернулися в село. Було спалено15 будинків, вбито 73 чоловік із мирних жителів.

Після закінчення війни розпочалися депортації які зачепили і спасівчан, в1946-1948рр виселено Пушкаря Василя, Дикуна Дмитра, Глібка Миколу, Літака Михайла, Кушнірчака Костю, і Стадника Василя. Частина з них повернулися в1953р. а частина так і залишилася жити на інших землях.

З лютого 1950р. в селі було засновано колгосп імені Сталіна, його першим головою був Самійло Василь. У 1959р. колгосп було ліквідовано і утворено підсобне господарство, яке очолив Левицький Мирон.

Ще у 1929 році в селі було побудовано початкову школу в яких навчалися діти багатих. Учнів було 80-90, яких навчали два вчителі. В 1940р. школу було реорганізовано на семирічну школу, де навчалося 130-150 учнів, і сім вчителів. В 1952р. семирічну школу було реорганізовано на середню школу, дітей було 200 і 14 вчителів.

На початку 60х рр.. у будинку одного із богачів відкрили поліклініку і лікарню на пару ліжок. У1966 році була побудована лікарня на 35 ліжок та поліклініка, кочерга і прач очна. У лікарні на той час працював один лікар з вищою освітою, і 15 медичних працівників з середньою медичною освітою.

У січні 1960 року у селі Спас підсобне господарство було реорганізовано на радгосп “ Спаський “, в який входило 5 сіл: Спас, Лоп’янка, Грабів, Погорілець, Підсухе.

В 1959 році у селі було збудовано типовий сільунівермаг, відкрито три продуктових магазини, хлібний, чайну, майстерню по ремонту годинників, також ветеринарний пункт. У 1969 році на території школи збудовано спортивний зал.

Станом на 1 січея 1969 року загальна кількість жителів на Спаській сільській раді( в яку входить крім с. Спас, ще с.Погорілець і Підсухи ), становила 2452 чоловік. Офіційний склад населення такий: Робітників 746 чоловік, інтелігенції – близько 100 чоловік і решту працівники сільського господарства і діти.

Спаська сільська рада (1976)

У 1976 році у центрі села був збудований трьохповерховий будинок в якому розмістились: на першому поверсі: сільська Рада народних депутатів, АТС, пошта, ощадбанк, кімната урочистих подій, музей; на другому поверсі контора радгоспу, і на третьому – швейний цех радгоспу. У дворі біля будинку збудували аптеку, гаражі для спец. машин, і робочу столову.

У 1989 році у центрі села побудовано двоповерховий Будинок культури з кінозалом на 450 місць, просторою сценою, гардеробною на першому поверсі, і великою бібліотекою на другому.

У 1991 році біля Будинку культури було розпочато будівництво нової греко-католицької церкви Преображення Господнього, і закінчено будівництво власними коштами селян у1966 році.

У 2001-2002рр. також власними силами селян була збудована дзвінниця.

На околиці села є цвинтар, якому за переказами селян років 300 років. А до цього часу, за переказами старожилів, які чули також з переказів, цвинтар був на території, на якій у1888 році збудували з останків монастиря Миколаївську Церкву.

У центрі села спорудженно пам’ятник загиблим у роки Великої Вітчизняної війни. А біля Будинку культури висипана могила з березовим хрестом, Січовим стрільцям.

Церква Преображення Господнього та дзвінниця

У 2002 році середню школу закінчило із1953 року, 2897 учнів. У школі працюють 65 вчителів.

Спаська середня загальноосвітня школа \-\\\ ступенів

За останні роки селяни збудували багато нових будинків. Центральна вулиця покрита асфальтом. Уселі багато вулиць названих на честь визначних людей зокрема поетів України такі, як імені Шевченка, імені Лесі Українки, імені Івана Франка. Центральна вулиця носить назву Січових Стрільців.

Роблячи висновки можна сказати що село має багатовікову історію, а саме селу вже 540 років, але нажаль жодної споруди цих років не збереглося. В загальному село Спас з його природою, та транспортним сполученням цілком сприятливе для проживання, і в деякій мірі для відпочинку і туризму які досить погано розвинуті в селі.

Використана література:

“Географічний словник королівства Польського І інших країв слов’янських “ під редакцією Броніслава Хлебовського і Філіпа Сулімірського, том ХІ, Варшава 1890 рік с.103

“Рожнятів та околиці “ автор Любомир Михайлів

“ Історія міст і сіл Івано-Франківської обл“під редакцією ТронькоП.Т, с.152.

Документ архіва м.Івано –Франківська “Хронологічний довідник про тимчасову окупацію німецько-фашистськими військами території Зах України 1941-1944рр “ автори Педашенко і Абрамов ,с152.