3.Iсторичнi па'мятки Сваричева

Наше село було видно досить далеко. Історичним пам?ятником цього періоду є римо-католицький костел, збудований в ХУІІ ст. В 1939 р., коли в наш край прийшли більшовики, цю церкву було переобладнано на зерносховище для місцевого колгоспу. В роки ІІ світової костел працював. Сюди приїжджав священник із Рожнятова і відправляв службу.

В 1944 році, коли наступали радянські війська, то в костелі, біля хрестів німці розмістили гармати і вели оборонні бої. В 1957 р. в селі було створено колгосп «Радянська Україна» і тут було розміщено зерносховище. В 1995 р. на місці костелу утворено греко-католицьку церкву: вона є діючою.

В 1840 році в селі збудовано православну церкву Воскресіння Христового. Зараз вона є діючою.

В 1848 р. в Австрійській імперії було скасовано кріпацтво. На честь цієї історичної події в нашому селі було споруджено пам?ятний хрест , який зараз знаходиться біля церкви. Багато в нашому селі пам?ятних хрестів. Місцеві старожили розповідають про них дуже повчальні перекази. Ось один із них.

За парканом подвір'я Сваричівської ЗОШ ( старого приміщення) або як називають, у центрі Гирки, стоїть біля дороги нічим не примітний хрест. Але дбайливо огороджений, причепурений, він зупиняє невпізнаною силою майже кожного перехожого. Мовляв, стань подивись на мене зблизька. На хресті – табличка з написом «Цей пам?ятник встановлено на охорону села від всякого нещастя в 1863 році, відновлений в 1944 р., зруйнований в 1961 році, відновлений в 2000 р.» За переказами старожилів , в 1863 р. в Сваричеві розгулялася тяжка невідома хвороба. Смерть косила без вибору і дорослих і малих. Згодом пошесть накинулась на худобу. Померлих людей витягували з домівок гаками, аби не заразитися. Але хвороба набувала дальшого розмаху і громада попросила порятунку в Бога: на охорону села від чуми і від всякого нещастя поставили хрест. Написали записку, поставили в пляшку і закопали посудину біля хреста. Бог прислухався до молитов і прохань людей, зважив на їх офіру. Біда відступила . В 1944 р. довелося поставити новий хрест, оскільки попередній зогнив. Батько Шаранської Розалії привіз з лісу дуба , а Федір Мацевко обтесав його, зробивши новий хрест. А в 1961 р., коли комуністи – атеїсти нищили церкви, хрести , то й знесли згаданий хрест. Вивезли його до річки і скинули у воду. До такої наруги над святинею люди не могли залишитися байдужими. Привезли хрест в село. Поставили на подвір?ї Шаранського. Але районне начальство зобов?язало власника спалити хрест. Шаранська Розалія сховала його до стодоли і там берегла від лихого ока до 2000 р. А в 2000 поставила пам?ятку біля школи. Розповідають, що хрест має чудодійну силу: скіпочка деревини з нього береже людину від лихого ока та лиха.

8 грудня 1868 р. у Львові відбувся Перший Загальний Збір Товариства «Просвіта», на якому започатковано діяльність цієї громадської організації. Перші збори «Просвіти» в Рожнятові відбулися 22 лютого 1926 року. До Рожнятівської філії належало 15 читалень, в тому числі 2 – в Сваричеві. Читальні «Просвіти» організовували курси для неписьменних, проводили вечорниці, ставили вистави і, крім того, створювали свої крамниці і позичкові каси.

В селі теж діяла філія товариства. Перша, організована в 1926 році в горішньому кінці, а друга створена в 1930-х рр.. на Ломенці. Організаторами «Просвіти» в селі були три Рибчаки: Рибчак Василь (Рідник) – голова «Просвіти», Рибчак Василь (Коструба) – секретар-бібліотекар, Рибчак Василь (дяк) – організатор драматичного гуртка, засновник чоловічого хору в складі 40 чоловік під керівництвом Гната Ліщинського.

В І читальні працював хор. Керував ним Гнат Ліщинський з Хотина Калуського району , а дяк переписував ноти, партитури. В 1940 році Сваричівській просвітницький хор брав участь в районній олімпіаді в Долині і зайняв перше місце. Паралельно з хором працював і драматичний гурток. Перші драматичні вистави, які ставили односельчани – «Сватання на Гончарівці», «Дай серцю волю заведе в неволю». «Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці». Вистави відбувались в стодолах, а в зимовий час – в читальні. В 1942 році під керівництвом отця Остапа Стерника була поставлена виставка «Віфлеємська ніч». Великою заслугою Стерника є те , що за його ініціативою і наполегливістю була створена електростанція в нашому селі, яка давала світло в церкву і хати.

В ІІ половині 1940-х рр., почалися масові арешти і багато активних просвітян опинилися в тюрмах, на засланні. 10 років відбував заслання в Караганді А.Ю.Шищак. В суворих умовах заслання йому вдалося організувати український хор, який в 1955 р., а Алма-Аті взяв участь у конкурсі.

Велику просвітницьку роботу в селі проводили сестри-монахині Пресвятої Родини, які жили при каплиці. Ця капличка була перевезена до нас в 1933 р. з села Іванівки в розібраному виді і на протязі 2-3 років відбудована. На її освячення приїжджав митрополит Андрей Шептицький. Сьогодні ця капличка відбудована і діюча. У ній веде відправи о.Роман для православної громади села.

Монашки вчили дітей читати, писати, ставили вистави і виступали з концертами. Одну із сестер монахинь поховано в нашому селі. В 2001 р. до нас приїжджали сестри-монахині Пресвятої Родини, відвідали могилу своєї сестри і виступили з концертом.

І світова війна