Одна із найтяжчих сторінок історії краю і села було так зване визволення.

22 вересня 1939 року більшовики ввійшли в Рожнятів. Жителі краю думали, що покращиться їхня доля, бо з?єднався навіки український народ. Але вже незабаром більшовики приступили до розтерзання Західної України. Було закрито всі філії «Просвіти», багато людей було вислано на заслання.

1 липня 1941 р. в Рожнятів вступили гітлерівці. Для жителів нашого села наступили важкі часи. Фашисти забирали м?ясо, молоко, зерно. До Німеччини із села було вивезено 175 чоловік. 630 жителів села брали участь у війні, 77 із них нагороджені орденами і медалями, а 180- загинули в бою. В «Книзі пам?яті України» наведено прізвища 125 із них, які загинули або пропали безвісти в роки Великої Вітчизняної війни.

В центрі села височіє пам?ятник вдячності воїнам, які загинули і визволяли наше село в липні 1944 р. Кожного року, в день 9 травня, приходять сюди однополчани та жителі села, щоб вшанувати їх пам?ять.

По іншу сторону барикади в роки ІІ світової війни воювали оунівці. Вони загинули, бажаючи встановлення незалежної України. Пам?ятний хрест в селі встановлено на честь одного з них – Ярослава Косарчина, який трагічно загинув 13 грудня 1951 р. в нашому селі. Родом він із Бучача Тернопільської області. Народився 1919 р., закінчив гімназію. Потім було навчання у Львівському університеті. Від весни 1944 р. він в лавах УПА. Там закінчив старшинську школу «Олені – 1» (квітень- червень 1944), понад сім років боровся з ворогами України. В 1944-45 рр. він , «Байрак» , командував калуським тактичним відтинком – 23 «Магура». П?ятеро повстанців, серед них «Байрак» прибули до Сваричеві темної ночі з 12 на 13 грудня 1951 р. Їх зустріли на околиці села референт районного проводу Рожнятівщини «Нестор» з охоронцем і станичний села Василь Гулянич «Горбок» . «Нестор» мав в Сваричеві окрему криївку, в ній переховувалися протягом кількох місяців. Про криївку під хатою кривої Ковальки, крім станичного Гулянича не знав ніхто. Туди «Горбок» і привів повстанців з «Байраком». Вхід до криївки від подвір?я був старанно замаскований. Василь Гулянич пообіцяв прийти наступної ночі з грішми і харчами для подальшого походу повстанців до Чорного лісу. Але це була пастка. Василь Гулянич "Горбок", як пізніше вияснилося, був ЗРАДНИКОМ. Через 3 години криївка з повстанцями була оточена енкаведистами , що прибули на автомобілях з Брошнева. Енкаведисти обступили подвійним кінцем центр Сваричева і запропонували повстанцям здатися. Повстанці спалили всі підпільні документи і з вигуками : «Слава Україні!» підірвалися гранатами.

Крім Ярослава Косарчина , відомо прізвище ще одного загиблого повстанця Володимира Фрайта ( «Жар», «Карб», «Роман»), референта пропаганди Калуського окружного проводу ОУН. Народився Володимир в 1911 р. на Дрогобиччині. Закінчив агрономічну школу (1935), був активістом товариства «Сільський господар». Прізвища ще трьох повстанців невідомі.

Поневічені тіла повстанців енкаведисти вийняли з криївки і кинули у сніг при центральній дорозі. Опісля вивезли в невідомому напрямку. «Нестор» і Микола Сагайдак( «Дуб») незважаючи на те, що були втомлені, почувши постріли, скочили на ноги, навчені за роки партизанської боротьби пробуджуватись від найменшого шелесту. Кинувшись на гору, побачили, що оточені і до хати прямують вороги, а запасний вихід перекрито. Дубок з Нестором побачили, що побратими на протилежному боці прийняли смерть. Через хвилину вони почули наказ здатись. Нестор застрелився, а Дуб підірвався гранатою. Був важко поранений. Йому відірвало руку і посікло осколками ногу. Окривавлене, понівечене тіло Миколи витягли на подвір?я, кинули на фіру і повезли до Рожнятова. Там страшно били, примушували видати тих, хто був на волі. Але Сагайдак нікого не зрадив. Побачивши, що ніякі тортури не заставлять Миколу скоритися, кати відрубали йому ногу.. Він залишився без лівої ноги і правої руки. Відбув 10 років знущань і поневірянь.

Сидів в тюрмі разом із кардиналом Йосипом Сліпим. Через 15 років повернувся на батьківщину і таємно в Кадобному зробив надгробок своєму товаришу "Нестору". Помер Микола Сагайдак 11 жовтня 1986 р. на 55 році життя.

Пам?ятний хрест героям , воїнам УПА Ярославу Косар чину та його однополчанам було освячено 14 жовтня 1998 року і щороку сюди приїжджають воїни УПА, щоб вшанувати пам?ять своїх друзів. У жовтні цього року село відзначало свою 620-у річницю. Воно – найбільше за кількістю населення серед сіл Рожнятівщини.

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. Сваричів займає третє місце в районі після Перегінського і Брошнева Осади за кількістю населення тут проживає 5037 осіб. Серед проблем, які довгий час турбували мешканців села, було основних дві – відсутність природного газу і потреба в новій просторій школі. Обидві проблеми почали вирішуватись ще за часів СРСР. Правда , з газифікацією села справи пішли краще, а от школа … Її почали будувати. Та згодом , коли на деякі керівні посади прийшли не газди , а політики, на спорудження об?єкта , як і на чимало інших потрібних справ, махнули руками, мовляв, не для нас ця робота, дійшло вже до того , що з будови почали розтягувати хто що може…

У