Але наполегливість керівників району та будівельників взяла верх. А ще надзвичайно багато роботи виконали вчителі, батьки та учні, готуючи до новосілля навчальний заклад.

1 вересня , у День знань, в Сваричеві відбулося урочисте відкриття нової школи – на 864 учнівські місця. З нагоди такої радісної події сюди прибули численні гості, місцеві жителі, школярі. Значимість цього новосілля підкреслювало й те , що існуючий досі в селі навчальний заклад відкрили ще 65 років тому.

Виступаючі на відкритті школи передали навчальному закладу подарунки: голова обласної ради Василь Брус – камп'ютер і букварики для першокласників, випускниця школи заслужений майстер народної творчості України Галина Павлів – вишитий рушник, священники Ігор Сурак, Дмитро Халус і Роман Токарик – образи-ікони, голова райдержадміністрації Володимир Семкович – телевізор і відеомагнітофон.

Сваричівців привітав із святом народний депутат України Євген Гірник. Важко словами передати ту душевну обстановку, яку було створено і яка панувала на вимощеному майданчику перед школою.

В селі є чотири культові споруди громади – дві православні, одна греко-католицька і одна «Свідки Єгови».

4.Відомі люди

Жителі села пишаються, що в Сваричеві виросли і приносять йому славу:

Василь Миколайович Волощук — скрипаль, артист вокального жанру, заслужений артист України, лауреат багатьох всеукраїнських конкурсів і фестивалів.

Галина Петрівна Павлів — заслужений майстер народної творчості України.

Марія Василівна Рибчак — заслужений працівник культури України.

Андрій Васильович Шевчук -лауреат премії «Гордість країни».

Орися Василівна Марчук — прокурор Тисминецького району.

Богдан Васильович Бурак -прокурор м. Калуш.

Михайло Петрович Турчин- директор Рожнятівської ДШМ.

Одним із відомих людей села Сваричів є житель села Андрій Юрків Шищак, вчитель керівник церковного хору. Народився в 1920 році. Брав участь в діяльності товариства «Просвіта», поширював серед народу українську музику, пісню, українське слово. За це його було ув'язнено і відправлено на заслання. 10 років відбував покарання в Караганді. Але й там любов до музики, пісні він прищеплював таким же бранцям, як сам. В суворих умовах заслання йому навіть вдалося організувати український хор, який в 1955 р. в Алма-Аті брав участь у конкурсі. В 1956 р. повернувся до рідного села, до 1982 року працював вчителем музики. І тут організовував він хори, самодіяльні колективи, згуртовував навколо себе людей, душа яких наповнена музикою, кому близька пісня, рідне слово. Понад 40 років Андрій Юркович віддав пропаганді музики, пісенної спадщини українського народу. І зараз цей шанований всіма чоловік є регентом Церковного хору, проповідує красу духовної пісні.

Багато вихованців завдячують Андрію Юрковичу своєю життєвою мистецькою дорогою. В нього брали перші уроки музики і співу нині відомі співаки, композитори, артисти брати Василь і Роман Волощуки, Василь Коваль, Лідія Данильчук та інші талановиті люди.

Завдячують йому і сім?ї співаків і музикантів Москалів та Сагайдаків. Може, саме завдяки спілкуванню з безсмертю духовною піснею і музикою він не відчуває тягара літ, по молодому дивиться в завтрашній день, щедро даруючи людям велич своєї душі, невидимий Божий дар.

«А там, де батько, там, де мати, У вікна дивляться Карпати».

Ця пісня все частіше звучить по українському радіо. І коли слухаєш її, відчуваєш, що виконує цю пісню людина, яка добре знає Карпатський край. Ця людина — Василь Волощук, уродженець нашого села. Біографія цього митця ще коротка. Народився в с. Сваричів на Рожнятівщині. Закінчив музичну школу по класу скрипки, вступив до Дрогобицького музичного училища. Згодом — Київська консерваторія — клас скрипки Семена Кобця та Вадима Козіна. Працював скрипалем в ансамблі «Карпатські дзвони». Їх залюбки слухали в Росії, Польщі, Англії, Франції. Брав участь в концертах в Марійському палаці.

Народний майстер Галина Павлів відома в нашому краї, мабуть, далеко не всім. Красою її художніх робіт — традиційними етнографічними лялечками — пишаються жителі Запоріжжя та Подніпров?я. Там Галина сьогодні живе і працює, там висловлюють умілій майстрині слова подяки. Часточки її таланту беруть початок з Карпатських гір та бойківського краю. Звідси її коріння, її перші кроки пізнання художньої краси. Адже народилася і провела свої молоді роки в селі Сваричів. Працювала в сувенірному цеху Брошнівського ЛК. Близько 9 років тому народний майстер Галина Павлів розпочала відроджувати забуту, традиційну колись забавку — лялечку. У давнину господарі вирощували декоративні грушовидні гарбузи, висушували їх, потім розмальовували, випалювали чи різьбили і діти мали гарні і цікаві лялечки.

Галина Павлів перенесла традиційну форму гарбуза на дерево — більш довговічний стійкий матеріал. Художниця одягає кожну мініатюру лялечку в народні костюми, характерні для різних областей України. Докладне володіння розписом дозволяє їй не лише відтворювати у роботах такі візерунки, фактуру тканини і матеріалів, а й людські риси і характери.

Багато її робіт знаходяться в приватних колекціях за межами України. Кожна нова робота демонструє зростання її майстерності. Інколи, на вихідні і свята на вулиці Довгій можна зустріти цю симпатичну дівчину. Вона обов?язково посміхнеться, привітається, поговорить. Тендітна і вродлива, оригінальна і з неповторним, особливим блиском у очах. У цьому погляді читається