Реферат

Теорія екскурсійної справи

ПЛАН

1. Екскурсія, її сутність, основні ознаки.

2. Функції екскурсії.

3. Класифікація екскурсій.

4. Формування екскурсійної тематики.

5. Елементи педагогіки в екскурсійній роботі.

6. Використання елементів психології в екскурсійній практиці.

1.Екскурсія, її сутність, основні ознаки.

Поняття сутності екскурсії дає можливість правильно вирішувати основні питання, пов'язані з організацією та змістом екскурсійної справи.

"Сутність - внутрішній зміст предмета, яка виражена єдності всіх різноманітних та суперечливих форм його буття.

Екскурсія - це наочний процес пізнання навколишнього світу. Особливість цього процесу полягає в тому, що він пов'язаний зі заздалегідь підібраними об'єктами, які являють собою основу для" розкриття теми і вивчаються на місці їх знаходження, бо кожна оглядова чи тематична екскурсія - це ніщо інше як цілеспрямований, заздалегідь запрограмований процес, -побудований на поєднанні зорових, слухових та інших вражень. Схематично це можна зобразити у вигляді схеми: екскурсовод впливає на екскурсантів – допомагає їм побачити, почути, відчути, оволодіти навичками, зробити висновки.

Екскурсія спирається на дві форми пізнання: чуттєве І
логічне (мислення).

Під час екскурсії екскурсовод допомагає екскурсантам побачити об'єкти, на основі яких розкривається тема (перше завдання), отримати необхідну інформацію про них (друге завдання), відчути велич, значення історичної події (третє завдання), оволодіти практичними навичками самостійних висновків, спостереження та аналізу екскурсійних об'єктів (четверте та п'яте завдання). Видатний український педагог С. Ф. Русова так визначала завдання екскурсій: "... Екскурсії навчають не тільки дивитися навкруги себе, а й бачити усякі з'явища в усіх деталях, придивлятись до цих з'явищ і розуміти їх зв'язки між собою, і зв'язок їх з сферою, в якій вони утворилися".

Отже, автори екскурсії - методисти та екскурсоводи - повинні уявляти для себе, що і як повинен побачити,- почути та відчути екскурсант, які висновки повинен зробити під час екскурсії.

Екскурсія, її матеріал, сам характер його подачі на аудиторію повинні вчити людину правильно мислити, аналізувати, приходити до певних висновків.

Основою екскурсії є наявність двох основних елементів – показу та розповіді, певне поєднання (сполучення) яких дозволяє досягати її ефективності.

Зростання "екскурсійності" можна прослідкувати на таких етапах сполучень:

- розповідь має перевагу над показом (Р>П),

- розповідь і показ рівні (Р=П),

- показ переважає над розповіддю (Р<П).

Перший етап являє собою усний виступ типу лекції чи доповіді, де наочність використовується незначною мірою (Р>П). Лектор ілюструє свій виступ навчально-наочними посібниками -репродукціями картин, кресленнями, картами, гербаріями, фотографіями тощо.

Керівник групи (не екскурсовод) під час подорожі туристів до іншого міста веде подорожню екскурсійну інформацію. Розповідь при цьому підсилюється показом лише окремих об'єктів-пам'яток сторії та культури, історичних місць.

Розповідь за виховним впливом на аудиторію на цьому етапі має більше значення ніж показ, який у такому випадку підпорядкований розповіді. Фактично такий захід при проведенні на маршруті ще не є екскурсією, а лише першою зі сходинок на шляху перетворення некваліфікованого огляду об'єктів на екскурсію. У цьому випадку методика показу фактично відсутня, розвиток має лише методика розповіді. Екскурсант пасивний, особливо як глядач, він більше спостерігає.

Особливо це має місце при звичайній швидкості автобуса (40-60 км на годину). Об'єкти сприймаються лише оглядово.

Екскурсант сприймає та запам’ятовує лише близько 30% екскурсійного матеріалу. Екскурсійна практика свідчить, що огляд об'єктів та їх показ не одне й те саме.

Огляд - поверхове, найчастіше безсистемне знайомство з пам'яткою. Кожна людина може без сторонньої допомоги оглянути зовнішній вигляд будинку, пам'ятки на площі, експозицію музею чи твори живопису.

Показ - глибоке ознайомлення, цілеспрямоване виявлення, об'єкта під керівництвом кваліфікованого спеціаліста. При огляді людина сприймає лише зовнішній вигляд пам'ятки. При показі вона не тільки бачить пам'ятку, але при допомозі екскурсовода вивчає її, аналізує окремі деталі, художні якості.

Другий етап - поєднання елементів, які складають екскурсію, при яких розповідь рівна показу (Р=П). Питома вага наочності, яка супроводжує усний виступ (розповідь) збільшується. При цьому зрівнюються в своєму значенні та виховному впливі на екскурсантів обидва складові елементи - розповідь та показ.

Учасник екскурсії тут уже виступає в іншій якості. Якщо раніше він був лише слухачем, то зараз він слухач і глядач одночасно.

На названому етапі становлення екскурсії відбувається розподіл об'єктів на основні та додаткові. Робиться спроба створити постійний текст розповіді, який поки що називають по-різному: конспект, розгорнутий план викладення матеріалу, тези екскурсії тощо.

Виділяються підтеми. Починають використовуватись методичні прийоми показу об'єктів. Добираються логічні переходи як словесні містки між підтемами, які розкриваються на об'єктах. На цьому етапі посилюється методика показу, активність методики розповіді зменшується, активність екскурсанта зростає, з'являється вже прийом вивчення об'єкту. Засвоюється приблизно 40% екскурсійного матеріалу.

У цьому випадку показ об'єктів відбувається при невеликій швидкості автобуса.

Третій етап. Поєднання показу та розповіді набуває дедалі (ще) більш екскурсійного характеру. Показ, який збільшився в обсязі, тепер займає чільне місце в екскурсії (П>Р). У розповіді важлива роль відводиться аналізу об'єктів, які сприймає зір. Вона ведеться в екскурсійних формах: у вигляді коментаря, довідки, пояснення, вступного слова до показу об'єктів або заключного (пояснюючого) після їх показу.

Екскурсант уже виступає у ролі дослідника. Засвоюється понад 50-60% матеріалу. Це, в основному, показ об'єктів на зупинці з вікна автобуса, без виходу групи, і найбільше сприймання відбувається безпосередньо біля пам'ятки при підході до неї.

На цьому етапі домінує цілеспрямований показ екскурсійних об'єктів. Розповідь займає другорядне місце і цілком підпорядковується показу. Показ і розповідь ведуться екскурсоводом на основі методичних прийомів. У підтемах виділені основні питання.